«Подільський Лувр» серед ландшафтного парку: дізналися історію палацу Комарів

• «Муровані» Чуриловці (Курилівці) стали називатися в ХVІ столітті, коли власники містечка, представники давнього українського роду Чурил (Курил) побудували на крутому схилі річки замок.
• У 1805 році у дворі старого замку граф Станіслав Комар звів новий палац, включивши до його композиції частини замкових укріплень. Уздовж нього й дотепер тягнеться старовинний кам'яний мур. 

Муровані Курилівці згадуються в джерелах в 1492 році під назвою Чурилівці (саме заснування віддають 1453 року). Чурилівці належали відомій шляхетській родині Чурил. Вони володіли місцевістю близько 200 років.

Ще у ХVІ столітті їх рід збудував тут потужну фортецю з бастіонами, та ще й в доволі неприступному місці над яром, на схилах річки Жван. Про це розповідає Україна Інкогніта.

Від фортеці добре збереглись як самі мури, та і склепінчасті підземелля.

Цікаво, що кладка стін здійснювалась без будь-якого розчину, коли каміння підбиралось спеціально та складалось щільно одне до одного, причому камені верхнього рівня повинні були клином входити в заглиблення нижніх (так звана циклопічна кладка).

Від Чурил до Коссаковських

У середині XVII ст. власниками Чурилівців стають Коссаковські. Це відбулось через шлюб дочки стольника Миколая Чурила, Софії з Казіміжем Миколаєм Коссаковським, а Чурилівці були в якості посагу, чи дарунку. Правнук Казімежа Коссаковського, Станіслав не мав з дружиною Катажиною дітей, тому всі свої маєтності заповів саме дружині, причому Курилівці (а на той час вони вже називались так) — з правом «доживоття».

В кінці XVIII ст. відбувається поділ Речі Посполитої. Частина переходить російській імперії. Польські власники маєтків постають перед вибором, або присягнути Катерині ІІ, або залишитись без своїх маєтків, з конфіскацією чи примусовим продажем. Катажина Коссаковська люто ненавиділа російську імперію, тому переїхала до Станіславова.

За більшістю джерел, маєток таки був конфіскований, але знайшов і іншу версію, яка говорить, що за порадою Потоцьких всі маєтності Коссаковських, що перебували на теренах імперії, Катажина сама записала на нового власника — Станіслава Комара.

У любому випадку, Станіслав Дельфін Комар в 1795 році стає власником Курилівців, 140 тисяч моргів землі та 10 тисяч кріпаків. А взагалі Комар був власником 4 містечок та 36 поселень.

У власності Комарів

Вже Комарі у 1805 році на залишках мурів замку будують класицистичний палац, який зберігся до нашого часу. Сучасники називали його «подільським Лувром». Звісно, до самого Лувру йому й далеко, але все ж таки в межах Поділля палац є перлиною.

Поруч з палацом, перед парадним входом збереглись ще кілька будівель початку XIXст. — двоповерховий флігель з елементами неоготики та арсенал/стайня з маскаронами.

Палац лежить посеред великого ландшафтного парку, закладеного ірландцем Діонісієм Макклером (або ще його прізвище іноді вимовляють як Міклер). З кількості закладених ним парків можна зробити висновок, що він був, напевно, найпопулярнішим «ландшафтним дизайнером» свого часу.

З початку XIX ст. тут збереглись і містки. Особливо мальовничим є арочний міст через яр перед палацом.

— Струмка під час відвідин не побачив, висох. А жаль. Напевно картина, коли він був повноводним та створював каскад водоспадів, була напрочуд гарна, — каже мандрівник.

Він розповідає також, що у 1825 році в бальному залі курилівського палацу відбулась весільна церемонія доньки Станіслава Комара Дельфіни з Мечиславом Потоцьким (сином Станіслава Щенсни Потоцького та Зофії Главані). Внаслідок невдалого подружнього життя Дельфіна виїхала до Парижа, де вона стала музою романтиків та спокушала Шопена, Красинського та Словацького.

Останнім власником Мурованих Курилівців з сім’ї Комар був син Олександр Комар, який продавав маєток російському адміралу Ніколаю Чихачову близько 1870 року.

Після антицарського повстання 1830–1831 року родина Комарів назавжди залишила Поділля й оселилася в Римі. Гонората Комар часом навідувалася в курилівські маєтки після смерті чоловіка. Її спадкоємець, старший син подружжя Олександр, бував тут уже нечасто. 

Палац перебудували під потреби Чихачових, але головні риси будівлі збереглися: симетричність, прямокутний план, два поверхи з боку двору і три — з боку парку.

Нині палац Комарів у Мурованих Курилівцях — це визначна архітектурна пам'ятка національного значення на Вінниччині, що є одним із найкращих зразків архітектури класицизму на Поділлі.

Використання палацу та сучасний стан

У радянський час комплекс використовували військові, зараз тут школа-інтернат. В інтер’єрах збереглися старі п’єци, ліпний декор, а в одній з інтернатівських спалень — мармурові колони (або, що ймовірніше, розписані під мармур).

Палац зберігся у майже первісному стані, хоча його сучасний вигляд може викликати сум у відвідувачів через деяку занедбаність. Попри це, він залишається популярним місцем для туристів та фотосесій, приваблюючи своєю історичною атмосферою та мальовничим парком.

До туристів персонал інтернату ставиться приязно — не бійтеся попроситися всередину. Якщо пощастить, оглянете бібліотеку закладу — там найбільше декору.

Читайте також:

Зберіг будинок у Вінниці і створив музей на честь брата: розповідаємо про Хому Коцюбинського

Вулицями рідного міста: якими раніше були проспект Коцюбинського і площа Перемоги

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.