«Мене питають: а що так можна було?» Це вінничани, які пересуваються на лежачих велосипедах

У Вінниці є кілька містян, які їздять на лігерадах. Так називають лежачий велосипед, що на ньому можна пересуватися напівлежачи або лежачи на спині. Побачивши такий транспорт, багато хто не розуміє, що це за дивакуватий винахід і як на ньому можна їздити. 

Ми поговорили з двома вінничанами, які розказали про свої лігеради. Василь їздить на передньоприводному, а Олег — на задньопривідному. Власники екзотичних двоколісних розповіли про особливості в керуванні, про причину обрання лігераду, про зручність пересування лежачи і про реакцію перехожих.

Василь

— Я був першим у Вінниці, хто розробив лігерад. Все почалося з того, що у дев’яностих я покалічив ногу. На тлі цього з’явився варикоз. Лікарі радили сідати на велосипед, і краще, коли ноги знаходяться зверху. На звичайному велосипеді такого не зробиш, тому за декілька років я зварив собі конструкцію з високо піднятими педалями. Проїздив на тому лігераді майже два роки і справді відчув полегшення. Загалом маю сім рам, що їздили, або до цих пір їздять. 

Цей лігерад колись був звичайним велосипедом, який я переробив на передньопривідний. На ньому можна їхати двома способами: лежачи і як на звичайному велосипеді. Лігеради поганенько піднімаються вгору, а я ж не спортсмен, рекордів ставити не збираюся, тому і залишив велосипедний привід. Сідаю собі на звичайне сидіння та їду вгору. Потім знову лягаю. Таке собі ноу-хау.

Хтось може спитати, а що то в нього за сидіння таке на тому лігерадові. Чому, мовляв, не можна його зробити гарнішим і довшим, як, власне, воно і має виглядати. Сіль в тому, що коли їдеш, наприклад, влітку і тіло притискається до довгого сидіння, вся спина стає мокрою від поту. Коли спина охолоне, є висока вірогідність відчути у ній неприємні болі. Простір між двома сидіннями якраз і дозволяє пропускати між ними повітря та ефективно захищати поперек і нирки. 

Насправді більшість людей взагалі не знають, що таке лігерад. Їх це просто не цікавить. Можуть подумати, що це якесь пристосування для людей з інвалідністю. Їхав я якось трасою, втомлений і зупинився, щоб перепочити на узбіччі. В цей час поряд зупиняється жіночка на Suzuki, дивиться на мене як на інваліда і каже: «Дядьку, може вам 50 гривень дати?» А я ж нормальний мужик, здоровий, то мене це так вхарило, що я не втримався і почав кричати. 

Часто питають, чому б мені не поставити сюди електродвигун. А я кажу, хлопці, з двигуном кожен може поїхати, а ви спробуйте без нього прокотитися. Раніше я дідусям відкривав секрет, як кататися на лігераді за три літри соку. Але деяким і це не допомагало. Насправді все не так складно, як може здатися, але через певні особливості керування, до нього треба звикати. 

Олег

— До появи лігераду я тривалий час катався на звичайному велосипеді, але він мені трішки набрид. Бо коли довго десь їдеш, все починає набрякати: шия, спина, руки і, звичайно, дупа. Трішки згодом я побачив в інтернеті цей незвичний транспортний засіб і вирішив сконструювати собі такий самотужки. 

Він був передньопривідним, але вийшов кострубатим. Я погано приварив і невдовзі він просто розвалився. Кататися мені сподобалося, тому зробив ще один передньопривідний. Але він не подобався мені колесами. 

Потім мені запропонували купити фреймсет. Це комплект велосипедної рами, передньої вилки, рульової колонки і підсідельного штиря. Все інше я зробив самостійно. 

Принцип керування тут такий самий, як і на звичайному велосипеді: сідаєш, крутиш педалі і трішки підрулюєш кермом. Єдине, хріново, що кермо йде по типу «хом’як». До нього треба звикати. Звичайне кермо треба крутити, а це праворуч-ліворуч — нахиляти. Але після передньопривідного, — навчитися було легко, там же взагалі ногами треба було кермувати. 

Людина, яка катається на звичайному велосипеді також має всі шанси навчитися їздити на лігераді одразу. Так, буде важкувато через кермо і те, що він трішки зависокий, а в усьому іншому, нічого складного.

Реагують на мій транспорт адекватно, часто усміхаються. Серед поширених питань: «Як на ньому їздити?», «Чи зручно їздити?» і «А так можна було?» Можна. На ньому я навіть «Вінницьку сотку» проїжджав. 

Вірогідність впасти з лігерада така сама, як і зі звичайного велосипеда. Тільки при падінні з останнього удар йде на руку чи голову, а з лігерада падаєш на плече або стегно. Тому сильно не заб’єшся. Я нещодавно впав біля гаражу, тестував перемикання передач. Впав набік, забив собі дупу, але все, ніби, ціле. 

Як турист, він також непоганий. Найдалі їздив на Дністер, у мене було багато сумок, а він тримав швидкість і кермувати було досить комфортно. Проїхали чудово. Але після Бару починаються гірки, то там ноги сильно почали набрякати. 

Лігерад — це нішева річ. Містом на ньому не дуже зручно пересуватися, тому люди обирають MTB або щось інше. Ним на бордюр не заскочиш і не зіскочиш також. Але у Вінниці добре, що всюди зробили з’їзди, вони значно полегшують пересування.

Читайте також:

Як приготувати смачну каву вдома. Поради вінницьких бариста

«Доходів немає, а збитки лишились». Що буде з вінницьким туризмом після карантину

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.