Микола Костенко займається тренерською роботою 37 років, з яких останні 10 – у вінницькому відділенні «Інваспорту». Навчає греко-римської, вільної боротьби та дзюдо. Тренує спортсменів із вадами слуху разом зі звичайними борцями.
- У мене тренуються вісім чоловік із різного ступеню вадами слуху, - розповідає тренер. – Усі вони періодично на обласних змаганнях борються зі звичайними борцями. Брали участь в змаганнях між університетами, де вибороли в командному заліку друге місце з-поміж 10 команд. Антон Слушний, найбільш титулований з них, двічі був чемпіоном області з дзюдо серед здорових спортсменів. А позаминулого року боровся на «здоровому» чемпіонаті України з сумо, де отримав звання майстра спорту з цього виду боротьби.
Втім, поєдинки із звичайними спортсменами – не самоціль, а лише складова частина підготовки до серйозних змагань серед осіб з вадами слуху.
До знайомства з тренером Антон уже мав кількарічний стаж занять греко-римською боротьбою і виступав на юнацьких змаганнях. Але на найвищі щаблі міжнародних змагань піднявся саме у дисципліні «дзюдо» під опікуванням Миколи Костенка.
- Коли Антон повернувся з Херсону, батьки привели його до мене, - розповідає тренер.- Пробували виступати на змаганнях з греко-римської боротьби серед осіб з вадами слуху, Антон там виборював призові місця на чемпіонаті України. Але розкрити свій потенціал в більш повній мірі зумів саме в дзюдо.
Микола Костенко відзначає: тренування спортсменів із вадами слуху потребує особливого підходу та делікатності.
- Вони в більшій мірі вразливі, недовірливі і чутливі до будь-якого негативу, - каже наставник. - Довіру завоювати нелегко, а втратити її можна будь-яким проявом некоректного ставлення. Тому, першочергове завдання – дати їм влитись у колектив, створити атмосферу доброзичливості та взаємопідтримки. А ще – у таких спортсменів бувають певні проблеми із самооцінкою. Тому я періодично залучаю їх до «здорових чемпіонатів. Постійно переконуюсь, що це робить їх більш впевненими в собі.
Микола Костенко вважає, що лінивих людей немає, є брак мотивації. Якщо його вихованці дозволяють собі розслабитись - треба шукати причину. Або спортсмен розчарувався в собі, або він невпевнено почуває себе в колективі. Тому, крім спільних тренувань у них ще й спільне дозвілля.
- Ми не обмежуємо наші контакти виключно тренуваннями, - каже тренер. - Проводимо разом дозвілля, граємо в шахи, шашки, теніс, футбол. Завдання тренера, що працює з людьми із особливими потребами – не лише підвищувати спортивну майстерність вихованця, а й сприяти його успішній соціалізації і пошуку свого місця в житті.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер