«Мені ліс віддячить». Зробив 400 шпаківень для птахів і не взяв за це жодної гривні

Павло Волошенюк: «Зробив внукам молотки, вже вчаться цвяхи забивати»

Нинішньої зими Павло Волошенюк, він з Томашпільського району, вдома змайстрував 30 хатинок для шпаків і стільки ж для синиць. Чим вони відрізняються, пояснимо далі.

Журналіст 20minut.ua запитав у пана Павла, скільки платять за таку роботу.

— Грошей не беру, — каже він. — Так само не брав ні торік, ні позаторік… Я вже понад п’ять років допомагаю лісництву з щпаківнями. Мені дають матеріал, а я майструю. За весь час зробив не менше як чотири сотні.

На запитання, чому безплатно витрачає сили й час, чоловік відповів: «Мені ліс віддячить. Ягодами, грибами, щебетом пташок, запахом квітів, прохолодою у літню спеку. Ліс я полюбив з дитинства і на все життя. Можливо, тому й допомагаю лісівникам».

Для шпаків отвір круглий, для синиць — квадратний

Волошенюк професійний столяр. На цій роботі відпрацював 20 років. Столярував у господарстві села Високе. Виготовляли вози, інші вироби. Каже, коні дотепер ще є у господарстві.

Якось у їхню майстерню навідався колишній лісничий Андрій Грабчак. Під час розмови чоловік жартома запитав, чи вміють вони робити шпаківні. «Якщо треба, зробимо», — відповів Павло Волошенюк. Лісничий розпорядився привезти матеріал, а Волошенюк змайстрував 40 будиночків. Коли зайшла мова за оплату, відповів, що йому ліс віддячить.

— Нема вже з нами Грабчака, — каже співрозмовник. — Загинув в аварії. Шкода людини.

Протягом останніх років з таким само проханням до нього звертається нинішній лісничий Томашпільського лісництва Віталій Дунський. Незважаючи на те, що столяр уже не працює у господарстві, не відмовляє у проханні,  робить у домашній майстерні. Каже, його вже й просити не треба. Привезуть матеріал — знайде час зробити.

— У мене тепер є помічники, тому робота швидше спориться, — усміхається пан Павло. — Внуки не відходять від діда. Артему сім років, Ярославу п’ять. Зробив для кожного молотки. Навчив забивати цвяхи.

Будиночки робить за зразком, який вичитав в одній з книг про птахів. Для шпаків він більшого розміру, ніж для синиць. Відрізняються також, як каже майстер, вхідні «двері»: у шпаківнях це круглий отвір, діаметром п’ять сантиметрів, у синичниках отвір квадратний і трохи меншого розміру.

— Щоб не проник всередину той, який хоче поживитися пташиним м’ясом, — розповідає співрозмовник. — Ласиця, наприклад, прудко лазить по деревах.

Ще одна важлива особливість під час роботи: треба так припасувати дощечки. Аби всередину не затікала вода.

Запитую, чи не робив такі будиночки у дитинстві під час навчання у школі.

— Як не пам’ятаю? То була ціла історія, таке не забувається, — каже співрозмовник.

У них були кращі будиночки, але переміг я

Виготовити шпаківню і принести її в школу — таке завдання доручили тоді їхньому класу на уроці трудового навчання. Ще й попередили: буде конкурс на кращу шпаківню.

Батько Павла шоферував. Вдома його не було. Хлопець пішов дj лісу, шукати деревину. Довго блукав у пошуках старого поваленого дерева. Удача таки усміхнулася йому. На землі лежав стовбур з дуплом. Притягнув додому. Увечері тато допоміг відрізати зайві частини. Вийшла шпаківня з природним дуплом.

— Те, що я приніс до школи, насправді було тільки схоже на шпаківню, — розповідає Волошенюк. — Справжні шпаківні мали два моїх однокласники. Їм зробили їх у колгоспній майстерні. Дошки, здавалося, аж виблискували, так гарно були вистругані. Ось тоді у мене з’явилося бажання після школи вивчитися на столяра і такі само будиночки зробити своїми руками. Це правда! Так воно й сталося.

Історія зі шпаківнею завершилася несподівано для Павла. Саме його роботу визнали кращою на шкільному конкурсі. Додому хлопець повертався окрилений. Бажання вивчитися на столяра нікуди не поділося. Так само, як ходити в ліс. Дотепер лісові шата манять його до себе.

Торік Волошенюк допомагав лісівникам садити дуби. Каже, якщо цього року продовжать озеленення, теж прийде на допомогу. Уже не сам, а з внуками. Вони коли бачать в лісі шпаківню, один з-перед одного повторюють: «Це дід зробив!».

Птаство уже щебече в лісі

Всі будиночки Волошенюка уже закріпили на деревах. Загалом Томашпільське лісництво виготовило 300 шпаківень. Про це розповів лісничий Віталій Дунський. За його словами, цю роботи виконують майстри лісу. Обирають дерева, діаметром не менше 20 сантиметрів. Щоб під час вітрів, будиночки не опинилися на землі. Служать шпаківні 3-4 роки, тоді доводиться оновлювати.

Птахи уже готуються до гніздування. Старанно готують гнізда. Комусь з них поталанить оселитися у новеньких будиночках. Спершу декілька днів вони освоюються у них. Тільки після того починають заносити траву, листя, солому.

За словами пана Віталія, шпаків і синиць називають найбільшими санітарами лісу. Наприклад, синичка протягом дня може знищити таку кількість комах і личинок, що дорівнюють її вазі. Пара шпаків приносить за день у шпаківню 800 різних комах і личинок. Невелика горихвістка за період вигодовування пташенят знищує понад 7,5 тисячі гусениць.

Загалом лісівники 11 держлісгоспів області розвішали 18 тисяч 400 шпаківень та синичників.

Зокрема, тульчинські лісівники встановили 1800 штучних гніздівок. У Бершадськиому лісгоспі їх 1200 одиниць.  

Бершадським лісівникам допомагають зі шпаківнями вихованці Сумівського учнівського лісництва «Юні друзі лісу». Разом з учителями виготовили 240 синичників та шпаківень.

Юні лісівники гуртка «Зелений світ» Флоринської школи виготовили близько 70 хатинок для птахів. Їх разом із лісовою охороною розвішали у лісових масивах, біля шкіл, у шкільних садах.

Читайте також:

Погляньте, як ми «оживили» відомі пам’ятники Вінниці завдяки нейромережі

«Жінка — не пусте місце в армії», — розповідає єдина дівчина-штурман у Вінниці Тетяна Іванова

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google