Легка атлетика, айкідо, фітнес та пілатес, суворий режим та обмеження в харчуванні і в результаті Анастасія Шевченко на своїх перших всеукраїнських змаганнях з бодбілдингу здобула срібло. Друге місце спортсменка посіла у категорії «Велнес понад 163 см».
Її вага 62 кг, а зріст — 174 см. Вінницькій спортсменці 27 років, шість з них Анастасія успішно займається тренерською діяльністю. І хоч дівчина за освітою біофізик, відносно недавно їй закортіло побувати на сцені у ролі культуристки.
— Оскільки я завжди в хорошій фізичній формі, на роботі клієнти та колеги часто запитували, чи не готуюся я часом до змагань. Насправді, за останні два роки я могла б чимало разів виступити, але щось мене зупиняло. Я розуміла, що для високих результатів потрібно себе ще удосконалювати, — розповідає Анастасія Шевченко.
Власне, ідея підкорити сцену почала реалізовуватися якраз після першого весняного локдауну у 2020 році. Дівчина згадує, що як тільки зняли карантинні обмеження, вона вийшла на роботу і вирішила, що відкладати немає куди — потрібно починати підготовку до весняного сезону.
— Я почала готуватися до змагань восени. Це була колосальна праця, важко було не лише фізично, а й морально. Насправді, мені дуже пощастило з тренером, який розробляв програму тренувань, бо вона була з акцентом на збереженні здоров’я. До того ж я була не «нульовою», багато тренувалася і фізичну форму теж мала, — каже дівчина.
Окрім постійних фізичних навантажень у спортзалі, Анастасія додатково займалася з тренером з позування. Важливу роль відігравало й харчування.
— Я знала, що є певна кількість годин на тренування, які хочеш-не хочеш, а зобов’язана вписати в свій робочий графік. Щоденні тренування в мене були різного типу, силове займало півтори години, а ще година кардіо — це як «Отче наш». А ще додатково потрібно було приділяти багато часу позингу, дефілювання і позування на сцені я пропрацьовувала ще з одним тренером. Тобто, години чотири щодня я приділяла підготовці до змагань, — згадує призерка.
Підготовка до змагань зайняла чимало часу та сил. Анастасія зізнається, що не завжди все було гладко. Але спортивна витримка далася взнаки і в неї жодного разу не виникла думка все кинути.
— Я не просто тренувалася, я поєднувала це з тренуваннями на роботі. Бувало важко, але я просто приймала ці моменти в собі. Всі ми інколи можемо посумувати, та потім це все проходить. Однак якщо я бачу ціль, то я до неї йду, тому покинути все на півдорозі я навіть не думала. До того ж я себе налаштувала на те, щоб кайфанути від змагань. Як не крути, а чемпіонат був святом і мені хотілося показати себе в усій красі.
Анастасія додає, що чим менше часу залишалося до чемпіонату, тим більші зміни у власній зовнішності вона помічала.
— Я дивилася на своє відображення, мотивувалася цим і хотіла працювати ще більше, — всміхається вона.
Анастасія розповідає, що бодібілдинг — це особливий вид спорту. Вона не згодна зі стереотипами про те, що ним можуть займатися лише чоловіки. Хоч основним пріоритетом тут є нарощення м'язів, бодібілдінг давно став доступний і для жінок.
Дівчина пояснює, що в бодібілдингу є багато напрямків, в тому числі й серед жіночих категорій. Це і фітмоделс, і фітнес-бікіні, і велнес. Категорія, в якій вона здобула срібло, називається «велнес». Анастасія пояснює, що основний акцент тут не лише на красивому тіла та м’язовості, а й на жіночності.
— Бодібілдинг — це культ красивого тіла, як чоловічого, так і жіночого. З самого початку тут не було так багато категорій, але поступово вони збільшуються і я думаю, що це дуже круто. Адже будь-хто зможе себе спробувати в цьому виді спорту і зовсім не обов’язково займатися ним 15 років, аби вийти на сцену. Можна спробувати свої сили в одній категорії, а потім продовжувати розвиватися і навіть знайти себе в цьому виді спорту, — каже вона.
Анастасія зізнається, що з самого початку скептично ставилася до бодібілдингу. Лише два роки тому в неї з’явилося бажання виступати на сцені, хоча й тоді вона не розглядала це всерйоз.
— Потім я почала більше дізнаватися про це, знайшла категорії, які мені сподобалися. Виявилося, це дуже серйозний спорт, в якому можна досягнути звання майстра спорту. Насправді, це колосальна праця, побудована на режимі. Я зрозуміла, що я, як тренерка можу цього добитися, в мене є все необхідне для цього, — каже вона.
Ідея бодібілдингу особисто для Анастасії полягає у змаганнях. Але не з кимось, а з собою.
— Я ніколи ні з ким не змагаюся. Мені здається, що це якось неправильно, бо всі люди різні і ти ніколи не будеш схожа на якусь дівчинку, яка стоїть поруч чи на зірку світового масштабу. Однак стати кращою версією себе може кожен. Ми всі маємо схильності до розвитку і, я впевнена, повинні ставати кращими, ніж рік чи два тому. Тільки тоді можна удосконалитися і добитися класних результатів. Отака моя філософія, — підкреслила спортсменка.
Анастасія Шевченко розповідає, що на змаганнях побачила велику кількість учасниць.
— І з кожним роком їх все більше й більше. Але атмосфера на змаганнях була хорошою, бо присутні були спортсмени, які показували свої спортивні досягнення. Коли ти на сцені ти не конкуруєш ні з ким: є лише ти, сцена і судді. Все, що ти могла зробити, ти зробила. Ти виходиш і показуєш це. Тут не потрібно підняти якомога більшу вагу чи швидше за всіх пробігти, це зовсім інше, — розмірковує спортсменка.
Протягом всього року Анастасія підтримує свою форму, тому улюблені для дівчат «схуднути до літа» чи «посидіти на дієті» цієї спортсменки не стосуються. Каже, що режимне харчування, як і постійні тренування стали основою її повсякдення.
— У мене є розпорядок прийому їжі, де все чітко і розраховано по грамам. Кількість вуглеводів, жирів та білків вираховується індивідуально і залежно від тренувань. Перед змаганнями мені потрібно було не лише сушитися, а й набирати м’язову масу. Тому потрібно варіювати продукти, десь щось зменшити, десь щось додати. Але разом з тим, в моєму раціоні завжди були присутні білки, жири та вуглеводи, — каже Анастасія і пояснює, що дуже часто спортсмени перед важливими змаганнями забирають з раціону вуглеводи, мінімізують жири і потім мають проблеми зі здоров’ям.
Завдяки тренеру, який складав меню, протягом всієї підготовки до чемпіонату Анастасія почувалася добре. Каже, що були сили на важкі тренування, адже працює вона з великою вагою.
До речі, спортсменка заперечує, що спортивна їжа — дороге задоволення.
— У моєму раціоні доволі проста їжа: каша, яйця, овочі, трохи фруктів та горіхи. Їх я використовую як перекуси та як джерело корисних жирних кислот, які необхідні жіночому організму, як «гормоналка». Ну і ще, звісно, я приймаю різні спортивні добавки: комплексні вітаміни, омега3 та протеїн, — розповідає атлетка.
Шкідливих звичок в Анастасії немає, до алкоголю та куріння дівчина ставиться нейтрально. Так само байдужа вона і до фаст-фуду, тому її навряд можна зустріти за смакуванням гамбургерів. Але зізнається, що дуже полюбляє солодощі і саме це спонукало її розвинути в собі кулінарні здібності.
— У мене є невеличке хобі. Беру класичні рецепти «Медовика» чи «Наполеону» і починаю інтерпретувати ці торти в правильне харчування. Використовую цукрозамінники, вівсяне борошно і тоді солодощі виходять менш калорійні і без всіляких жирів. За смаковими якостями вони, звісно, відрізняються від оригінальних рецептів, але для мене це набагато краще і я розумію, що моя альтернатива точно не відзначиться на фігурі, — каже вона.
З дитинства Анастасія займалася легкою атлетикою, в шкільні роки бігала на короткі дистанції та брала участь в марафонах. Потім захопилася айкідо.
— Мені дуже сподобалася філософія цього бойового мистецтва і резонувало з моїм світоглядом. А коли вступила в університет, то з головою пірнула в навчання і фактично покинула спорт, мені було не до цього. За освітою я біофізик, мені завжди подобалася дослідницька діяльність, — зізнається дівчина.
Під кінець навчання в університеті, Анастасія влаштувалася адміністратором в спортивному клубі. Саме тоді й зрозуміла, що колись теж буде тренером. Про те, що не зробила кар'єру в науці не жалкує, а навпаки задоволена, адже розбирається в тілі людини буквально на молекулярному рівні.
— Я тренувалася у вільний час, спершу мені дуже сподобалися групові напрямки, тренажерний зал я не чіпала. Якось підійшла до головного тренера і заявила, що теж хочу тренувати людей. Для цього мені потрібно було пройти навчання і здати екзамен. Через якийсь час я почала вести групові заняття в різних напрямках — силові, розтяжка, пілатес.
Однак через певний час дівчина почала втомлюватися від роботи. Пояснює: щодня було багато тренувань і на кожному вона теж активно займалася.
— Спочатку було непогано, а потім дуже важко «стрибати» по п’ять тренувань підряд. Тому задумалася перейти в тренажерний зал – там люди акцент роблять на м’язи, а мені це дуже резонує. Тим паче, генетика мене обдарувала тим, що м’язи на мені ростуть добре і виглядають привабливо, — розповідає Анастасія Шевченко.
Тренерка працює зараз і з чоловіками, і з жінками. І хоч основний контингент серед клієнтів складають жінки, саме на роботі Анастасія зустріла свого чоловіка.
— Він готувався до змагань, йому потрібні були тренування для еластичності м’язових волокон. Я тоді вела тренування зі стрейчингу. Ми багато сміялися і в якийсь прекрасний момент він покликав мене на побачення, я довго відмовлялася, але врешті пішла і от з тих пір ми разом, — всміхається вона і нарешті зізнається, що саме цей чоловік і готував Анастасію до чемпіонату України.
Анастасія розповідає, що тривалий час запевняла і його, і себе, що не буде з ним тренуватися. Боялася суперечок та розбіжностей в поглядах. Однак врешті піддалася і залишилася дуже задоволеною. Каже, що з усіх можливих тренерів пішла б саме до нього.
— Мій чоловік — це мій тренер, моя підтримка і опора. Він, як ніхто знає підхід до мене і коли стає важко, він підтримує не лише тому, що любить, а й тому, що розуміє, наскільки мені важко. Він серйозний спортсмен і знає, наскільки важливо тренуватися і підтримувати харчування. Наприклад, під час підготовки до чемпіонату, він їв все те саме, що і я, а не якісь тортики, — каже Анастасія.
Дівчина розповідає, що клієнти, з якими працює, прийшли конкретно до неї: обирали за фотографіями та рекомендаціями інших людей.
— З кожним клієнтом я знаходжу «коннект». Мабуть, це за рахунок того, що я екстраверт за своєю природою і з людьми легко знаходжу спільну мову, — ділиться думками тренерка.
Анастасія й справді виявилася дуже приємною співрозмовницею. А на роботі вдало поєднує жіночність та необхідну для тренера суворість.
— Результати моїх підопічних залежать не лише від мене. Звісно, в кожного клієнта я вкладаю всі свої знання та допомагаю працювати над собою. Однак, важливий аспект полягає і в харчуванні, а також в налаштованості на результат самої людини. Я не лінуюся пояснювати, що від режиму дуже багато залежить. Багато моїх підопічних говорять: «Насте, ти якось так говориш м'яко, що навісь сперечатися не хочеться. Тому виконаю все, що треба», — Анастасія сміється і додає, що ніколи не загадує людині робити більше, ніж вона може. — Насправді багато людей не вірять у власні сили, хоча потенціал в них є. Я його розкриваю і постійно повторюю: «ти можеш!», «ти зробиш це!». Люди спочатку відмовляються, але потім роблять один підхід і розуміють, що можуть продовжувати.
Зараз Анастасія вже готується до осіннього сезону змагань з бодибілдингу і продовжує удосконалювати себе та власне тіло.
— Окрім змагань в Україні є ще чемпіонату Європи та світу, де я б теж хотіла взяти участь.
Світлини з особистого архіву Анастасії Шевченко
Читайте також:
«Я ніби грала у фільмі Тарантіно». Історії вінничан, в яких стався інсульт до 30 років
Мапа України в 70 пар рук. Вінничанка організувала проєкт для українських вишивальниць
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер