«Море горіло і диміло від спалених кораблів». Спогади 100-літнього вінничанина моряка-балтійця

Дивлячись на виправку ветерана, не скажеш, що Олександру Мілешку сто років

Навіть у сто років помітна виправка морського офіцера. Погляньте на фото, аби переконатися в цьому. На знімку Олександр Мілешко у ці дні. Фото зроблено 5 травня нинішнього року.

— Запитайте, чим батько займався перед своїми іменинами, — каже син фронтовика Олександр Олександрович. — Знаєте, як він готувався до зустрічі гостей? Шпалери клеїв. Я хотів це зробити. Батько відмовив. Сказав, що сам справиться. Сусідка допомагала. Основну роботу він робив.

У той день він ще суп варив, салат готував. Про це нагадує сам ветеран.

Рідні вдячні долі, що дала довгий вік чоловікові. Незважаючи на роки, він може сам себе обходити, не створює труднощі для інших.

Олександр Мілешко проживає в квартирі один. Син, чи хтось з родини, навідуються до нього щодня. Їхній будинок недалеко, тому часу на це не доводиться багато витрачати.

Колишній моряк-балтієць напередодні свого сотого дня народження старанно готувався до зустрічі представників міської ради. Вони попередили про гостину.  Моряк напередодні дістав з шафи однострої, приміряв їх. На ранок наступного дня уже був одягнений. Так у формі чекав гостей.

Два роки тому,коли ще не було пандемії, іменинник самотужки майже повністю накрив святковий стіл для рідних. Його син згадує, що вони тільки продукти закупили.

Перед тим, як дізнатися про службу на флоті під час війни, запитуємо, як йому вдалося дожити до ста років.

«Їм все, що смакує, тільки в міру»

Суп, м’ясо, переважно яловичину, каші, картоплі, овочеві салати, молочні продукти — все до смаку ветерану. Навіть у сто років. І це ще не весь перелік продуктів, які споживає. Каже, їм все те, чим харчується більшість людей. Тільки у міру. Не переїдаючи. На його думку, переїдання шкідливо для організму.

Дуже подобаються молочні продукти, зокрема, кефіри, ряжанка.

Ветеран зізнається, що ніколи не палив. Спиртні напої вживав не часто. Але завжди у міру. Що значить «у міру»? Небагато…

Ще одне обов’язкове його заняття —  прогулянки і їзда на велосипеді.

Гени довгожительства, схоже, передалися від батьків. Щоправда, батько ветеран, помер рано. Його не вдалося врятувати від перитоніту. Мати, сестра перетнули рубіж років у понад 90 років.

Олександр Мілешко родом з Білорусі. Народився в одному з невеликих сіл Вітебської області. Ще під час навчання у школі відвідував заняття у Товаристві сприяння обороні, де навчився влучно стріляти.

У 1940-му його призвали в армію. Фізично здорового юнака зарахували на флот у підводники. Однак служив він на катерах, які мали назву «Морський мисливець».

З початком війни 1941-го року 20-річний юнак став очевидцем найстрашнішої події у його житті.

Морське побоїще дотепер перед очима

Вже у першій декаді серпня 1941-го німецькі війська були за 60 кілометрів від головної бази Балтійського флоту міста Таллін. Радянське командування у Москві на таке не сподівалося. Принаймні так стверджують військові історики, які аналізують уроки минулої війни.

Кораблі треба було негайно переправляти до Кронштадта. Про це повідомляло командування флотом. Однак отримувало відмову. Тільки 26 серпня нарешті зрозуміли критичність ситуації, коли німецька артилерія уже била по кораблях. Тоді надійшла команда про евакуацію флоту.

Наступного дня почався евакуація під назвою «Таллінський перехід». Вона стала найжахливішою втратою суден і особового складу на морі у минулій війні.

Німецькі війська разом з фіннами замінували значну частину території. З повітря кораблі бомбардувала гітлерівська авіація.

«Море горіло і диміло від спалених кораблів, — розповідає фронтовик. — Такого страшного побоїща я не міг навіть уявити, а тут довелося бачити його на власні очі. Наш катер «Морський мисливець» супроводжував кораблі. Нашим завданням було забезпечити суднам прохід мінними полями, прикривати їх, у випадку необхідності надавати допомогу членам команди під час обстрілу корабля». Ситуацію ускладнив шторм, який розпочався 28 серпня.

Перехід тривав три дні. За цей час гітлерівці знищили 122 радянські кораблі. Частина з них були цивільні судна. Втрати у живій силі, за різними оцінками, становили до десяти тисяч військових.

Потопили підводний човен

Олександр Мілешко нагороджений орденом Червоної Зірки. Моряк-балтієць стверджує, що нагородили його за те, що їхній катер «Морський мисливець»  «уполював» підводний човен гітлерівців.

Катери «морський мисливець» комплектувалися низкою озброєння, зокрема, торпедами, куплетними установками. Ці маневрові судна призначалися також для боротьби з підводними човнами.

Як пояснив ветеран, дізнатися про те, що підводна субмарина знищена, можна було за деякими ознаками: на поверхню води спливала олива, а також «сміття», так моряки називали продукти життєдіяльності, що знаходилися на борту.

— Деколи німці маскувалися і спеціально викидали на поверхню такі ознаки, — розповідає Мілешко. — Робили це для того, щоб ввести нас в оману. Про знищення нами підводного човна дізналися з перехоплення сигналу. Знищили човен у Фінській затоці.

З Балтики на Далекий Схід, а звідти до Вінниці

Після війни Мілешко залишився служити на Балтійському флоті. Закінчив військове училище, здобув звання офіцера. Згодом його перевели на Далекий Схід.

Їхав уже не один, а з дружиною. І вже там він закінчив службу. Як співається у відомій пісні моряків того часу «І на Тихому океані свій закінчили похід».

В офіцера виникла дилема: де кинути якір для подальшого життя. Родину з Білорусії виселили Його м ати із сестрою опинилися в Естонії. Тим часом у Жмеринці проживали далекі родичі, з якими Мілешко підтримував контакти.

Каже, вони так гарно описували свій край, що мимоволі захотілося побачити його. І ті зелені садки, і річку, відчути гарний клімат. Описане у листах виявилося правдою. Вінниця зачарувала колишнього моряка одразу. Тут він і зупинився.

Тут народилися донька і син. Тут він працював у морському клубі, а потім в одному з ЖЕКів.

Бравий дідусь завжди радіє зустрічі з двома внучками. Має правнука і правнучку. Жартома каже, що правнук повинен піти по його слідах і стати морським офіцером. Син не зробив цього, Олександр (його звати, як і батька – Авт.), закінчив наш технічний університет, тоді політехнічний інститут. Можливо правнука привабить морська професія…


Читайте також:

У 20 літ став Героєм колишнього Союзу. Відро вишень за розповідь про сина

«Як окропом, обпекло ногу від осколків…» Фронтовик написав вірш про своє поранення

Важливе за тиждень. Найцікавіші новини від 3 по 10 травня, які ви могли пропустити

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.