"Зелений агресор" припікає Вінницю

До зелених паразитів, на зразок "прокляття астматиків" - амброзії, у Вінниці додався цьогоріч ще один - борщівник. Якщо раніше він діставав лише дачників, то цього літа став "окуповувати" вже й місто.
"Я бачила борщівник навіть коло трамвайних колій біля "Книжки", - каже одна з працівниць станції юних натуралістів.
Отож, "гарячий борщ" уже підстерігає кожного, кому раптом заманеться торкнутися його. Поки що від контакту з борщівником застерігають лише лікарі. "Не рвіть, не торкайтеся, обминайте десятою дорогою, якщо не хочете опинитись у реанімації".
Тим часом ні станція захисту рослин, ні карантинна інспекція, за словами їхніх керівників, не мають до цього зілля жодного стосунку.
Між тим, із цією рослиною важко боротися. Вона невибаглива і росте будь-де.
"Накрилися від дощу листком - і два тижні відлежали в лікарні"
Досить торкнутися рослини руками, як через півтори години вони почнуть горіти, набрякати, на них з'являються пухирі, які затим чорніють.
- Мої знайомі були в лісі на відпочинку, - каже працівниця станції юних натуралістів. - Коли почався дощ, зірвали великий листок, накрили голову, а потім два тижні відлежали в лікарні.
В обласному шкірвендиспансері лікарі кажуть, що пацієнти щоліта звертаються з опіками борщівником.
- Таким хворим ставимо діагноз «фіто дерматит», - пояснила лікар Людмила Володимирівна. - Опіки борщівником бувають настільки глибокими, що пацієнт опиняється у реанімації.

Найбільші посіви "борщу" були у Вінницьких Хуторах
У той час, коли лікарі застерігають берегтися від борщівника, аграрії, навпаки, пропагують цю рослину. На сайті "Аграрний сектор України" під рубрикою "Технології, що приносять гроші", є оголошення з пропозицією вирощувати борщівник. Тут же подано опис технології його вирощування.
Фахівці найперше звертають увагу на високу врожайність зеленої маси. Її можна збирати до 500 центнерів із гектара. Таку масу або згодовують свіжою, або силосують.
- У нашому регіоні сибірський борщівник, або, як його ще називають, борщівник Сосновського, вирощували у середині 80-х років, - каже колишній заступник начальника обласного управління сільського господарства Володимир Франков. - Я тоді працював головним агрономом Вінницького району. Поля уздовж траси на Немирів найбільше засівали борщівником. Його скошували до цвітіння, бо потім культура вже була непридатна для згодовування.
Із часом вирощування борщівника для компостування на фуражний корм відпало само по собі. Кажуть, молоко ніби було гірке, а рослина пішла собі завойовувати все нові й нові території.
До речі, згадку про цю культуру у Вінницьких Хуторах пов’язують ще з одним епізодом. Якось двоє увечері вскочили в гречку, точніше у борщівник. А на ранок на тілі з’явилися підозрілі пухирі. "Грішники" підозрювали, що це від "кохання". Пішли до лікаря й у всьому зізналися. Той лише усміхнувся. Бо насправді сліди на тілі були від контакту з борщівником.
До речі, водіям, коли подорожують автотрасами, теж потрібно бути уважнішими, коли вибігають "у кущики".

Сибірський борщівник - рослина висотою до двох метрів. Схожа на пальму із суцвіттям, як у дикої моркви. Ця рослина особливо небезпечна у період квітування: кінець червня - липень. Опіки, які людина отримує від контакту з ним, доволі глибокі, і лікують їх значно довше, ніж звичайні, бо виникає некроз поверхні шкіри на місці контакту з цією рослиною. У людини може підвищуватися температура, її нудить, морозить. Окрім того, виникають різні алергічні реакції. Якщо людина має астму, то сибірський борщівник може спровокувати приступ задухи. Лікування опіків від цієї рослини складне і тривале, людина втрачає працездатність десь на 1,5-2 тижні.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google