Звання володаря літературних премій не вливає на продаж книжок визнаного автора

Подільський край має глибоке літературно-мистецьке коріння. Творчий та інтелектуальний потенціал Степана Руданського, Марка Вовчка, Анатолія Свидницького, Михайла Коцюбинського, Миколи Трублаїні, Михайла Стельмаха, Василя Земляка та багатьох інших створив міцний підмурок для творчості наступників. Тож наша область мала повне право на заснування власних літературних премій. Вінницькою організацією НСПУ спільно з облдержадміністрацією та обласною радою засновано всеукраїнські літературні премії ім. Михайла Коцюбинського та Степана Руданського. Щоправда, колись була і премія Миколи Трублаїні. Втім, як розповів голова Вінницької організації НСПУ Володимир Рабенчук, цю літературну премію фактично було знищено в перші роки незалежності. Справа в тому, що її засновником був обком комсомолу. Наразі вона трансформована в літературно-мистецьку премію „Кришталева вишня”. Звісно, в літературно-мистецьких колах стати володарем премії престижно. Адже це не тільки творча перемога і визнання колег, а й матеріальна нагорода. Однак самі письменники зізнаються, що це скоріше моральне задоволення. Щоправда, два роки тому розмір премій ім. Коцюбинського та ім. Руданського збільшили до п’яти тисяч гривень кожну. Але як би там не було, літературне преміювання - це своєрідний кастинг. І перемога в ньому – зіркова мить. А сам переможець і його доробок заслуговують не тільки на повагу, а й на увагу тих, для кого цей доробок створюється. Втім, поспілкувавшись і з місцевими письменниками, і з видавцями, з’ясувалося, що звання володаря літературних премій (щоправда, не тільки вінницьких) аж ніяк не впливає ні на бажання видавців узяти в друк роботи цього автора, ні на подальший продаж самих книг. І справа не тільки в нерозкрученості бренду тієї чи іншої премії. - У Вінниці чомусь дуже мало купують книги. У нас порушений симбіоз між письменниками і читачами, - зазначає вінницький письменник і журналіст Віктор Мельник, який минулого року отримав літературну премію ім. Михайла Коцюбинського. – Більшість місцевих читачів знають усього кілька розкручених прізвищ в Україні. Цей симбіоз між автором і читачем загалом порушений в Україні. Але Вінниця це показує найбільш гостро. Є і ще одна біда: сьогодні можна надрукувати будь-що. Були б гроші. Професійно ж виданням книг у Вінниці займається лише одне видавництво. Та й до письменництва в кращому разі ставляться як до професії, а зовсім не як до долі... Звісно, Вінниччина не може конкурувати зі Львовом або Івано-Франківськом, де видавнича справа завше була на високому рівні. Втім, справді образливо, що нині найрозкрученіші літературні журнали видаються в регіонах, які навряд чи можуть похвалитися багатим літературно-мистецьким минулим. Як розірвати це замкнуте коло? Довідка Вінницьке відділення Національної спілки письменників України (НСПУ) разом із органами місцевої влади є засновником літературних премій. Це: Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського та Всеукраїнська літературно-мистецька премія ім. Степана Руданського. Обласну молодіжну літературну премію ім. Миколи Трублаїні трансформовано в літературно-мистецьку премію "Кришталева вишня”. Літературна премія ім. М. Коцюбинського та літературно-мистецька премія ім. С.Руданського становить п’ять тисяч гривень кожна. Лауреати премії ім. М. Трублаїні: Михайло Каменюк, Григорій Усач, Петро Зарицький, Володимир Рабенчук, Валентина Козак, Тетяна Яковенко, Валентина Сторожук, Василь Кобець, Леонід Пастушенко. Щорічну премію ім. Степана Руданського вручають у другій половині січня, на святі гумору в райцентрі Калинівка, коли на малій батьківщині поета відзначають його день народження. Її лауреатами в різні роки стали: Анатолій Гарматюк, Василь Коряк, Анатолій Бортняк, Віктор Мельник, Володимир Рабенчук, Олександр Височанський, Леонід Куций, Борис Хоменко, Юлія Грош. Премія ім. Михайла Коцюбинського вийшла за межі області. Лауреатами премії в різні роки стали: Анатолій Бортняк, Григорій Усач, Василь Кобець, Михайло Потупейко, Микола Рябий, Іван Волошенюк, Володимир Кузьменко, Андрій Гудима, Валентина Сторожук, Володимир Прилипко, Анатолій Подолинний, Володимир Рабенчук, Віктор Мельник. "Кришталева вишня" заснована організаціями-меценатами і вручається переважно талановитим початківцям. Із 1999 року премія набула статусу літературно-мистецької, що дало можливість залучити до участі в конкурсі представників різних жанрів мистецтва. Премія присуджується один раз на рік. Має сім найвищих відзнак, три з яких присуджуються лауреатам віком до 28 років. За 10 років існування "Кришталевої вишні" лауреатами стали 57 номінантів у галузі літератури та мистецтва. Заохочувальною премією "Кришталева вишня" нагороджено 21 автора та два творчі колективи. Михайло Каменюк, письменник: - Є автор володарем літературних премій чи ні, на ринок і попит на його книги це аж ніяк не впливає. Сьогодні, на жаль, наші літературні премії стали щорічною формальністю, та й відзначаються далеко не кращі автори. Щодо премії ім. М. Коцюбинського, то її хотіли вивести на рівень загальноукраїнський, але з цього нічого не вийшло. Справу опущено на розсуд невеличкої купки людей. Звісно, можна „вистояти в черзі”, видавати щороку по кілька книг... Загалом, у нас відсутня естетична й інтелектуальна цензура. Певні спроби у книговидавництві роблять львів’яни. Там є видавництва, які готові купувати рукописи, там є експертна оцінка. Через те Львів і стає центром книговидання. Київ сьогодні, навпаки, відштовхує. Віктор Мельник, письменник, журналіст: - Нещодавно відбулися приємні зміни – суттєво збільшена сума премії ім. М. Коцюбинського (п’ять тисяч гривень). Вважаю, це зробить її більш привабливою, і не тільки для вінничан. Хоча й літературна премія ім. М. Коцюбинського оголошена загальноукраїнською, реально вона не має загальноукраїнського розголосу. І на продаж книг, автори яких є володарем цієї премії, це не впливає ніяк. Люди можуть навіть і не знати, що той чи інший письменник отримав премію. Однак зі збільшенням суми ця премія може стати більш привабливою і бажаною, особливо для небагатих авторів. В області діє програма з підтримки книговидавництва. Недавно було засідання, за результати якого за державні кошти будуть видаватися 15 книг, серед яких і наукові роботи, і роботи з архівними матеріалами, і художня література. Це дуже великий позитив! Але я особисто вважаю, що за державні кошти не повинна видаватися художня література. Її долю має вирішувати ринок: якщо вона неконкурентоспроможна, то кому така потрібна. Тетяна Яковенко, депутат обласної ради, письменниця, член комітету з присудження літературної премії ім. М. Коцюбинського: - Для автора отримати літературну премію дуже престижно. Це і визнання його твору, визнання своїх колег, досягнення майстерності... Щороку кількість бажаючих отримати премію Коцюбинського зростає. Стати володарем такої премії особливо престижно для прозаїків. Але потрібно зазначити, що ми, письменники, змагаємося не за гроші, а за визнання. Грошовий еквівалент премії має дуже умовне значення, більше – моральне значення. Суть зовсім не у грошах. Книги вінницьких авторів тиражуються слабко Вінниччина літературна - Terra Incognitа   Місцевих письменників, які "дружать" із видавництвами, наразі небагато   На стелажах вінницьких книжкових крамниць можна зустріти творіння письменників і поетів усіх часів і народів: від Гомера та Вергілія до Дар'ї Донцової і Бориса Акуніна. Проте книг місцевих авторів на них обмаль. - Книга того чи іншого вінницького автора може потрапити в продаж тільки через видавництво, - розповідає директор книжкового супермаркету "Буква" Тетяна Чепіжна. - Але письменників, які мають угоди із видавництвами, наразі небагато. Тому в нас можна придбати книги тільки деяких авторів. Так, популярністю користується книга-розслідування Івана Загороднього "Руїни "Вервольфу" свідчать", видана як українською, так і російською мовами. З'являлись у нас час від часу книжки й інших письменників. У той же час книги вінницьких письменників потрапити до стін магазину можуть і іншим шляхом. - Ми влаштовуємо виставки, на яких безкоштовно презентуються твори письменників Вінниччини, - продовжує Тетяна Чепіжна. - Люди підходять, цікавляться. Для нас не має значення авторитет людини у її професійних колах. Нам усе одно, чи це маститий письменник, володар літературних премій, чи звичайний студент. До речі, це не єдина в місті крамниця, де можна надибати на майже невідомих авторів, які виявляються нашими земляками. Володимир Брискін, директор місцевого видавництва: - Взагалі ми книги місцевих авторів не видаємо. Справа в тому, що серед вінницьких письменників лише одиниці достойні загальноукраїнської уваги. Ми працюємо не на регіон, а на Україну. Щодо премій, то це не впливає на рішення видавати того чи іншого автора. Це рішення ухвалює редакційна рада, і вона звертає увагу найперше на якість тексту, а не на прізвища чи відзнаки. До редакційної ради ми залучаємо лише тих фахівців, які читають принаймні трьома іноземними мовами. Крім того, слідкуємо за світовими тенденціями ринку. Загалом же, хочу зазначити, українські автори затребувані за кордоном. Щодо проблем видавничої справи, то проблема в тому, що держава увесь час втручається в ринкові відносини неринковими методами. Найбільше сьогоднішнє бажання видавництв – це відміна всіх державних закупівель книжок, що спричиняє нечесну конкуренцію. Володимир Рабенчук, голова Вінницької організації НСПУ: - Отримати премії – це дуже престижно. Ось і цього року претендентів на літературну премію ім. М. Коцюбинського дуже багато. Подача документів триває до 22 серпня. Зацікавлених отримати премію ім. М. Коцюбинського дуже багато. Свого часу таке бажання виявляли навіть письменники з-за кордону. Наприклад, Григорій Усач та Белла Губенко. Позаминулого року документи подавав відомий в Україні Тарас Федюк, який у цьому році став володарем премії Шевченка. На жаль, зараз уже не існує державних видавництв. Автору самому потрібно шукати кошти. Минулого року за рахунок державних коштів вийшло 15 книг. Кожна тиражем 1000 примірників, 200 примірників автор отримав як гонорар. Цього року на книгодрукування виділено 200 тис. грн, але гроші виділили не письменникам. Раніше, коли виходили книги, примірники надсилалася в усі центральні бібліотеки, навіть в українську бібліотеку у Ватикані та в деякі бібліотеки Америки... Зараз гонорарна система відмінена. І письменник як бомж. Книга не поширюється, і це злочин перед наступними поколіннями. Ми запитали у вінничан Ви читаєте твори вінницьких письменників? А якби вони були лауреатам престижних літературних премій? Вікторія, бухгалтер: - Не читаю і не читала, якби навіть автор був володарем якоїсь премії. Для мене першочергове значення має жанр, у якому пише письменник. Анна, журналістка: - Звісно, читаю, як прозаїків, так і поетів. На етапі знайомства з творчістю автора я зверну увагу на його премії, але надалі це не буде для мене мати великого значення. Олександр, робітник заводу: - Із деякими авторами знайомий, але читати їх здебільшого немає чи то часу, чи то бажання. А премії - то пусте, головне, щоб письменник був талановитий. Любов, економіст: - Місцевими письменниками ще не цікавилися, часу не вистачає. А премії – це, звичайно, важливо, це все-таки імідж письменника, його обличчя. Олександр, учитель: - Читаю, але не сучасних. Надаю перевагу таким письменникам, як Стельмах чи Коцюбинський. Щодо премій, то навіть не знаю. Власне, я оцінюю книгу за її змістом.          

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.