Вінницький історик написав книгу про руські парафії нашого міста у XVIII столітті

Дарина ДІДИК

Фото й скріншоти у матеріалі: fb.com/vinnytsia.history

Нещодавно у Центрі історії Вінниці відбулась презентація монографії доктора історичних наук Арсена Зінченка.
У результаті багаторічної роботи з’явилась книга «Руські парафії міста Вінниці у XVIII столітті», яка підіймає завісу духовного життя нашого краю.

Професор, доктор історичних наук і науковий працівник Центру історії Вінниці Арсен Зінченко днями познайомив вінничан із своєю працею — монографією «Руські парафії міста Вінниці у XVIII столітті».

— Книжка називається «Руські парафії міста Вінниці», але правильніше було б сказати, що це книжка про вінничан, про те, як вони гуртувалися довкола парафії, — говорить дослідник. — Цій темі, власне, я присвятив життя.

У книзі йдеться про формування мережі парафій і монастирів у Вінниці, латинські костьоли й руські церкви, зовнішній та внутрішній вигляд церков.

Багато уваги автор приділив духовенству вінницьких парафій того часу. До прикладу, в монографії можна знайти інформацію про освіченість вінницького руського духовенства, духовну мобілізацію вірян унійних парафій , особливості хрещення дітей, одруження та погребання у родинах вінницького духовенства й парафіян.

Щобільше, знаходимо в роботі й певний політичний аспект. Так, на сторінках, крім іншого, розповідається про релігійно-політичні особливості русько-польського помежів’я, простежується шлях від Руської церкви до церкви Росії та про захист православ’я як ідеологеми й політичного інструменту Російської імперії.

Не раз акцентує Арсен Зінченко на тому, що «руські» — зовсім не означають російські. Підтвердженням цього є і документи, що лягли в основу дослідження.

«В основу дослідження історії руських парафій Вінниці покладені документи, вперше введені в науковий обіг: акти візитацій і метричні книги цих парафій, записи до актових книг, презенти, які разом із опублікованими джерелами й науковою аналітикою дали змогу створити розгорнутий наратив церковного сегменту міського життя на тлі ширших соціокультурних і політичних процесів Правобережної України XVIII століття, — зазначають у Центрі історії Вінниці. — Саме поняття «руські парафії» взяте з масового джерела, покладеного в основу дослідження — актів інспектування (візитації) парафій Унійної Церкви. Воно органічно випливає з усієї історії Руси (Руська держава, Руське королівство короля Данила та його нащадків, Києво-Руська митрополія); руською мовою тривалий час велося діловодство міських магістратів і судів, а у XVIII століття руськомовне середовище вінницького міщанства помітно впливало й на мову метричних книг, що стали ще одним важливим джерелом монографії».

Історик розповідає, що саме русинами називають тогочасних українців, тому не варто наше минуле приписувати Росії.

«Руський як синонім поняття український, отже, не має жодного стосунку до понять «російський» або «московський», хоча в імперській пропаганді нав’язливо ототожнюються поняття руський і русскій, що є брутальним спотворенням суті цих відмінних соціокультурних явищ», — додають на facebook-сторінці Центру.

Під час своєї презентації Арсен Зінченко показав фотографії тих старовинних метрик та актів візитації, щоб підтвердити свої слова про тотожність понять «руський» і «український».