„Перший шлюб - від Бога, другий – поступка гріхам”

Жінка, до якої повертається чоловік, теж має підготуватися до їхньої нової зустрічі. Не можна починати вибачення словами: ”Слава Богу, що ти повернувся”. Отець Віталій Понад 60 нових сімей з’явилося у Вінниці протягом одного суботнього дня у жовтні місяці. Працівники РАЦСу кажуть, що це рекордна кількість одружень за останній час. Майже кожна друга пара стає під вінець ще й у храмі. Це одна з ознак нашого часу – дати клятву на любов і вірність своїй половинці перед Господом Богом. Та, на превеликий жаль, нині узи Гіменея рвуться частіше, ніж будь-коли. Однак вдруге так просто взяти шлюб розлученим уже не вдасться. Чому? „RIA” попросила відповісти на це запитання священика Свято-Преображенського собору отця Віталія. - Перший шлюб - від Бога, а другий – то поступка людським гріхам, - каже священик і додає: - Про це сказано у Святому письмі. Тому наш обов’язок - усіляко запобігати необдуманим крокам, які можуть привести пару до розлучення. Бо це трагедія. Вона руйнує людину морально і фізично. Робить напівсиротами дітей. Негативно позначається на їхній психіці. Це біль, це сльози, це втрата здоров’я і не тільки... Хоч як прикро говорити, але розлучень значно побільшало. Запобігти цьому церква не в змозі. Тільки двоє мають вирішити, що їм робити: жити далі чи шукати іншої долі. А вже після того, як вони надумають брати шлюб удруге, то зробити це можна буде тільки з дозволу владики. Дозвіл надається у письмовій формі. З цим документом наречені йдуть до священика. Без такого дозволу він не має права ще раз вінчати молодих. Перед тим уважно аналізуються причини, через які розпалася сім’я. Щоб удруге не помилитися, радимо уважніше придивитися одне одного. Як на мене, головне – розгледіти душу своєї другої половинки. Чи відмовляє церква у праві вінчатися вдруге? Дуже рідко. Здебільшого молодим надається можливість зробити все для того, щоб поріднитися з судженою людиною і прожити в парі до кінця днів своїх. Біда ще й у тому, що дорослі не готують дітей до майбутнього подружнього життя. Дивує легковажне ставлення молоді до створення сім’ї. Найчастіше молоді хлопець і дівчина не усвідомлюють головного: любов – це самопожертва. Деякі з них зізнаються в тому, що хотіли б спершу пожити трохи разом, а вже тоді йти під вінець. Я кажу в такому випадку: „Значить, ви не зовсім упевнені одне в одному? Бо якщо між людьми є справжнє кохання, то воно дає їм упевненість і не потребує таких випробувань, які нині стали для молодих заледве не обов’язковим атрибутом”. Розпадаються не лише молоді сім’ї. Був у мене недавно випадок, коли приходила жінка, якій уже скоро буде 50 років. Сум в очах. Розпач у душі. Від неї пішов чоловік. За віком старший, а став жити з набагато молодшою. Подружня зрада - це вагома причина для розлучення, сказано у Біблії. Однак апостол Павло пише, що подружжя може жити далі і після такого гріха, якщо зраджений чи зраджена простить провину. Кажу цій жінці: ваш чоловік ще повернеться. Його поманили пальчиком, але це ненадовго. Бо знаю, що у переважній більшості старші чоловіки не надовго затримуються у своїх молодих обраниць. Через деякий час їх ніби магнітом тягне до сім’ї, яка створювалася роками. Навіть якщо з молодою встигають нажити дитину, буває, і це не стримує чоловіка. Хоча такі його дії завдають болю вже не одній людині, а одразу двом. Ще вчора він називав їх коханими, рідними, близькими, а сьогодні зачиняє за собою двері раз і назавжди. Жінка, до якої повертається чоловік, теж має підготуватися до їхньої нової зустрічі. Не можна починати вибачення словами: ”Слава Богу, що ти повернувся”. Своїми діями, поведінкою вона повинна показати, скільки зусиль докладає, щоб простити провину. Робиться це для того, щоб чоловік усвідомив, наскільки гріховним є його вчинок. Розпростерті обійми у таких випадках недоречні. Дякувати Богу, я не помилився в історії з цією жіночкою. Через деякий час вона зайшла в храм і підтвердила мої припущення. Радилася, як із близькою людиною, як можна загоїти душевну рану. Було видно, наскільки важко їй далося прощення чоловікові гріха. Прийти зі своїм болем у наш Свято-Преображенський храм може кожна людина. Її тут уважно вислухають, дадуть пораду, розрадять у біді. З цією метою у храмі організовано чергування священиків. Здебільшого до храму приходять жінки. Чоловіки знаходять інший спосіб розради. Одні заглядають у чарку, інші ще щось вигадують і тим самим ще більше ускладнюють свою провину. Микола ПЕТРЕНКО  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.