Микола Мельник, що загинув в зоні АТО, ходив до храму навіть на війні

В офіційному повідомленні на сайті ОДА сказано, що рядовий Микола Мельник з села Цибулівка Тростянецького району підірвався на міні у районі Дебальцево. У сільській раді Цибулівки журналісту RIA повідомили, що у них є довідка, де зазначено, що їхній земляк загинув у Дзержинському районі на Донеччині поблизу Горлівки. Прибулий з частини офіцер розповів односельцям бійця, що підрозділ, в якому знаходився Микола Мельник, потрапив під мінометний обстріл. Його поранило в голову.

- Військові просили батьків не відкривати домовину, - каже секретар сільради Любов Усатюк. – Але яка мати стримається, щоб не пригорнутися до сина. Навіть мертвий він для неї залишається дорогою дитиною. Від людей чула, що Мельники таки відкрили труну. Кажуть, голова була вся у бинтах. Мати розмотала їх. Мені страшно далі говорити, що вона там побачила. Знаю тільки, що вона прикрила голову хустиною і так ховала сина. Одягнений був у військовому камуфляжі, на ногах – берці. Але разом з тим у домовину поклали новий костюм. Так у нас заведено, коли ховають ще нежонатого хлопця. До того ж ще й спекли два короваї. Цього вимагає уже згадана традиція.

Відспівували бійця шестеро священиків. Провести простого роботящого хлопця, а саме таким його знали у селі, зібралися люди з навколишніх сіл. Приїхали люди навіть із сусіднього Крижопільського району.

За словами співрозмовниці, ще коли везли труну з райцентру до Цибулівки, то у сусідніх селах люди ставали живим коридором уздовж траси. Хтось один опустився на коліна, і, ніби по команді, інші – старі й малі – так само уклякли навколішки.

- Забирали Миколу наші волонтери з Тростянця, - продовжує Любов Усатюк. – Туди завезли медикаменти і одяг, а звідти вже забрали Колю. Їхня хата недалеко від церкви, то він змалку ходив до храму, тому й виріс людяним і з добрим серцем. Та у них вся сім’я така. Роботи в селі нема. Допомагають людям виконувати різну роботу. Раніше, коли було господарство, працював механізатором, потім слюсарем, їздив разом з братом на заробітки у Київ, там працювали на будівництві. Батьки роботящі, то й діти такими виросли. Мама весь час на фермі трудилася, батько був художнім керівником у будинку культури, потім робітником на фермі.

Пані Любов розповідає, що у Миколи був гарний голос, мабуть, від батька передався, бо той теж любить і вміє співати. Улюбленою піснею Колі була популярна в народі «Вишенька-черешенька».

- Як зараз бачу, як Коля співає цю вишеньку, - каже співрозмовниця. – Усміхнене щасливе обличчя і дзвінкий голос, як справжній артист. Таким він запам’ятається не тільки мені. З нашого села ще два хлопці в АТО. Знали б ви, з яким важким серцем розносимо повістки. Підходиш до воріт і не знаєш, на яку ногу стати. А цьому страхіттю не видно кінця – стріляють і стріляють.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google