Собор, що витримав століття: Історія головної перлини Вінниці, від костелу до храму ПЦУ

Марія ЛЄХОВА

У самому серці Вінниці височіє Спасо-Преображенський кафедральний собор.
Сьогодні він є частиною середньовічного комплексу Мури і вважається однією з найвишуканіших архітектурних перлин міста.
За його стінами прихована багатовікова історія, сповнена випробувань, змін і відроджень.

Від домініканців до Грохольських

Історія святині починається у 1624 році, коли стольник Стефан Черленковський заснував тут дерев’яний домініканський костел Благовіщення та монастир. Війни XVII–XVIII століть двічі руйнували ці споруди. Але в середині XVIII століття земський суддя Міхал Анджей Грохольський звів уже кам’яний собор і монастир, а поруч побудував родову усипальницю своєї сім'ї.

Храм, зведений за проєктом видатного українського архітектора італійського походження Паоло Фонтани, вражав гармонією й величчю: на хорах лунав десятиголосий орган, стіни прикрашали вишукані розписи, а кам’яну підлогу обрамлювали дубові лави.

Трансформація на православний собор

На початку XIX століття костел почав занепадати, кількість ченців скоротилася. У 1830-х роках, після придушення польського повстання, католицькі громади зазнали утисків, і домініканський монастир ліквідували. Костел передали православному духовенству, і він отримав нову назву — Спасо-Преображенський кафедральний собор.

Храм відвідували не лише місцеві віряни, а й статусні персони. Зокрема, у 1847 році його відвідав імператор Ніколай І із синами. Собор був свідком важливих подій для видатних вінничан: тут хрестили та вінчали Михайла Коцюбинського, а Микола Пирогов, мешкаючи неподалік, часто шукав тут натхнення.

Собор також приймав Головного отамана військ УНР Симона Петлюру у травні 1920-го та його високого гостя — очільника польської держави Юзефа Пілсудського.

Радянські випробування та найбільша втрата

Після поразки Української революції та приходу більшовиків «совєти» вчинили зі собором так само як і з іншими сакральними спорудами:

У 1920-х роках його розграбували.
У 1930-х роках перетворили на склад гуми.
У 1960-х роках він став спортивним залом.
У 1980-х роках функціонував як зал камерної та органної музики, де виступав, зокрема, Святослав Ріхтер.

Однією з найбільш темних сторінок в історії будівлі став 1990 рік. Коли місцева влада вирішила повернути її православній громаді, але за умови, що та дочекається переїзду органу, віряни, очолювані тодішнім вінницьким митрополитом Агафангелом (який потім став постійним членом синоду УПЦ МП), демонтували цей коштовний інструмент і викинули його просто на вулицю.

Відродження у складі ПЦУ

У грудні 2018 року громада та парафіяни ухвалили рішення про перехід до Православної церкви України. З того часу собор став головним храмом ПЦУ у Вінниці.

Тож, якщо ви завітаєте до Вінниці та шукаєте нових вражень чи відпочинку для душі, обов’язково зайдіть до Спасо-Преображенського кафедрального собору. Відчуйте тишу його стін, вдихніть атмосферу віків і дозвольте серцю знайти спокій серед величі, світла та надії.

У Вінниці, нагадаємо, визнали пам’яткою мозаїку «Орнаментальний мотив» на фасаді ДРАЦСу. Вона стала важливою частиною архітектурного образу міста й культурної спадщини, яку планують зберегти. Які ще будівлі Вінниці прикрашають кольорові мозаїки? Розповідаємо про п’ять таких панно.