У 20 літ став Героєм колишнього Союзу. Відро вишень за розповідь про сина

У 2014-му, через 70 років після загибелі, у Калинівці встановили погруддя земляку-Герою Миколі Степовому, нині виготволили новий барельєф. Фото Василя Бабія

Напередодні нинішньої річниці Перемоги у війні з нацизмом на постаменті у Калинівці встановили погруддя Миколи Степового. Постамент знаходиться на території загальноосвітньої школи №1. Барельєф новий.

Уперше у такий спосіб вшанували пам'ять земляка у 2014 році. З часом на барельєфі зявилися тріщини, тому його зняли на реставрацію.

Перепоховали у Калинівці

Як повідомляє сайт Як повідомляє сайт Калинівка.Сіty, півтора року постамент залишався без погруддя. Його демонтували взимку 2019-го на реставрацію.

Одночасно виготовили нове зображення Героя — з матеріалу, що не боїться  перепадів температур. Його встановили напередодні нинішньої річниці Перемоги.

Відреставроване зберігатиметься у приміщенні школи.

Звання Героя Радянського Союзу відважний подолянин удостоєний 4 червня 1944 року. На той час 20-річний старший лейтенант командував вогневим взводом 712-го винищувально-протитанкового полку. На службу в армію Степовий прийшов у 18 літ. Протягом року навчався в артилерійському училищі. Далі на нього чекали фронтові дороги.

Ще одну дату згадувати сумно — 24 липня того ж року він загинув у бою. Сталося це на території Прибалтики.

Наприкінці 1944-го останки Героя перепоховали. Його могила знаходиться на рідній землі у рідному місті. Якщо точніше, неподалік від будівлі військового комісаріату в Калинівці.

«Гонорар» запам’ятався на все життя

Редактор Калинівської газети «Прапор Перемоги» Василь Бабій розповів автору публікації цікавий епізод, що стосується батьків Миколи Степового. Про це він дізнався під час підготовки 10-тисячного числа газети. З’ясувалося, що вулицю на честь відважного земляка назвали ще у 1964 році. Тоді ж ім’я Героя присвоїли школі №1, в якій він навчався. Невдовзі після цієї події з батьками Героя зустрічався працівник газети Анатолій Речмедін, рідний брат письменника Валентина Речмедіна.

Він писав, що невелика хата  Степових знаходилася на околиці.  У кімнаті на стіні поруч з образами висів портрет сина, обрамлений вишитим рушником. Особливо боляче було дізнатися, що Микола був єдиною їхньою дитиною. Батько і мати показали речі сина, завели у сад, зупинилися біля дерева, ягоди з якого найбільше смакували їхній дитині.

Якраз у ту липневу пору рясно вродили вишні…

Після виходу у світ публікації до редакції прийшли батьки Степового. Чоловік тримав у руках відро, прикрите марлею. На знак подяки про щиру розповідь про сина віддячили відром вишень. Вишні при житті любив їх Коля.

— Оце рішили, синку, відблагодарити тобі від щирого серця, — згадував слова батька Героя автор публікації Речмедін. — Так славно, так душевно написав про нашого синочка. Його вже не вернеш, а для нас твоя стаття — то світла пам'ять про нього. Візьми, візьми…

Речмедін згадував, що такого «гонорару» він ніколи більше не отримував за час своєї журналістської роботи. Спочатку віднікувався, мовляв,  для чого. Але розчулений таким зворушливим  «дарунком від серця»  прийняв гостинець — аби не завдати образи цим добрим згорьованим людям.


Читайте також:

Ціна перемоги й міф про Велику Вітчизняну: добірка відеороликів до Дня пам'яті та примирення

ФОТО ДНЯ: у Вінниці вшанували пам'ять загиблих у Другій світовій війні

До Дня матері. Добірка фільмів від 20minut.ua, після яких хочеться обійняти маму

«Як окропом, обпекло ногу від осколків…» Фронтовик написав вірш про своє поранення

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.