«Бо ми нерозлийвода». Одному з братів дали повістку в армію, а другий сам попросився на службу

Проходження новобранців строєм зі зброєю — обов'язковий елемент у ритуалі складання присяги гвардійцями

Традиційно складання присяги відбувається на плацу частини. Урочистість, як мовиться, відшліфована до деталей. Виносять прапор частини. Звучить Гімн держави. Хвилиною мовчання вшановують пам'ять загиблих на війні з російськими окупантами.

Потім кожен окремо зачитує клятву. Закінчується церемонія проходження строєм новобранців перед командирами і гостями частини.

Відколи пандемія, гостей на присягу не запрошують. Е приїжджають також рідні військових. Раніше за новобранцями спостерігали їхні рідні — до когось приїжджали бабусі й дідусі, брати чи сестри, кохані і обов’язково батьки. Квіти, сльози, обійми, фотосесії — все це додавало святковості події. Нинішні голос новобранця відлунює тільки серед побратимів. Повторюю, гостей на урочистість не запрошують.

Серце так калатало!..

— На перший погляд, ніби все просто: на одну руку кладеш автомат, у другій тримаєш папку з текстом присяги і читаєш, — розповів 20minut.ua солдат Андрій Боднар. — Насправді не так все просто. Дуже відповідальний момент. Ти даєш клятву не комусь одному, а народові твоєї країни. Якщо вникнути у суть, тоді стане зрозуміло, чому ми хвилювалися.

За словами співрозмовника, одні хлопці хвилювалися більше, у декого серце калатало так, що мало з грудей не випало, інші почувалися спокійніше. Андрій каже, що він хвилювався трохи».

Готуватися до присяги їм допомагали офіцери. Була так звана репетиція. Тренувалися елементи стройового підходу, коли на грудях у тебе автомат. Так само на тренуваннях зачитували текст, аби потім не заплутатися в словах.

Андрій ще зовсім молодий. Зізнається, що навіть батько не погоджувався з його вибором. Йдеться про підписання контракту. Хлопець підписав його на три роки. Батько просив почекати з контрактом, мовляв, молодий ще.

— У мене свої плани, — говорить він. — Вирішив поступати в Національну академію Національної гвардії. Хочу стати офіцером. Це мій вибір. З ним визначився ще під час навчання в школі.

Запитую юнака, що саме вплинуло на обрання професії військового?

Каже, про службу знав ще з дитинства. У нього дід кадровий військовий, офіцером нині служить батько, учасник АТО.

Готувався, бо знав, що спочатку треба буде скласти нормативи з фізичної підготовки, далі будуть тести психолога. Залежно від їхніх результатів комісія визначає. Кого допускати до іспитів, а кого ні. Такі випробування на нього чекатимуть наприкінці літа, коли поїде в Академію.

Побажаймо молодому захиснику країни удачі! У непростий час російської агресії він обрав професію захисника країни. Добре, що у нас є такі свідомі молоді люди, яких не лякає навіть війна.

А ми удвох...

Серед тих, хто складав присягу, були двоє дуже схожих між собою юнаків. Вони не двійнята і не близнюки, але схожість очевидна. Бо брати. Їхнє прізвище Ольховські. Остап старший від Захара на один рік. На службу прибули з Харкова.

Хлопці кажуть, що змалку дуже прив’язані один до одного. Мабуть, так генетично с клалося, пояснюють Ольховські.

— Удвох легше в житті, — говорить старший брат. — Будь-яку роботу ми ділимо навпіл. Будь-яку справу виконуємо разом. Ну, такі ми…

Коли старший Остап отримав повістку на службу,треба було бачити вираз обличчя Захара. Він декілька разів перечитував аркуш паперу, в якому значилося, коли треба прибути у військкомат для подальшого проходження служби. Так уважно читав, ніби намагався віднайти у повістці ще й себе.

Наступного дня брати удвох поїхали до військкомату.

Вони не розповідають, як їм вдалося переконати керівництво виписати ще одну повістку. Тільки уточнюють, що не одразу на це погоджувалися військові. Надто вже переконливими були брати в тому, що вони на ділі нерозлийвода!

Ольховські вже місяць у частині. Зізнаються, що удвох навіть простіше адаптуватися до нових умов. Кажуть, почуваються впевненіше у порівнянні з іншими, бо ж вони удвох. Одному опановувати ази військової справи не просто, удвох робити це легше.

Разом з хлопцями уроки тактики, опанування поводження зі зброєю, орієнтування на місцевості тощо проходили також дівчата. Вони приходять на службу тільки за контрактом.

Одна з них Юля Бойко, вона мала цивільну професію, але вирішила змінити її на військову. Каже, їй подобається. Вона це сприймає. А якщо так, тоді наука даватиметься простіше, ніж це дається на перший погляд. Знає дівчат, для яких армія, це щось настільки складне, ніби політ в космос.

Юля, і не тільки вона, вирізнялася у строю. Дівчата вплели у коси жовто-блакитні стрічки. Цей елемент прикрасив ритуал.

Щасливої служби, гвардійці! Такі побажання у отой день новобранці чули від багатьох. До речі, складання присяги можна було дивитися в онлайн-форматі на Фейсбук-сторінці частини.

Читайте також:

Програміст чи тракторист? Ми зібрали ТОП-10 найбільш оплачуваних вакансій

«Море горіло і диміло від спалених кораблів». Спогади 100-літнього вінничанина моряка-балтійця

Наскільки добре ви слідкуєте за вінницькими новинами? Тест від 20minut.ua

«Мене питають: а що так можна було?» Це вінничани, які пересуваються на лежачих велосипедах

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google