Як знахар Заїка завіз у Вінницю чуму. Розповідь історика про 19 епідемій у місті

Розповідь про епідемії у Вінниці, яких нараховують 19, не для людей зі слабкими нервами

Лекцію «Історія епідемій у Вінниці» можна було слухати на ФБ-сторінці Центру історії Вінниці. Керівник організації Олександр Федоришен на початку розмови попередив, що у такому форматі уперше виступає з лекцією. Втім, йому все вдалося. Цікаві факти, гарна манера їх викладу сприяли тому, що виступ хотілося дослухати до його завершення.

Лекція почалася о 18-й вчорашнього дня. На ранок 3 квітня набрала 5,3 тисячі переглядів.

Треба зауважити: озвучені окремі факти з не для людей зі слабкою психікою.

Прив’язував труп  до коня і возив по селу

Найбільше вінничан забрала епідемія 1770 року. Тоді від «чорної смерті», так називали чуму, померло тисяча жителів міста, з них 700 християн і 300 євреїв. Прийшла біда з Браїлова. Точніше, її заніс у місто знахар на прізвище Заїка.

Лектор уточнив, що у ті часи «проганяти» хворобу намагалися знахарі. Лікарів у місті не було. Що могли зробити знахарі?  

Один з них на прізвище Заїка вразив своєю безглуздістю. Вдався до такого, що суперечить логіці здорового глузду. Налякані смертями люди, як мовиться, хапалися за соломинку. Тому не заперечували навіть проти таких дій.

Заїка, дізнавшись про чуму у селищі Браїлів, подався з Вінниці до цього населеного пункту.

За спогадами, що збереглися в архівних записах, наказав надати йому білого коня. Ще одне прохання – підібрати 12 хлопчиків, які були єдиними синами в родині.

Що робив він далі, про таке навіть страшно писати. Говорив, щоб викопали тіло померлого від чуми. Труп  прив’язували до коня і тягали по селу. Слідом за конем бігли ті 12 хлопчиків. Такою була вказівка знахаря.

—Це призводило місцевих не тільки до психологічного шоку, —  говорить Федоришен. — Найстрашніше, у такий спосіб зараза поширювалася по селу.

Добре, що знайшлися тверезі голови, які зупинили оргію знахаря. Переляканий Заїка втік з Браїлова на тому білому коні. Ще й прихопив з собою деякі речі. Повернувшись до Вінниці, роздав їх рідним і знайомим.

Це призвело до поширення чуми у нашому місті.

Моторошно було слухати про факти, коли людей нікому було поховати. Тіла померлих валялися у полях навколо міста. На них накидалися зграї собак…

З деякими знахарями вчиняли також жорстоко. Але вже не собаки, а люди.

Одного спалили, іншу—  втопили

Доля декого із знахарів закінчувалася трагічно. Лектор навів  випадок, що стався у Тиврові  у 1772 році.

Тоді громада звинуватила знахаря у поширенні чуми. І не тільки. Його ще й запідозрили у тому, що п’є кров з мертвих.

Вердикт громади був надзвичайно суворий: знахаря спочатку вбили, а потім тіло спалили.

Лектор висловив припущення, що така само доля, мабуть, спіткала і згаданого раніше знахаря на прізвище Заїка.

У селі Мурафа втопили в річці бабу-знахарку. Причому, тільки за другим разом. Зав’язали у мішок з камінням і кинули в річку. Вважали, що в такий спосіб можуть позбутися зарази.

Першу аптеку відкрили без дозволу

Лікарська справа у місті почала розвиватися тільки наприкінці 70-х років 18-го століття. До речі, в архівах збереглося прізвище одного з перших вінницьких докторів. Його прізвище Скальський. Однак про діяльність лікаря нічого не записано.

Зате є записи про відкриття першої аптеки, власником якої був приїжджий на прізвище Шепсель. Аптека з’явилася у 1782 році. Причому, без дозволу місцевої влади. Тому невдовзі її закрили. Аптекар виїхав в Умань. Згодом повернувся, отримав дозвіл і став працювати у Вінниці.

Їжу з монастиря подавали через вікно або трубу

У записах монастиря капуцинів збереглися свідчення про те, як монахи надавали місцевим допомогу у важкі часи. Насамперед готували харчі і подавали їх через вікно людям, які збиралися біля обителі.В іншому записі йдеться про те, що приготовлену їжу подавали через трубу.

Свій внесок у порятунок людей робили також монахи ієзуїтського монастиря.

Олександр Федоришен повідомив, що у своїй лекції використав матеріали літопису Вінницького монастиря капуцинів, публікації у виданні «Подільські єпархіальні відомості». Окремі факти почерпнув з наукового нарису «Доземська медицина Вінниці та околиць». Скористався працями відомих дослідників історії краю у минулому – Валентина Отамановського та священика Івана Шиповича.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google