«Леніну можна, а Кобзареві ні?». Як встановлювали пам’ятник Тарасу Шевченку у селі Війтівка

Урочисте відкриття памятника ще попереду, а сьогодні, у день народження Кобзаря, у Війтівці вперше відзначали це свято біля нового памятника

Ще один пам’ятник Тарасу Шевченку з’явився у нашій області. Його встановили у центрі села Війтівка Бершадського району.

—У кожного патріота України сьогодні урочистий день, — розповів ініціатор створення пам’ятника, місцевий підприємець Володимир Зарічанський. — Біля нового пам’ятника зібралися небайдужі люди. Зробили це добровільно. Дехто прийшов з дітьми. І це приємно вражає.  Принесли квіти. Згадали пророка нашого народу.

За словами співрозмовника, тепер у селі є місце, куди хочеться приходити, аби згадати мудре Шевченкове слово. Від нього йде сила любові до рідної України. Уже понад дві сотні років Великий Тарас дотепер навчає любити рідну землю.

Володимир Зарічанський повідомив, що скульптуру виготовив народний художник України  Сейфаддін Гурбанов. Він доцент кафедри скульптури Харківської державної академії дизайну та мистецтв, автор багатьох скульптурних зображень. Володимир Зарічанський їздив до Харкова у майстерню скульптора, домовлявся з ним, фінансував роботу.

Стояв би в кутку сиротою

Встановити пам’ятник планували ще у 2018 році. Уже тоді скульптура була виготовлена і доставлена до Бершаді.  Урочисте відкриття планували у важливу для країни подію — день Незалежності. Не сталося. Тодішній сільський голова Війтівки Марія Замкова не надала погодження на встановлення пам’ятника у тому місці, де пропонували активісти. Мова йшла про центральну частину села. Точніше, площу перед сільським Будинком культури. Ще точніше, на тому місці, де раніше був пам’ятник Леніну.

—Всі сільські заходи відбуваються у Будинку культури, —  розповідає Зарічанський, — Не до школи йдуть, а до Будинку культури. Та й взагалі дивно виходить: під пам’ятник Леніну відвели центральну площу села, а для пам’ятника Шевченку, кажуть, там не місце.  

Переконати сільського голову не вдалося.

Більшість депутатів підтримали пропозицію голови. Особливо здивував той факт, що з тих депутатів, які голосували  «за» встановлення пам’ятника у центрі  села , а не на шкільному подвір’ї, представляли учительський колектив.  

—У закутку мав би стояти пам’ятник, — уточнює Зарічанський. — Якщо точніше, у глибині території шкільного подвір’я. Це те місце, що пропонувала сільський голова.  До того ж, ця земельна ділянка не належить нашій громаді. Мені пояснювали, що вона у власності районного відділу освіти. Стояв би наш Тарас в кутку сиротою.

Журналіст  RIA у свій  час мав розмову з приводу того, чому не надають дозвіл на встановлення пам’ятника. Пані Замкова пояснювала тоді, що те місце не відповідає такому проведенню масових заходів. При цьому декілька разів повторила, що такою є думка не тільки її однієї, так вирішили депутати.

Ніч провели біля скульптури

За словами Володимира Зарічанського, він уважно ознайомився з документами, на підставі яких встановлюють пам’ятники. Якщо йдеться про видатних людей,  уряд приймає рішення. Тому активіст вирішив звернутися до Кабміну. У листі повідомив, що звернутися до Києва зумовили дії місцевої влади. Наголошував, що постать Шевченка не потребує зайвих аргументів.

Як стверджує співрозмовник, його листа переадресували до Кабміну, а звідти відповіли, питання має вирішуватися на місці місцевою владою.

—Усі документи, необхідні для встановлення пам’ятника, ми надали у сільську раду Війтівки, — розповідає Володимир Зарічанський. — Про пам’ятник знають у районі й області. Туди також писали. У нас в селі понад чотири тисячі населення. Рішення приймали менше двадцяти депутатів. Це ж несправедливо.

Розпочали роботи - приїхала поліція

Приблизно два роки Зарічанський писав листи і стукав у дері посадовців. Просив сприяння у встановленні уже виготовленого памятника. Безрезультатно! Тоді він вирішив встановити скульптуру разом з іншими патріотами рідного села. 

Було це восени минулого року. Робітники приїхали на місце, привезли будівельні матеріали, розпочали роботу. Одразу з’явилася поліція.

—Нам сказали, що наряд викликала сільський голова, — розповідає Володимир Зарічанський. — Запитали, хто нам надав документи. Я сказав, що такий дозвіл надала громада. І це правда.  Поліцейські поїхали. Згодом приїхав інший наряд.  До кінця дня на об’єкті з’являлося чотири групи з поліції. Я їм пояснював, що жоден український патріот не стане перешкоджати вшануванню пам’яті нашого генія, пророка української нації. Поліцейські не стали перешкоджати нашій роботі.

Як стверджує співрозмовник, будівельники працювали протягом двох днів. Щоб раптом вночі не пошкодили пам’ятник, Зарічанський залишився ночувати біля скульптури. Його підтримав колишній депутат Бершадської районного ради В’ячеслав Суржак.

Співрозмовник називає прізвища тих, хто допомагав йому встановити пам’ятник Кобзареві у рідному селі. Це — уже згаданий В’ячеслав Суржавк, Владислдав Фернега, Ілля Карасюк, Ніна Мордух, Ярослав Пшенишний, Іван Теслюк, Володимир Дзюбенко, Вадим Бондар. Найголовнішим помічником називає дружину Юлію.

Володимир Зарічанський (ліворуч) і скульптор Сайфаддін Гурбанов

З часом вся ця полова відвіється, а людей, які підняли Шевченка на постамент, згадуватимуть добрим словом.

Відкриття ще попереду

Урочисте відкриття пам’ятника у селі Війтівка ще попереду. За словами пана Володимира, ще треба завершити оздоблення постамента. Його облицюють гранітом. Матеріал замовили у Гайворонському кар’єрі, це у сусідній Кіровоградській області. Площу також мають привести до ладу.

—Зробимо під світку пам’ятника, — каже Зарічанський. — Підсвічуватися буде також приміщення Будинку культури. У двох кольорах, синьому і жовтому. Тому постать Тараса матиме задній план у кольорах державного прапора, сам пам’ятник справлятиме враження, ніби він на фоні нашого знамена.

Коли завершать усі роботи, скличуть громаду на урочисте відкриття пам’ятника.

Присутність постаті генія у нашому селі додаватиме сил і патріотизму односельцям. У цьому переконаний Володимир Зарічанський.   

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google