Коли в родині, яка мешкає в одному з великих райцентрів області, дитина захворіла на цукровий діабет, батьки звернулись до обласного ендокринологічного диспансеру. Було призначено лікування: ін’єкції інсуліну. Але батьки, за словами головного лікаря диспансеру Пилипа Прудиуса, навідріз відмовились, вважаючи, що це може перетворити дитину на наркомана.
Натомість поїхали до Криму, де дитину лікував місцевий цілитель, за освітою лікар-паразитолог.
Через деякий час дитина знов повернулась до обласного ендокринологічного диспансеру, але здоров’я її за цей час значно погіршилось.
— Хлопчик перебував у комі, а мати кидалася на операційний стіл, не даючи вводити інсулін, — розповідає Пилип Прудиус.
Якби батьки своєчасно дозволили провести необхідну терапію, до таких ускладнень справа б не дійшла, стверджували лікарі.
Відповідальність на батьках
Випадки, коли батьки відмовляються від лікування дітей, дійсно трапляються, розповідає начальник управління у справах сім’і та молоді Вінницького міськвиконкому Руслан Анфілов. Особливо, за його словами, це стосується глибоко віруючих родин:
— Іде запалення легенів, температура вище 39 градусів, і дитині потрібно негайно ввести антибіотики чи збити температуру. Сусіди викликають швидку допомогу, а батько вважає, що як богом дано — так і має бути. І дитина просто помирає на очах.
Законом передбачається, продовжує Руслан Анфілов, що до повноліття відповідальність за дітей лежить на батьках. І без їх згоди медики, в принципі, не можуть проводити втручання. Втім, додає він, подібні дії з боку батьків є приводом для позбавлення їх батьківських прав і відібрання тих дітей, які у них ще є.
“У випадку загрози для оточуючих”
— Ми повинні переконати батьків (у необхідності лікування — авт.) і намагаємось це зробити, — розповідає заступник начальника відділу охорони здоров’я Вінницької міськради Олександр Чабан. — Але якщо батьки все ж таки відмовляються, тоді пишуть відповідну розписку.
Втім, продовжує він, у випадках, коли захворювання може становити загрозу оточуючим — інфекційна або психічна хвороба — існують важелі впливу на батьків, тобто звернення до правоохоронних органів.
Як правило, зазначає Олександр Чабан, відмовляються від лікування малозабезпечені родини, мотивуючи це нестачею коштів:
— Якщо сім’я з нормальним достатком — відмов не буває.
“Ніяких повноважень”
— У випадках, коли батьки відмовляються від лікування дитини, ми не маємо практично ніяких повноважень, — каже головний лікар першої міської дитячої поліклініки Тамара Кривов’яз.
— Мати пише розписку про те, що попереджена про можливі наслідки. А якщо є відмова від стаціонарного лікування, силоміць забрати дитину права не маємо.
“Питання життя і смерті”
Втім, існують і винятки з правила.
— Якщо негайне втручання є питанням життя і смерті, збирається консиліум з трьох лікарів, і, за його рішенням, дитину оперують без згоди батьків, — розповідає хірург Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні Сергій Клименко. — Це стосується і випадків, коли без операції протягом одного-двох днів може розвинутись стан, який загрожує життю дитини.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.