Вадим Нестерчук з Калинівки - лідер української команди на "Ралі Дакар"

Гонщик з Калинівки Вадим Нестерчук розповідає про «Дакар», про свою родину і про перший «гоночний» досвід в селі на ЗіЛу. А також про те, що найголовніше в житті гонщика і які якості потрібні, щоб потрапити в його команду

 Наша команда SIXT UKRAINE на найпрестижнішому ралі планети «Дакар 2012» (Аргентина - Чилі - Перу) зайняла 37 місце серед 161 команди у категорії позашляховиків, а головний пілот - Вадим Нестерчук з Калинівки - потрапив до списку 30 найкращих пілотів світу. Команда, що складається з 12 чоловік - пілот, штурман, механіки, водії та преса - достойно витримала всі неприємності, у які потрапляли під час поїздки.

 

Відео дня

Чим більше віддаєш – тим солодша перемога
Вадим Нестерчук бере участь у гонках «Дакар» вже п’ять років поспіль. Жодного разу наш гонщик не пожалів про свій вибір.
- Дакар - це дуже важлива частина мого життя, - розповідає Вадим. - Тут можна перевірити свої сили, свою реакцію та свою витривалість. За п’ять років Дакару я жодного разу на пожалів, що зв’язав своє життя з ним. Так, там небезпечно, важко, дорого – але воно того варте. В Дакарі для перемоги потрібно віддати дуже багато. І чим більше ти віддаєш, тим солодшою стає ця перемога.

Через напружений графік перегонів на відпочинок команді не залишалося часу. Найважче доводилося механікам, які ремонтували авто вночі, коли гонщики спали, а вдень переїжджали до наступних контрольних точок. Також, на гонках, над кожним висів тягар відповідальності, бо чиясь помилка, навіть незначна, може коштувати перемоги, а в гіршому випадку і життя.

- Страх у гонках виникає постійно, - говорить Вадим Нестерчук. - Головне як ти з цим страхом справишся. Бувають моменти коли в буквальному сенсі знаходимось на сантиметри від смерті. Коли мчишся на величезній швидкості - біля 170 км/год - і доводиться долати величезні дюни, щоразу виникає страх перевернутися. Буває, що авто ніби на американських гірках падає на величезній швидкості вниз. Тоді геть подумати про страх не встигаєш. До тями приходиш лише коли машина вирівнюється. В такі моменти за своє життя не боюсь, більше турбує наш другий пілот Лоран. Переживаю за нього у такі моменти, коли на швидкості вписуєшся в поворот і тебе зносить в прірву. Лоран професіонал, але досвіду у нього менше, тому зорієнтуватися за секунди важко.

ЗіЛ-130 – путівка в світ автоспорту
Вадим їздить на найкращих автомобілях - як спортивних, так і на позашляховиках, але досі з трепетом згадує свою першу машину.
- Більше 10 років я керую групою компаній, одна з яких «Sixt» - лідер автопрокатного ринку України, - говорить Вадим Нестерчук. - Кожен автомобіль вважаю по своєму хорошим. Я люблю їздити на різних автомобілях - від Ford Fiesta до Porsche Cayenne. В мене всі автомобілі службові і я маю змогу міняти їх щодня. Зараз я віддаю перевагу Тойоті Ленд Крузер 200. Це дуже важкий позашляховик і саме на ньому ми беремо участь у чемпіонаті світу.
- Перший досвід водіння в мене був у 1987 році, - додає Вадим Нестерчук. - Я закінчував дев’ятий клас. Нас готували до армії і вчили їздити на вантажних автомобілях. Я назавжди запам’ятаю свою першу поїздку і ЗІЛ-130 - це була моя путівка в світ автоспорту. Чудовий автомобіль, на ньому можна було стартувати з другої передачі, він не помічав жодного паркану в селі і на такій машині будь-яке ралі тобі підкориться.
А щодо першого досвіду тривалого ралі, то це було у 1990 році. Я заробив грошей і поїхав у Душанбе купити собі автомобіль. Ми з другом купили його на двох, а потім своїм ходом переганяли авто з Душанбе до Києва. П’ять тисяч кілометрів за п’ять днів по бездоріжжю Казахстану - це і було моє перше ралі.
Першою моєю власною машиною був потриманий Ford Fiesta. Я купив його в Німеччині і сам перегнав в Україну. Але на нашому паливі він довго не прослужив, вже на другий рік авто прийшлось продати.

Даішники на дорогах не потрібні
Вадим Нестерчук - один з «найреактивніших» гонщиків світу. На ралі він майстерно виконує трюки на шаленій швидкості, а в житті жодного разу не мав справи з даішниками.
- На ралі ми розганяємо авто до 150-170 км/год по бездоріжжю, - каже Вадим. - Буває таке, що аж кров у жилах застигає. Коли повертаюся додому і сідаю за кермо - я чітко розумію межу між ралі і міськими дорогами. Звісно, з моїм досвідом водіння в екстремальних умовах без проблем можна було б виїхати на швидкості на бордюр та почати «фінтити». Але я цього собі не можу дозволити. З даішниками проблем ще не бувало. Та й взагалі, я не розумію, навіщо вони тут потрібні. Зробили б, он як в одному німецькому містечку – там взагалі знаків немає. І люди не порушують, їздять по совісті.

Для мене мрії – це реальність
Зараз Вадим Нестерчук керує однією з найуспішніших автопрокатних компаній України. Для того щоб взяти участь у гонках потрібно чимало коштів, які виділяються з компанії. Для Нестерчука - це суто бізнесовий проект, але за його словами бізнес і спорт - це те, у чому він прагне бути найкращим. Він лідер як у бізнесі, так і у гонках.
- Окрім автомобільного, я займаюся ще ресторанним та готельним бізнесом, - говорить Вадим Нестерчук. - Меж мріям немає і я впевнений, що кожен може досягти свої мети. Головне - дуже цього захотіти. Я захотів поїхати на Дакар - це стало моєю головною метою і я її здійснив. Захотів свій бізнес - я його маю. Що б я не задумав - я всього досягну. Головне - правильно ставити цілі і працювати над собою. Мені багато хто каже «От, ти багата людина, чого тобі ще треба?» Я на таке відповідаю, що гроші для мене лише інвестиційний матеріал.

Околиці Буенос-Айреса нагадують Вінниччину
За словами Вадима, - де б він не був, він завжди пам’ятає своє рідне місто Калинівку. Він подорожував по найкрасивіших місцях світу, але найближчими і найріднішими для нього завжди залишатимуться краєвиди Поділля.
- Я закоханий у пустелі, - каже Вадим Нестерчук. - В Україні - це Олешківські піски (Крим). Я бував у дуже гарних місцях, таких як пустелі Руб-ель-Халі в Еміратах, Сахара в Африці, Атакама в Америці та Гобі біля Монголії. Але для мене найближчі і найрідніші - це Подільські краєвиди. Дивно, але в Аргентині, на околицях Буенос-Айресу є місця, які взагалі не відрізнити від краєвидів Вінниччини. Часто проїжджаю там і згадую дорогу з Вінниці на Бар. Нічим не відрізниш - лопухи, тополі, будяки, та й дороги такі ж самі. Як гонщик по бездоріжжю можу сказати - дороги у Вінниці відмінні!

Син хоче грати у футбол
За словами Вадима Нестерчука, його діти ним пишаються. Зразковий батько не нав’язує дітям своїх поглядів і дозволяє самим приймати рішення. Син хоче поїхати з татом на "Дакар", щоб підтримати його там, але зараз він ще неповнолітній. Тому перебувати в умовах постійного ризику йому ще зарано.
- У мене двоє дітей, - розповідає Вадим. - Донька Тетяна цього року закінчила школу і збирається вступати до інституту. Сину Вадиму 11 років і він мріє стати футболістом. Я не хочу нав’язувати свою думку дітям. Все, що повинні зробити батьки - це правильно виховати, дати їм освіту і поштовх в житті. Але я ніколи не буду підтримувати їх грошима - просто дам змогу самим заробити. Я не купуватиму їм квартири чи машини і згодом вони це цінуватимуть. Якщо я візьму на себе всі їх справи і не даватиму їм змоги самим чогось досягти - я можу просто зламати їм життя.
Якщо мій син і виявить бажання стати гонщиком - то я стану його особистим тренером. Йому буде набагато легше, ніж мені, бо в мене не було наставника і в свій час я робив дуже багато помилок. Коли тобі легко - ти перестаєш боротися, а людина яка перестає боротися позбавляється права мріяти.

ДОВІДКА:
Ралі Дакар (раніше «Ралі Париж — Дакар») — щорічний марафонський трансконтинентальний ралі-рейд. Проводиться з 1978 року завдяки французькому гонщикові, шукачу пригод Т'єрі Сабіну. У 1977 році він заблукав у Лівійській пустелі під час ралі "Абіджан - Ніцца" і тільки дивом лишився живим, бо його вчасно знайшли. Небезпечна пригода надихнула його на організацію у 1978 першого ралі - марафону «Париж – Дакар». Відтоді він став проводитися щорічно. Після скандалу з відміною «Дакару-2008» через загрозу терористичних актів, рішенням фірми-організатора ралі «A.S.O.» змагання, починаючи з «Дакару-2009», на невизначений час відбуватимуться на теренах країн Південної Америки. В перегонах беруть участь як професійні гонщики заводських команд, так і аматори. Виграє той, хто швидше доїде до фінішу. У «Дакарі» є розподіл на різні залікові дисципліни - для автомобілів, мотоциклів, вантажівок і квадроциклів.
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.