«Адмінресурс для чайників», або Під чиїми прапорами Володимир Гройсман піде в мери?

- Я б не радив Володимиру Гройсману вступати в якусь партію, - порадив нещодавно в одному із інтерв’ю губернатор Микола Джига.
Слова Миколи Васильовича сьогодні можна трактувати по-різному, адже він має достатньо великий авторитет у Партії регіонів. Можливо, просто застеріг міського голову, що «регіонали» не візьмуть у свою команду. Однак, після прийняття змін до Закону «Про вибори» для Володимира Гройсмана ситуація як у Лермонтова: «Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно».
Відтепер висувати кандидатуру у мери може лише партія – ні блоків, ні самовисуванців. Так у суботу вирішила Верховна Рада. А до виборів міського голови залишилося три місяці…
«БГ» - Гройсман і його молода команда
На сторінці мера офіційного сайту Вінниці Володимир Гройсман ще числиться членом «Нашої України» - з 2005 року. Насправді з партії він вийшов. Вийшов, до речі, і секретар міської ради Сергій Моргунов.
У 2006 році Гройсман прийшов до влади з партією Ющенка. Після помаранчевої революції це було виграшною «фішкою» плюс можливість використання для агітації партійного резерву «НУ». Щоправда, його політехнологи встигли використати і рейтинг БЮТ. Розповідають, як тоді в останній передвиборчий день нібито Юлія Тимошенко підтримала кандидата Володимира Гройсмана. От тільки сама вона дізналася про це після того, коли по Вінниці розвішали біг-борди про її «за» Гройсмана. Кажуть, скандалу не оминули, але він залишився у стінах кабінету Юлії Володимирівни, власне, було вже пізно щось змінити, до того ж Гройсман переміг. Тепер смішно читати тодішні його інтерв’ю, де мер розповідає, що «політична сила БЮТ зупинила свій вибір на його кандидатурі усвідомлено».
Не секрет, що Володимир Борисович на наступні вибори планував іти під своїм іменним «Блоком Гройсмана». У березні в інтерв’ю пояснював створення блоку бажанням «максимально наблизити депутатів міської ради до територіальної громади»:
- Вважаю своїм обов'язком провести, в т.ч. блоком, нормальних і відповідальних людей, які за чотири роки довели, що можуть ефективно працювати в депутатському корпусі, можуть дивитися людям в очі. В основі будь-яких дій лежать рішення. А рішення приймають депутати. Тому я буду вести потужну, професійну команду, з якою я сьогодні працюю і результати діяльності якої можна оцінити теж сьогодні.
До речі, про Гройсмана і його команду. Якось один із депутатів міськради зізнавався у своїй відданості меру: «Я за нього руку готовий віддати!», а інший депутат, слухаючи таку відвертість, зауважив: «Добре, що Гройсман цього не чує – руку б забрав».
Кайф, відкат і рейтинг
На яку партію Гройсман поставить 31 жовтня? Грати «фішкою» опозиції БЮТ не в його правилах – з владою він мусить дружити, як запорука отримання субвенції. Із «Нашою Україною» теж усе зрозуміло, там і лідер нещодавно змінився – Валерій Коровій, чи то сподіваючись залишитись у заступниках губернатора, склав повноваження голови обласної організації, чи то він сам скоро змінить політколір, утім, з партії ще не вийшов, в.о обов’язки керівника «нашоукраїнців» виконує Віктор Вікалюк. Провладна ж Партія регіонів, штаб якої в області нещодавно очолив Сергій Татусяк, має свого кандидата – Миколу Форманюка, який на минулих виборах був опонентом нинішнього мера, а тепер ще й керуватиме передвиборчою кампанією ПР. Звичайно, мають прихильників і комуністи, підуть на вибори і «литвиновці». Втім, мають проблеми «Фронт змін» Яценюка і «Сильна Україна» Тігіпко.
Як стало відомо «RIA», наразі стоїть питання взагалі про їхню участь у виборах до міської ради: партійні осередки досі не зареєстровані у міському управлінні юстиції, лише в обласному. А от «Народна самооборона» ще є: 11 липня на зборах підтвердили лідерство… коаліціантки Катерини Лук’янової (група Жванії «Право вибору»). В «НС» виник свій внутрішній скандал – частина партійців відмовилася вступати у БЮТ, як того вимагає Юрій Луценко, тому залишили Катерину Євгенівну як свого обласного керівника – куди скаже, туди підуть… Тобто вибирати нинішньому меру є з чого – в Україні зареєстрована 181 партія.
Але з Гройсманом виграє і партія. По-перше, у нього немає серйозних опонентів. Поки що. А хотілося б побачити дебати – справжні, не проплачені. Водночас, зрозуміло, що «потужну команду» адмінресурсу кандидатам-конкурентам зупинити буде важко. Ні, звісно, адмінресурсу жодного разу не використають: хіба ж такий мер буде вдаватися до владних важелів? Швидше нам, виборцям, роздаватимуть «Адмінресурс для чайників», бо хіба ж хтось розуміється на методах отримання голосів для тих, хто при владі. А її, владу, віддавати комусь ніхто не збирається – дорого коштує увійти в ті кабінети. По-друге, з Гройсмана не потрібно «робити» кандидата - він уже отримує від публічності і кайф, і рейтинг, і все те, що зазвичай отримує мер.
Власне, ілюзії, що місцеві вибори – вибори політідеологій, не залишилося. Це звичайний бізнес-розклад. У мери і депутати йдуть захистити свої фірми, свою територію або ж їх розширити. Альтруїстів там немає. Правда, депутатам тепер простіше – 50% мажоритарників, самі себе піарять і самі платять. Гройсману дещо дорожче – він має взяти «підписку» партії. Хоча… Партійність нічого не вирішить. Бо є ще люди. А значить є політтехнологи, які від Володимира Гройсмана ні на крок. Чи він від них?

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google