Ваша дитина - клептоман? Лікуйте її любов’ю

Термін «клептоманія» походить від грецького klepto - краду і манія. Один з тлумачних довідників характеризує клептоманію як імпульсивно виникаюче непереборне бажання здійснювати крадіжки без корисливих помислів. Найчастіше, за соціальними дослідженнями, крадуть діти і підлітки, але нерідко цією незвичною хворобою страждають і дорослі. Яскравим прикладом вираженої клептоманії є героїня одного з романів Джеймса Хедлі Чейза. Ця заможна (м’яко кажучи) жінка, яка мала безліч коштовностей і грошей, цупила запальнички, свічники у друзів на вечірках. Вона дійшла до того, що не могла піти з шикарного ресторану, поки не вкраде там виделку чи попільничку. Закінчилось все тим, що її чоловік найняв детектива, аби той вияснив, що коїться з молодою дружиною. Коли детектив приніс схвильованому чоловіку фото, де його дружина була «спіймана» саме тієї миті, коли цупила з маркету відомі духи «Chanel №5», той найняв їй кваліфікованого психіатра... Але життя наше, на жаль, не кінострічка і не роман, де добро перемагає зло. У дійсності потяг до безневинних крадіжок може призвести до серйозних психічних розладів. Тоді, як правило, люди не можуть прожити і дня без слів: «Не вкраду - не виживу». А починається усе ще з дитинства... КРАДУТЬ ЧЕРЕЗ БРАК ПЕСТОЩІВ? За твердженнями дитячих психіатрів, коли маленькі діти беруть чужі речі - це не крадіжка. Вони ще просто не розуміють, що їхнє, а що ні. Але коли дитина віком від 5 до 13 років бере чужі іграшки чи будь що інше, йде вона на це свідомо і знає, що це негарно. На думку психіатрів, батьки, котрі впіймали своє чадо на «гарячому» і одразу накидаються на нього з докорами і погрозами, що ніколи не любитимуть «злодія», роблять жахливу помилку. Адже якщо дитина, яка добре вихована і має безліч сучасних іграшок і трохи кишенькових коштів, краде дрібниці на зразок авторучки чи гумки у товариша по парті, це говорить про безкорисність крадіжки. Скоріше за все, як вважає лікар-психіатр, до якого ми звернулися за коментарем, причина в почуттях дитини: «Діти, які крадуть річ в той час, як самі мають аналогічну і навіть кращу, таким чином намагаються задовольнити своє почуття самотності». Клептомани, як вважає лікар, почуваються нещасними через брак батьківської ласки, замкнутості і самокритики. Досить часто навіть ті діти, яких обожнюють старші члени родини, вдаються до крадіжок. Психіатри пояснюють це тим, що у такому віці (7-10 років) діти віддаляються від батьків і почуваються спустошеними. А в тому випадку, коли вони не мають друзів-ровесників, почуття страху і самоти штовхає до крадіжок. Напевно, саме тому діти, які крадуть гроші, діляться ними з ровесниками або купують усім однокласникам улюблені жуйки. Цим самим, як вважають медики, вони намагаються «купити» дружбу. Але, як стверджують фахівці, в будь-якому віці у потязі до крадіжок одна причина - потреба у любові та розумінні. (Окрім того, є ще індивідуальні фактори, які штовхають до скоєння крадіжок. Це може бути почуття ревнощів, страху і образи). ЩО РОБИТИ З МАЛИМ ЗЛОДІЄМ? Спеціалісти радять одразу наказати (причому твердо і без співчуття) повернути вкрадене. Якщо дитина поцупила річ у крамниці, слід піти з нею на «місце злочину» і пояснити продавцю, що син чи донька забули заплатити і бажають повернути річ. А взагалі, як радять дитячі психіатри, дитину слід завжди тримати у полі зору, щоб вона вбачала в батьках не лише дорослих, а й рівних собі товаришів. Саме так стверджують медики і радять батькам щодня нагадувати дитині, «что такое хорошо, что такое плохо». Адже ці слова стають ефективними ліками та регуляторами поведінки дитини. А коли це диво - слово підкріплюється зупинкою небажаних дій, дитина з часом переконується, що сперечатися не варто. І згодом лише усна заборона стане так званим табу для дитини. Але, звичайно, забороняючи дитині робити щось одне, необхідно зосереджувати її увагу на іншому, задовольняючи цим самим потребу в різноманітній діяльності: брати активну участь у його забавах, залучати до виконання домашніх прибирань, разом з ним будувати, майструвати і ремонтувати іграшки. Але знову ж таки, нерідко причиною крадіжок і неординарної поведінки дитини може бути надмірний контроль. За твердженнями дитячих психіатрів, деякі батьки перетворюють контроль за поведінкою чада в систему суворої регламентації буквально усіх дій дитини. А тому, як вважають лікарі, аби уникнути неприємностей на зразок пристрасті до крадіжок чи щоденних примх, слід пам’ятати просте правило: «Якщо батькам вдається підтримувати нормальний спосіб життя дитини, встановити з нею дружні і разом з тим вимогливі стосунки, а також цікаво організувати всю життєдіяльність, причини неординарної поведінки зникнуть назавжди».

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.