У Вінниці мені відмовили прочитати лекцію про «папу» української корупції (Прес-служба народного депутата Віктора Чумака)

«На жаль, Вінниця стала третім містом, де мені відмовляють прочитати лекцію в університеті. Першим був Миколаїв, потім Одеса… Тут мені відмовили три університети – Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінницький торговельно-економічний інститут та Вінницький навчально-науковий інститут економіки… Це вже якійсь страхи, коли приїжджає опозиційний політик, починає критикувати владу. Тим більше у тих містах, які вважаються стовпами влади. У Миколаєві зрозуміла позиція губернатора Савченка, у тій самій Одесі - позиція Труханова… А тут теж для мне, в принципі, не дивина: Вінниця  – цитадель нинішньої влади України»… 

Якою «хвилею» занесло до Вінниці 24 жовтня позафракційного народного депутата Віктора Чумака, журналісти могли почути з перших уст від лідера «Громадянського руху Хвиля».  

— І це хвиля не сьогоднішня і не вчорашня, - одразу ж зауважив Віктор Чумак. - Цій «Хвилі» уже півроку, яка котиться країною. Задумувався, як просвітницький проект, а не революційний - їздили по університетах і читали лекції. Лекція дуже проста – про природу української корупції, хто її «мама і папа», про те, як долають такі ж виклики інші країни, і що потрібно робити молоді. Політики на молодь не звертають увагу, бо розуміють, що вона не ходить на вибори. 

«Саакашвілі, як фактор дріжджів» 

Про зміни до виборчого законодавства я почав говорити ще у січні. Відтоді почали виводити людей на маленькі протестні акції перед Верховною Радою. Політична реформа – це  один із наріжних каменів до побудови нормальної системи влади. Бо за правилами потрапляння людей до влади формується й сама влада. Обираються ж не просто депутати, згодом з них стають міністри, керівники держави….

Скажу відверто, я абсолютно не очікував, що у жовтні виборче законодавство стане на порядку денному всієї країни. Зійшлася синергія. У серпні почали говорити про велику акцію за політичну реформу. Громадянський рух «Чесно» сказав, що готовий підтримати всі політичні партії, які будуть говорити про виборчу реформу. Антикорупційні активісти наполягали піднімати тему Антикорупційного суду. Всі говорили про скасування депутатської недоторканності… І ще Михайло Саакашвілі, як фактор бродіння - фактор дріжджів, які потрапили на хороший грунт. 

Я вважаю, питання політичної реформи важливіше медичної, освітньої чи пенсійної. Бо нічого в країні не зміниться допоки всі інституції влади буде займати нинішня, так звана, політична еліта. Вона 20 років «сидить» на цих темах - розказують про необхідність реформ, про необхідність змін. Але ж нічого не змінюється. Бо не змінилася філософія реалізації влади. Бо тим, хто прийшов, вона потрібна для капіталізації власних бізнесів. Але таке заробляння грошей – це просто викачування з бюджетів. 

Так, я голосував «за» медичну реформу виключно тому, що ефективніше, хоч щось зробити і подивитись згодом, що не спрацювало. У мене є величезне побоювання, що ця медична реформа задумана зовсім не з метою покращення ситуації, не для того, щоб гроші пішли пацієнтам, а з метою централізації і концентрації цих грошей в одній структурі, де будуть їх безконтрольно розподіляти. І так воно є. Створюється структура, яка сама буде визначати послуги і ціну, замовників цих послуг і сама ж ці кошти розподіляти… 

Щодо пенсійної реформи, то її просто нема! Влада сьогодні приватизувала слово «реформа». А що змінюється з пенсійною реформою – нічого. Лише у прихованому вигляді збільшується пенсійний вік, страховий стаж — зменшується кількість пенсіонерів і зменшується навантаження на Пенсійний фонд. От і все. Переважна частина пенсіонерів, а це ті, хто отримають на 200-500 гривень більше, за півроку підвищення не відчують, бо вже сьогодні інфляція 15%. 

— Ви свою пенсію порахували?
— Ні, бо у мене військова і вона буде за іншим законом. Його ще немає. 

Імітація влади чи новий Майдан?   

— Що під Верховною Радою сьогодні? Чи це не імітація Майдану? Ніхто цей Майдан не задумував. Вуличні протести залишились, бо за виборчу реформу ще будуть голосувати. Спікер Парубій обіцяв 7 листопада розглянути два законопроекти виборчого кодексу. Вони стоять у порядку денному.  

Інше питання, що зараз всі розчистили поле для Президента. Венеціанська комісія сказала, що тільки Президент може внести проект закону про Антикорупційний суд. Добре, без питань - усі автори відкликали свої законопроекти. Хто заважає Президенту за два тижні між проміжком парламентських засідань зібрати робочу групу з авторів-юристів, аби на базі уже написаного законопроекту внести новий? Ніхто не заважає. Тобто ситуація така, що усі м’ячі на полі влади. Хочуть прибрати майданчик – хай прибирають, тільки разом із прийняттям законопроектів. 

Чесно кажучи, я спочатку був налаштований жорсткіше. Пропонував одразу із недоторканістю прийняти закон про імпічмент Президента. Це не проти Петра Порошенка. Але це закон, який балансує влади. Якщо є недоторканість депутатів, то має бути зрозуміла процедура притягнення Президента до відповідальності. І неважливо, яке його прізвище… 

…Скільки стоятиме цей Майдан? Дуже добре, що він є. Він, як точка збору. Потрібен – прийшли, не потрібен – його немає. Він не повинен «кіпіти». Там не потрібні всі політики - вистачає тих, хто є. Буде потрібно – прийдуть усі.      

Я «за» мирні протести. Там адекватні вимоги. Коли влада переходить межу, тоді з’являються «януковичі», «чаушескі».

До речі, законопроект про імпічмент є – давно стоїть в порядку денному. Найцікавіше, що це від Ляшка – Радикальної партії. Власне, законопроект дуже нормальний. 

«300 спартанців» і новий президент 

Чи може бути нова влада? Може. Нова влада формується через нові вибори. Відповідно до графіку, найближчі вибори — вибори Президента у 2019 році. Демократичним силам треба об’єднуватися і шукати кандидатуру. Не десяток, які будуть розпорошувати голоси, а одну. Відповідно треба партіям об’єднатися в один величезний проект, про який уже всі говорять, навіть назву озвучують — «300 спартанців». Потрібні 300 голосів у Верховній Раді, аби мати більшість. Все це можна. Але важко. Бо навіть в університетах не дають говорити… 

Я сьогодні не виключаю, що Президент може подати законопроекти, як свою ініціативу. Можуть піти на створення Антикорупційного суду, на закон про імпічмент з 2020 року. Але за виключенням одного – вони не хочуть міняти виборче законодавство. Існуюча система настільки маніпулятивна, що у будь-який момент дає можливість повністю змінити вибір людей. Як? У нас гібридна паралельна система виборів, а не змішана, яка б впливала одна на одну. Її прийняла Партія регіонів у 2011 році. Бо вони тоді зрозуміли, що за політичною моделлю ніколи не виграють вибори. Тому треба мати компенсаційний механізм, який завжди змінить політичний вибір громадян. У 2012 році «регіонали» повністю програли політичну складову – пропорційну, коли люди вибирають партію. Набрали тоді 68 мандатів. Але фракція Партії регіонів мала 170. Тобто 102 депутати під тиском чи за гроші зайшли у фракцію. Така ж картинка у 2014 році. Блок Петра Порошенка програв політичну частину – 78 депутатів, але фракція склала 145 мандатів за рахунок «мажоритарного болота». На пальцях можна перерахувати тих людей, які пройшли не за гречку і не «засіявши» округи. Таких дуже мало…

От кажуть: «У нас хороший мажоритарник». А чим він хороший? «От дорогу зробив, вікна в школі вставив, комп’ютерний клас купив…» Але мало хто з виборців думає, що всі ці речі мажоритарник не робить за свої кошти. Це робить він за гроші державної субвенції, яка йде на округ з державного бюджету. Мало хто здогадується, що й на цьому він наживається, тому що всі ці роботи – дороги, будівництво, закупівля — виграють його фірми, або фірми, які афільовані з ним, або з його родичами. І ці 25 мільйонів, які цього року роздавали мажоритарникам, як хабар з боку прем’єр-міністра, отримали тільки ті, хто голосував за державний бюджет. А потім, як хабар, ця субвенція роздається виборцям. От що таке мажоритарна система в Україні… Таку виборчу систему вони будуть відстоювати, бо нею можна натиснути через Генпрокуратуру, фіскальні органи, або ж просто купити депутата… 

Є один критерій наявності політичної волі – невідворотність покарання. Коли знають, що не можна домовитись із прокурором, із дільничним інспектором, з патрульним поліцейським, бо за це буде покарання…  Поки що цього немає. Генпрокурор Луценко займається фотополюванням. НАБУ пихтить, пищить… НАЗК настільки ручне… Де ця політична воля? Посадити «насірових&оніщенків» її немає… Зараз заговорили про Труханова – чотири явних кримінальних справи. Я не кажу вже про «Укрзалізницю»…

…Я коли у 2012 році йшов в політику, мав маленький бізнес. Був серед засновників однієї фірми, яка займалась безпекою, охоронною сигналізацією. Міг переписати тоді на сина чи дочку, але я чудово знав, що у разі конфлікту із владою, це буде найбільшим гачком, за який мене можна підчепити. Тому я просто віддав своїм партнерам. За ці 5 років у мене більше не з’явилося жодного бізнесу. Більше того, всю рідню вмовляв не створювати нічого. Потерпіть — я в політиці.      

«Боротися проти опозиції зняттям недоторканності дуже просто»

Я не підтримую повністю скасування депутатської недоторканності. Вважаю, що імунітети повинні бути. Це не пільга — це гарантія депутатської діяльності. Але у нас складна процедура притягнення – комітет, генеральний прокурор… Всюди в Європі є такі ж імунітети, але там все просто: якщо депутата схопили на місці скоєння насильницького злочину, то жоден імунітет не діє. 

Зняттям недоторканності корупцію не побореш. Але боротися проти опозиції зняттям недоторканності дуже просто. Наприклад, ми ж говоримо тільки про корупційні злочини, забуваючи про загальну частину Кримінального Кодексу. От чому не можна засунути 20—30 грамів героїну в кишеню опозиційному депутату Мустафі Найєму? Це легко, до того ж афганець, ось вам і наркотрафік з Афганістану в Європу. Чому не можна засунути Чумаку дитяче порно або покласти в машину незареєстровану зброю? Все можуть зробити – і ти пропав.   

Сьогодні за нашими спинами в кулуарах «високих» кабінетів реставрують попередній режим. І те, за що стоять, під Верховною радою, – за проведення політичної реформи, - це наш шанс перетворення України із приватного підприємства п’яти осіб та їх «посіпак» у державу відкритого доступу для кожного. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.