Наталка Доляк про Голодомор: «Всі ми нащадки не лише тих, хто помирав, а й тих, хто катував»

Наталка розповідає, що написати про Голодомор було не її бажанням, а скоріше обов’язком.

- Років 10 тому мені на очі потрапила книжка Барки «Жовтий Князь». Я прочитала її, була ошелешена і почала шукати художні книжки на цю ж тематику, і все, що змогла знайти – Самчука «Марію». В інших книгах ця тема згадується дуже побіжно.

До того ж авторка почала згадувати, як її покійна бабуся розповідала «страшні казочки». В ті часи не можна було відкрито говорити, особливо дітям,  які йшли в школу і на піонерському зібранні теревенили про заборонені речі. Тому бабуся вплітала  ті життєві історії казку.

- Як я вже пізніше зрозуміла, це були історії Голодомору. Дуже добре пам’ятаю сусідку у нас в селі, дуже худа така жінка і обличчя зле, і ходила завжди  в чорному. Я запитала в бабусі чому вона така в чорному, чому дітей всіх ганяє, бабуся мені сказала «ти дитинко до неї не чіпляйся, в неї горе велике, вона коли була молода, з’їла свою дитинку», - згадує Наталка.

Коли бабуся померла, в комоді знайшли зошит, в якому та дрібненьким почерком записувала хто в селі помер під час Голодомору і за яких обставин.

- Зошит кудись зник. Підозрюю, його знищили навмисно, бо часи тоді такі були, нічого зайвого не можна було говорити, - вважає Наталя, -  Я навіть не пам’ятаю, що саме там було написано: дуже дрібний почерк, але такий самий щоденник фігурує в книзі.

В романі два головних героя: чоловік і щоденник, який доходить до правнуків того діда що пережив голодомор. Роман не претендує на науковість. За словами авторки в художньому творі головне емоція. Якщо читача зачепить ця тема – він звернеться до наукових праць.

- Багато хто казали мені: «скільки можна писати про те, як мучили українців. Давайте писати про те, як ми геройський вистояли». Але я переконана, якщо ми не будемо знати, як нас мучили, і ми може десь дозволяли себе мучити, тому що не можна казати, що мучив хтось зовні, - говорить Наталя.   

Перед тим, як писати, Наталя перечитала купу документів, свідчень, архівних записів.

- І серед тих, хто карав, розстрілював, забирав хліб багато різних прізвищ: і українських, і російських і єврейських ,і серед тих, хто помирав теж. Всі ми нащадки й тих, і інших, і якщо в нас є крихітка відповідальності, ми не дамо повторити ті жахливі сторінки історії, - каже авторка.

Письменниця Наталя Доляк – акторка, журналіст і драматург.  Авторка романів «Гастарбайтерки» та «Заплакана Європа», неодноразова призерка конкурсу «Коронація слова».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.