Звідки взялись свінгери?

За останні п'ять років свінгерство стало одним із найпопулярніших розваг у Європі й Америці. В арсеналі свінгерів, крім "клубів за обміном дружинами", є приватні будинкм, що раз на тиждень відчиняють двері для аматорів груповух, вузьконаправлені фестивалі і вечірки, що проходять частенько на спеціально знятих яхтах, садомазохістські й фетишистські клуби, лазні для геїв і лесбіянок, нудистські громади, секс-шопи.Хіппове кохання за обміномРодоначальниками свінгерського руху, швидше за все, були хіппуючі шестидесятники, що виросли з "вільної любові". Щоб не ображати суспільну мораль і почуття один одного, двоє (сімейна пара чи просто коханці), за спільною згодою, запрошували взяти участь у своїх заняттях любов'ю всіх бажаючих.Могутня мережа "клубів за обміном дружинами" не тільки полегшує пошук партнерів, але й надає можливість робити це на законній підставі. У таких клубах люди зустрічаються винятково заради сексуального спілкування, там не укладають угод і не знімають дівчат за гроші. Основне правило свінгерів - ніякого насильства, можна робити все, що ти хочеш, якщо це прийнятно для партнера. Не можна робити нічого, у чому тобі відмовили.Прихильники подібного проводження часу впевнені, що свінгер-вечірки - шлях до щасливого шлюбу, тому що збудження від них позитивно відбивається на рутинних сексуальних стосунках. Тому що всі учасники оргії на очах, навряд чи можна обвинуватити когось у зраді. Як кажуть свінгери, роман на стороні реальніше загрожує сімейному щастю, ніж груповий секс, у процесі якого втомлені один від одного чоловік і дружина можуть розрядитися відкрито. Так що сцен ревнощів ви ніколи не побачите у справжньому свінгер-клубі.Природно, серед відвідувачів таких клубів, крім стійких сімейних пар, багато людей без свідоцтва про шлюб, але більше всього тут самотніх чоловіків - шукачів пригод. Хоча на оргіях рівність статей - атрибут обов'язковий, вартість входу в клуб для дам і панів різна. Пари платять від 20 до 80 доларів у залежності від дня тижня і рівня закладу, самотнім дамам вхід вільний, чоловікам, що прийшли без компанії, клуб виставляє рахунок приблизно сто доларів. Майже в кожному клубі є сауна, басейн, шведський стіл зі смачними закусками і безкоштовний бар, а також шафки з замками, у яких можна залишити свій одяг і фамільні коштовності. Презервативами клуб забезпечує безкоштовно.Що ж там відбувається? Люди займаються сексом. Але ніхто нікого ні до чого не примушує, можна просто сидіти, випивати і говорити про життя, щоправда, попередньо роздягнувшись. Можна дивитися на те, що роблять інші, брати участь у сексуальних іграх (але не більше трьох чоловіків на одну даму). Великим інтересом користуються лесбійські сцени, на які чоловіки поглядають крізь французьку стінку і мастурбують. Дівчата частенько відгукуються і втягують їх у свої ігри."Люби, а не воюй!"Одна з перших публікацій, присвячених свінгерам, була стаття в американському чоловічому журналі "Містер" за 1957 рік. У ній приводилася статистика, відповідно до якої багато пар об'єднувалися в групи з метою обміну партнерами по сексу. Згодом усе більше журналістів зверталося до цієї пікантної теми, розглядаючи свінгерство як обмін дружинами. Хоча, по правді, серед свінгерів високий відсоток одинаків і пар, що живуть в цивільному шлюбі. Глобальний північноамериканський свінгер-клуб нараховує п'ять мільйонів активних членів. 17% жінок і 48% чоловіків на Заході мали досвід групового сексу. 79% чоловіків і 68% жінок подобається слухати і дивитися, як інші займаються сексом.  Існує думка, що могутній поштовх свінгерству дали журнали "Плейбой", а згодом "Пентхаус", ряд інших еротичних журналів і могутній вал порновідео. Саме ці засоби масової інформації руйнували пуританську мораль, вселяючи обивателю можливість і приступність групового сексу, показували переваги такого способу життя, ніби говорячи: "У цьому нічого особливого немає, подивися - багато хто цим займається, і ти зможеш, якщо захочеш..."У шістдесяті роки серед свінгерів переважали білі американці й американки, але процес демократизації торкнувся і свінгерського руху. Зараз на вечірках, особливо в "просунутій" Каліфорнії, можна зустріти людей будь-якого відтінку шкіри.В основному свінгери - типові представники американського середнього класу, серед них багато людей творчих професій - дизайнери, художники, рекламісти, комп'ютерщики, журналісти, інженери. Юність багатьох прийшлася на гарячі шістдесяті, коли хвилі сексуальної революції накочувалися на Америку, коли прогримів знаменитий Вудстокський фестиваль, а Джим Моррісон кидав у зал магічні слова "Light my fire", англійка Мері Куант легким рухом ножиців оголила ноги дівчат, увівши новинку, що різко підняла дітонародження - міні-спідницю, а хіппі на каліфорнійських пляжах курили травичку, ніжилися на сонечку і кричали ненависним політикам: "MAKE LOVE NOT WAR!" (Люби, а не воюй!)Щоб підкреслити елітарність клубу, додати йому таємничого відтінку, постійним членам вручають деякі пізнавальні аксесуари - краватки, запонки, значок тощо, а іноді навіть повідомляють пароль. Все це піднімає свінгера у власних очах, доводить його елітарність, допомагає відразу впізнати одноклубника. Неписані правила пристойності свінгерів забороняють казати: "Я тебе люблю" чи якось виявляти свою ніжність, емоції. Гарним тоном вважаються фрази: "У тебе чудове тіло", "Твій оргазм потряс мене!"Неприйнятними, вульгарними вважаються хмурі обличчя, поганий настрій, брутальність, відмова в різкій формі. Не зрозуміють свінгери і того, хто перебрав на вечірці, порушував порядок вдома чи говорив про політику. У той же час жарти на сексуальні теми, гумор а-ля "Плейбой" сприймаються на ура.На вечірках свінгерів часто звучить психоделічна музика. В'ється димок маріхуани (чому б не згадати хіппову юність?), а їхнім девізом є: "Насолода сьогодні і зараз!" Джерела свінгерстваЗолота людина з міфічно багатого Ельдорадо - не просто легенда. Історію про нього пов'язують з церемонією обрання вождя. Король древньої Гвіани влаштовував оргії зі своїми придворними; слуги роздягали всіх учасників, змазували їх зверху донизу білим бальзамом і покривали золотим порошком, поки гості не починали блищати від голови до ніг, і в такому вигляді вони пили і займалися сексом групами по двадцять і по сто чоловік і продовжували це заняття іноді шість-сім днів підряд.У деяких культурах історично прийнято обмінюватися дружинами. Так, ескімоси, відправляючись на полювання, доручають своїх дружин сусідам. І увесь час, поки ловиться кашалот, сусіди виконують щодо самотньої ескімоски подружні обов'язки. Щоб, напевно, не змерзла. У недалекому минулому в Китаї у випадку своєї тривалої відсутності чи проблем з ерекцією чоловік також здавав у користування свою дружину друзям і знайомим. Чукчі, щедрі хлопці, кожному гостю пропонують стіл, дах і ліжко з господаркою на додачу. Схожі звичаї мають місце в африканських племенах, гавайських аборигенів, на Тибеті.Античний "беспредел"Більшість античних свят досягали апогею саме в момент групового сексу, що був релігійною містерією, пов'язаною з культом древніх богів. За свідченням Аристофана, всі жінки, що бажали брати участь в ритуалі, зобов'язані були протягом дев'яти днів до нього утримуватися від сексуальних зносин. Вавилонська жінка, що прийшла в храм на оргію, мала право залишити його тільки після того, як хтось спаруэться з нею. У Коринфі веселе торжество тривало ніч без перерв. Древні римлянки, котрі поклонялися Благій Богині, у день принесення їй почестей розставалися зі своїми чоловіками і розважалися з ким прийдеться.Звичаї угандійської народності банья ремерра, коли гість проводив любовний акт із жінкою племені і потім ставав членом цього племені, багато в чому схожі із символічними діями свінгерів - адже й у свінгерів членство в клубі означає встановлення деяких нових "родинних" стосунків, що ламають сформовані буржуазні стереотипи.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.