Родина останнього губернатора-регіонала Мовчана влізла у великі борги

Екс-губернатор вінницької області Іван Мовчан. Поряд - його дружина Ніна. Фото vindaily.info

Про ситуацію з фінансовим зашморгом Мовчанів редакції RIA повідомили читачі з села Моївка, де знаходиться один із цукрозаводів, до якого має відношення Іван Мовчан. Зрозуміло, людей менш за все хвилювало те, скільки і кому винен пан Мовчан. Роботяги піклуються про своє.

- У селі говорять, що у Мовчана мають відібрати Моївський цукрозавод, - сказав у телефонній розмові чоловік, який не назвав свого прізвища. – Подейкують, що боргів має багато. Якщо через це продадуть заводське обладнання, то де будемо роботу шукати? Говорять, що так само можуть піти за борги заводи в Капустянах і в Соколівці.

Чоловік, який телефонував, був правий. Так, 2 липня 2015 року Господарський суд Вінницької області прийняв рішення стягнути з трьох цукрозаводів – Моївського, Капустянського і Соколівського – майна на 35,1 мільйона гривень. Трохи раніше, у березні нинішнього року,  Крижопільський районний суд виніс ще суворіше рішення - зобов’язав Ніну Мовчан сплатити банку «Київська Русь» 207 мільйонів гривень. Загалом структури, створені Мовчаном, ПП «Кряж» і ТОВ «Подільські цукроварні», заборгували названому банку 293,2  мільйона гривень. Це з урахуванням несплачених відсотків і пені. Така сума вказана у згаданому вище рішенні Вінницького Господарського суду від 2 липня нинішнього року. Як це Мовчани вскочили в таку глибоку боргову яму?

Кредит для прожекту?

У 2013 році ТОВ «Подільські цукроварні» відкрили у банку «Київська Русь» кредитну лінію. Уточнимо: на той час «Подільські цукроварні», створені Мовчаном, включали в себе три цукрозаводи – Капустянський, Моївський і Соколівський. Саме з тим періодом збігається масштабна рекламна кампанія з будівництва ще одного цукрозаводу.

Нове «солодке» підприємство мало з’явитися у селищі Шпиків. Його будівництво анонсували як найпотужніший завод не тільки в Україні, а й на теренах колишнього Союзу: 12000 тонн буряків за добу планували переробляти у цехах майбутнього цукрового гіганта. Нинішні заводи мають добову потужність від двох до чотирьох тисяч тонн коренів. Шість-сім тисяч переробляють тільки на Крижопільському та Гайсинському підприємствах. На таку потужність вони вийшли після масштабної реконструкції.  

Уже тоді фахівці ставили питання: а де взяти стільки буряків для такого підприємства? Щоб воно працювало, необхідно було закрити всі інші заводи, а їхню сировину доставляти у Шпиків. Задум обласної влади досвідчені цукровари називали не проектом, а "прожектом". Мало хто з них вірив у появу такого заводу.

Нині про «будівництво століття» ніхто вже не згадує.

Нагадаємо, Іван Мовчан тоді працював на посаді заступника губернатора області. Він разом з тодішнім очільником краю Миколою Джигою презентували проект. І для журналістів, і для фахівців. Можливо, саме для підготовки проектної документації майбутнього заводу-гіганта банк надав кредит «Подільським цукроварням»? Важливо інше: чому «цукроварні» не повернули позичені гроші. Як тепер їх забрати, якщо позичку давали під заставу трьох цукрозаводів – Капустянського, Моївського і Соколівського. Якщо наявне обладнання цих заводів виставити на торги, як про це записано у рішенні Господарського суду, тоді заводи «помруть», а робітники залишаться без роботи.

Продається обладнання – 1500 найменувань

Договір на отримання кредиту укладений між «Подільськими цукроварнями» і банком «Київська Русь» 18 липня 2013 року. Як зазначено у рішенні Господарського суду, банк виконав взяте на себе зобов’язання – надав позичку на суму 167 мільйонів гривень. Позичальник не дотримав слова і не повернув кошти. Суд встановив, що станом на 9 квітня 2015-го року загальна заборгованість перед позивачем становить 293,2 мільйона гривень.  

Як уже згадувалося, беручи гроші, позичальник заставив майно трьох цукрозаводів. Тепер банк має його продати і таким чином повернути виручені кошти. Процедура торгів ще не розпочата, але те, що саме має бути виставлено на продаж, у рішенні суду вже зазначено. Загалом реалізувати з «молотка» мають 1565 найменувань технологічного обладнання, верстатів та інших необхідних механізмів і деталей, що забезпечують цілісну роботу цукроварень. У переліку значиться навіть високовольтна лінія та трансформаторні підстанції. Є й технологічні прилади, що характерні суто для такого типу заводів – бурякорізки, центрифуги, стрічкові транспортери цукру, трубо- та паропроводи, випарні апарати, а також великогабаритна буртоукладальна машина. Дуже багато різних типів насосів. Нарешті у список включено сучасне комп’ютерне обладнання. Суддя зазначив, скільки і якого обладнання має бути продано з конкретно взятого підприємства. Так сталося, що з Моївської цукроварні у рахунок боргу відберуть найбільше найменувань - 634 одиниці, з Соколівської – 606, решта трохи більше 300 із Капустянського заводу.

Важка ноша на жіночі плечі

Заводського майна для застави виявилося недостатньо, щоб підкріпити ним суму кредиту. Заставляти довелося інше майно, зокрема, ПП «Кряж».  Поручителем перед банком в отриманні багатомільйонного кредиту виступила Ніна Мовчан. Її чоловік, коли став губернатором, переписав бізнес на дружину.

Згідно з чинним законодавством, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойку, відшкодування збитків. Саме на цю статтю чинного законодавства спирався Крижопільський районний суд, коли розглядав позов банку у цивільній справі по стягненню заборгованості за кредитом. Вердикт, як уже згадувалося, досить суровий – стягнути з поручителя суму заборгованості за кредитним договором від 18.07.2013 у розмірі 207 млн 95 тис. 850 грн 09 коп.

Колегія обласного Апеляційного суду залишила рішення Крижопільського районного суду без змін. Вимоги банку-позивача задоволено у повному обсязі.

Мовчан: "Ніхто завод не забере"

Іван Мовчан з приводу претензій з Моївки попросив нагадати робітникам цукрозаводу, що саме він у свій час врятував підприємство від знищення. Сказав і про те, що проклав газопровід до села на відстані 30 кілометрів. Зауважив, що тоді ніхто не цікавився, за які кошти виконано таку громіздку дороговартісну роботу. За його словами, у минулому році під шум революційних подій так звані активісти взагалі заблокували роботу. Сировину, яку привезли з поля на завод, довелося переправляти на інші заводи. Частина буряків згнила у кагатах. Причину ситуації пан Мовчан не став пояснювати.

- Ніхто завод у них не забере, - сказав у розмові з журналістом Мовчан.

Які підстави є для таких тверджень, не сказав. Про ситуацію з рішеннями судів пан Іван не став говорити, сказав, що це не телефонна розмова. Після запитання журналіста, чи готовий він зустрітися із журналістом для особистої розмови, зв'язок перервався. Тому пропонуємо Івану Михайловичу висловити його точку зору на рішення судів чи то у письмовій формі, чи під час зустрічі з журналістом. Думка публічної людини, якою є колишній губернатор, важлива для читачів нашого видання.

До речі, в асоціації «Поділляцукор» повідомили, що всі три заводи – Моївський, Капустянський і Соколівський – подали заявки на отримання квот на виробництво цукру у сезоні 2015-го року. При цьому уточнили, що тепер кожен із названих заводів є окремим структурним підрозділом і не входить до ТОВ «Подільські цукроварні».  Залишається без відповіді запитання, як заводи зможуть працювати, якщо суд у погашення банківського кредиту ухвалив стягнути майно названих підприємств.

Мовчан: супер-успішна кар’єра, але з гірчинкою

Втративши посаду керівника області (у лютому 2014), Мовчан помалу втрачає бізнес. Уже не належить йому сільгосппідприємство «Кряж», яке об’єднувало 20 господарств у семи районах області із загальною кількістю землі майже 40 тис.га, приблизно третина структури відійшла до одного з найбагатших українців  Юрія Косюка, більше відомого  як власник  «Нашої ряби».  «Кряж» змінив назву і перейшов іншому власнику. Почалися проблеми з цукрозаводами.  Незважаючи на це, знайомі пана Мовчана стверджують, що він на мілині не залишився, бо  вигідно продав частину своїх активів.

На політичному Олімпі Мовчан запам’ятався тим, що часто повторював фразу: «Маємо працювати без політики на благо  області і його людей».  В той же час служив Партії регіонів. Після Джиги очолював обласну організацію. У лютому 2014 у пік подій на Майдані офіційно повідомив через ЗМІ про вихід з партії. Мотивував тим, що у час, коли гинуть люди, не має морального права залишатися у ПР.

Після того, як активісти захопили будівлю ОДА, декілька разів сідав з їхніми представниками за стіл переговорів.  Йому давали шанс покаятися на зібранні, що відбувалося на Театральній площі. Проте Мовчан не зробив цього. Змушений був тікати, коли активісти не стримали гніву. 21 лютого 2014-го депутати облради на сесії висловили губернатору Мовчану недовіру. 2 березня того ж року в.о. президента Турчинов звільнив Мовчана з посади голови Вінницької ОДА. За інформацією деяких ЗМІ, після втечі Януковича, Мовчан теж виїхав за межі держави. Припускають, що знаходився він у Білорусі. Нині -у Вінниці, його можна побачити в офісі на Максимовича. Продовжує займатися господарськими справами. Так, у розмові з журналістом RIA повідомив, що якраз перед нашим спілкуванням вирішував  питання мабутнього виробничого сезону Моївського цукрозаводу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.