Про сумну звістку повідомили на сторінці вінницького Драмтеатру:
«Відійшов у вічність Олександр Немченко. Диригент співочої ескадрильї прийняв в обійми ще одного свого вихованця, — йдеться в дописі. — Він прожив гідне життя, насичене не лише творчістю, але й щирою любов'ю до усього, чим займався, до усіх, хто його оточував. Заслужений артист України. Актор театру та кіно. Створив театральну студію при Будинку вчителя. Довгі роки займався народною медициною. І завжди з усмішкою...».
Відомо, що у травні цього року в Олександра загострилася хронічні хвороби, зокрема цукровий діабет. Чоловік був прикутий до ліжка, вінничани збирали кошти йому на допомогу. На жаль, зберегти життя чоловікові не вдалося. Він помер у віці 66 років, напередодні свого дня народження, яке буде 12 листопада.
У вінницькому Драмтеатрі повідомляють, що за заповітом Немченка поховають у його рідному місті — Рівному.
Крім своєї ролі Івана Федоровича, яку Немченко зіграв у фільмі «В бой идут одни «старики», чоловік був цікавою людиною. З ним на сайті «20хвилин» вийшло декілька матеріалів. Ось декілька його цитат з інтерв’ю, яке Олександр Немченко давав у 2015 році.
Про роль у кіно «В бой идут одни старики»
— Люди старшого покоління після зустрічі підходять і дякують за Перемогу. Незвично чути такі слова. Спершу дивувалися, бо ж ми не воювали. Майже всі народилися після війни. Такий феномен фільму. Він переконує глядача, що перед ним справжні фронтовики.
Про гастролі у Росії
— Агресор на танках роз’їжджає по Донбасу, топче землю, де поховані мої предки, а я буду їхати до них? Як вони собі це уявляють? Мало того, вони дотепер вважають Бикова росіянином. Коли нагадуєш їм, що Льоня народився і виріс в Україні, а фільм «В бій йдуть тільки «старики» знімали на кіностудії Довженка у Києві, дивуються, не вірять. Перепитують, хіба не в Москві знімали? Не в Москві, кажу, і Биков український, а не російський режисер і актор, — говорив Немченко в інтерв’ю, яке він дав у 2015 році.
Про стосунки з російськими театралами
— Що з ними сталося? «Зомбоящик» виконав роль психотропної зброї. Якщо вже Станіслав Говорухін, мудра людина, досвідчений режисер, каже, що в Одесі його переслідували бандерівці, то я не знаходжу цьому пояснення.
Така само ситуація з Володею Бортком. Знаю його ще зі студентських років, бо разом вчилися, разом приходили влаштовуватися на кіностудію Довженка й обом нам там відмовили в роботі. Значну частину життя він провів у Києві. Тепер він у Петербурзі. І раптом така зміна! Бортко вірить у злих бандерівців і в те, що на Донбасі треба захищати від них росіян.
Якщо інтелектуали такого рівня вірять у те, що у них показують по телевізору, в тому числі у шибениці на вулицях Вінниці, то в мене нема слів для будь-якого діалогу з цього приводу. Можливо, тому я давно не дивлюся телевізор.
Про війну на Сході України
— Якби люди пам’ятали, що таке минула війна, нинішньої війни не було б. Після Перемоги минуло всього 70 років, а багато хто навіть із середнього покоління 30-40-річних нічого не знають про страхіття Бухенвальда чи Освенціма, не назвуть роки початку і закінчення війни. Кажу про це, бо знаю конкретні приклади. Все в житті взаємопов’язано.
Заслужений артист України Олександр Немченко народився в місті Рівне 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси рівненського обласного театру. В 1963 році родина переїхала до Вінниці, де батьки отримали роботу в облмуздрамтеатрі ім. М. Садовського
В 1975 році Немченко закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого. Будучи студентом другого курсу в 1973 знявся у фільмі Леоніда Бикова «В бой идут одни «старики»», де зіграв роль веселого барабанщика другої співаючої екскадрильї лейтенанта Івана Федоровича.
В 1975—1976 — актор Херсонського театру. З травня 1976 до травня 1977 служив у Казахстані у звуковій розвідці — начальником акустичної бази.
Після цього Олександр Немченко 12 років пропрацював у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі імені М. Садовського, де зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах.
Олександр Дмитрович виконав одну з головних ролей у фільмі «Тримай біля Серця», який створено на реальних подіях у зоні АТО.
В якийсь час Немченко залишив акторську професію і почав займатися нетрадиційною медициною. З 1996 до 2006 працював в Одесі у медичному центрі Порошина. Повернувшись до Вінниці протягом кількох років продовжував практику цілителя.
Колишня дружина актора — народна артистка України, головна режисерка театру Садовського Таїсія Славінська. Донька Вікторія Немченко працювала у цьому театрі актрисою балету, тепер мешкає за кордоном.
Читайте також:
«Друзі дістали ліки, яких немає в Україні»: коронавірус убив сім'ю лікаря Колодька
Синій зошит смерті. Рафаловські зберегли прізвища 200 розстріляних євреїв
Останній політ: у Вінниці попрощалися з молодими пілотами, які загинули під час навчального польоту
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Ольга Криса
Алла Єдинак Новоселецька
Валя Сень
Галина Петрушевская