Поведінка важливіша за слова. Як батькам зрозуміти, що дитина потерпає від булінгу?

Фото ілюстративне

Булінг — це річ, яку не варто недооцінювати, адже травматичний досвід з дитинства переноситься і на доросле життя. Наслідком булінгу може бути замкнутість дитини та невпевненість в собі, а ще ряд фізіологічних проблем.  

Раніше ми писали про скандальну ситуацію, яка склалася в одному з вінницьких дитсадочків. Працівниця молодшого персоналу дозволяла собі фізичну розправу по відношенню до дітей: била, залякувала, підвищувала голос та тримала за горло. Детальніше про це можна прочитати тут:

• «Середньовічні методи виховання». Чому виник скандал у вінницькому дитсадку №19

Аби перестрахуватися і знати напевно, що дитина стала об'єктом цькування, ми вирішили поспілкуватися з психологом та юристом і дізналися, яким чином можна захистити найближчих та визначити, що щось не так.

Психологиня Наталія Лукашенко зазначає, що коли з дитиною трапляється щось погане, це проявляється на фізіологічному та психологічному стані. Тому навіть якщо ваше чадо ходить в ясла і ще не може пояснити, що не так, зміни в поведінці можуть стати тривожним дзвіночком.

 — Потрібно в першу чергу звертати увагу на порушення в фізіології та психологічному стані дитини. З точку зору фізіології, це може бути порушення сну, коли дитина часто прокидається або навіть уві сні перебуває у збудженому стані. Може порушитися апетит, виникнути енурез — коли дитина ніби й привчилася до горщика, а почався регрес, який батьки не можуть контролювати. Це може бути навіть нервовий тик, заїкання, — пояснює психологиня. — Якщо ж говоримо про психологічні зміни, то може бути так, що дитина ні з того ні з сього починає всього боятися. Була звичайна активна дитина, а тут починає смикатися від різких звуків або нервово реагує на зовсім нейтральні речі. Може також проявлятися агресія, ображає інших дітей, кричати на батьків чи на тварин.

За словами Наталії Лукашенко, батьки не завжди можуть зрозуміти корінь проблеми навіть зважаючи на зміну поведінки дитини. Тому фахівчиня радить застосувати психологічний прийом: можна погратися з дитиною в садочок за допомогою іграшок та ляльок.

— Треба дати можливість дитині «програти» ситуації, які вона бачить щодня. Якщо дитина вже схильна малювати, її цікавлять фарби, олівці чи фломастери, то можна попросити, щоб вона намалювала садочок. Звертайте увагу на те, які кольори використовує дитина та що саме вона зображує, — каже вона.

Якщо раптом дізналися про те, що дитина страждає через булінг, батьки можуть відреагувати по-різному. Психологиня підкреслює, що всі ми живі люди, а значить є й місце емоціям.

— Варто продумати, що саме будете робити і заразом треба пояснити дитині, що ви поруч і будете захищати. Тут необхідно вибудувати багато фізичного контакту, обіймати, цілувати, гладити дитину, щоб малюк розумів, що він не сам, — каже психологиня.

Окрім того треба ще й допомогти малюку впоратися з наслідками булінгу.

— Коли дитину б’ють, в неї порушується відчуття безпеки та довіри до світу і людей. Через ігри можна спробувати відновити це відчуття. Можна, наприклад, створити якийсь куточок, де дитині буде спокійно — це можуть бути вже готова палатка чи вігвам, а можна й самому таке створити за допомогою ковдри та подушок. Це буде територія дитини, де вона відчуватиме себе в безпеці, — радить Наталія Лукашенко.

В жодному разі не можна кричати на дитину чи агресивно реагувати на такі новини, наголошує вона.

— Буває, що на емоціях батьки починають звинувачувати малюка в тому, що він або пізно сказав або ж агресивно допитуватися, чому він мовчав. Якщо вже не вдалося проконтролювати власні емоції, треба вибачитися перед дитиною і пояснити, що ви дуже стривожилися, — пояснює Наталія Лукашенко. — Кричати, соромити, що не сказав раніше чи взагалі залишати без реакції не можна. Батьки завжди на всі 100% мають бути на стороні дитини. Звісно, потім вже буде час розібратися, чому так склалося. Але впускати найважливіший момент довіри між дитиною та батьками не можна. Пообіцяйте дитині, що розберетеся.

Наталя Лукашенко зазначає, що з дитинства потрібно привчати своє чадо до розмов. Просто запитувати, як пройшов день, що було цікавого і давати інструкцію, в яких випадках можна скаржитися.

— Тобто елементарні речі мають бути проговорені. Наприклад: якщо щось трапляється, ти приходиш і говориш про це мені. Якщо хтось сказав тобі нічого нікому не говорити, ти все одно маєш розповісти про це мені, — наголошує спеціалістка. — Це потрібно для того, щоб в голові в дитини зафіксувався момент, що їй є кому пожалітися.

Разом з тим, психологиня зауважує, що дуже часто діти соромляться проговорювати свої переживання. Причини можуть бути різні: хтось більш замкнутий, хтось боїться, що батьки будуть сваритися, а хтось вважає, що варто самому дорослішати й вчитися розбиратися з конфліктами тощо. І щоб зблизитися з дітьми, найпростіше, що можуть зробити батьки — це взяти за звичку ділитися своїми враженнями за день.

— Розказуючи про свою роботу, колег, про те, як сходили в магазин за хлібом чи якісь інші побутові моменти, ви відкриваєте дитині завісу дорослого життя. Якщо ви ділитеся своїми переживаннями, то й дитина піде на зустріч, — каже Наталія Лукашенко.

Водночас психологиня зазначає, що з дитиною потрібно починати говорити чи не з народження. А якщо мова заходить про конфлікти, батьки мають пояснювати, як з них виходити.

— В першу чергу, батьки мають самі вміти відстоювати свої інтереси та вміти конфліктувати. Якщо вони цього не вміють, то й дитину навчити цього не зможуть. З моменту народження вже можна вчити дитину такого поняття, як тілесні кордони. Розказувати, хто може торкатися до тіла дитини, наприклад, мама купає малюка або батько тримає за руку, коли переходять через дорогу, бабуся може обіймати тощо. Але наголошувати при цьому, що знайомі чи друзі чи сторонні дорослі — вихователі, вчителі, не мають права робити щось, що може бути неприємно дитині, — пояснює психологиня. — Виключення, звісно, лікарі, які справді можуть створити дискомфорт під час огляду, але це відбувається лише за згодою батьків і з добрими намірами.

Поради від юриста

Коли дитина скаржиться, що потерпає від виховання вчителя чи вихователя в садочку, потрібно дізнатися, що саме відбувається. Батькам потрібно розпитати дитину та можливих свідків, хто міг бачити чи чути, що з вашою дитиною неправомірно поводяться. Згодом треба звернутися в батьківський комітет, а також до завідувача дитсадка чи директора школи для з’ясування всіх обставин. Так радить юрист Сергій Стодол.

— Можна написати заяву інспектору у справах неповнолітніх, поговорити з завучем або директором закладу, де вчиться дитина. Також можна надіслати листа зі скаргою до Міністерства освіти і до місцевого департаменту освіти, працівники якого мають зреагувати на повідомлення і надати висновок комісії. У разі, якщо мова йде про серйозні порушення прав вашої дитини, жодні заходи не будуть зайвими, — зазначає спеціаліст.

Читайте також:

«Варто облаштувати хороший безпечний скейт-парк». У парку провели турнір зі скейтбордингу

Самолікування, яке шкодить. Чи можна купити антидепресанти без рецепта лікаря?

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google