Героям, які відбили завод у рейдерів, обіцяють повернути роботу

Якби жителі Кирнасівки не підняли такого шуму на всю Україну, а тихенько собі «змовчали в тряпочку», половина цукрового заводу в їхньому селищі вже була б порізана. Але кирнасівці молодці - тепер влада вимушена шукати шляхи порятунку їх підприємства.

Наші журналісти писали про події у Кирнасівці - в ніч на 24 квітня на територію Кирнасівського цукрового заводу увірвався рейдерський десант. Близько сотні озброєних хлопців, в арсеналі яких були навіть славнозвісні коктейлі Молотова. Вони привезли із собою чимало газових балонів, тож селяни були впевненні, що «гості» приїхали різати на частини обладнання заводу. Жителі селища об’єдналися, щоб відбити атаку на підприємство. Вони перекрили дорогу, викликали міліцію, оточили завод зі всіх сторін, нікого не пускаючи на його територію. А щоб підірвати моральних дух рейдерів, місцевий оркестр біля прохідної виконував спеціально для них похоронний марш.

Закінчилося усе тим, що приїхав начальник обласної міліції Нонік. Він провів перемовини із рейдерами, після чого останні покинули територію селища.

Пообіцяли не різати цукроварню
Але від’їзд «молодиків» та постійний патруль міліції навколо заводу не заспокоїв кирнасівчан. Вони пікетували будівлю Вінницької обласної ради під час останньої сесії. Голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига за участі свого першого заступника Івана Мовчана та керівників обласних управлінь міліції Валерія Ноніка та СБУ Сергія Ратієва зустрівcя із власниками заводу. Бізнесмени пообіцяли, що завод не поріжуть.

- Голова облдержадміністрації дав доручення правоохоронцям забезпечити охорону цукроварні та громадський порядок на території селища, а також ретельно перевірити законність угоди, за яким Кирнасівський цукровий завод потрапив до рук нових власників (київських компаній «Уніфінгруп» та «Дукат»), - розповів після цього селянам Іван Мовчан, який особисто взявся шукати шляхи виходу із конфліктної ситуації навколо Кирнасівської цукроварні.

Мовчан розповів захисникам цукроварні, що після цього він ще раз зустрівся із представником власника, щоб обговорити можливі кроки виходу із конфліктної ситуації.

- Після зустрічі у кабінеті Джиги ми ще провели окрему зустріч з Андрєєвим (представником компанії «Уніфінгруп», що володіє контрольним пакетом акцій заводу – авт.) на предмет продажу його інвестору, - каже Мовчан. - Крім того, він клятвено пообіцяв, що прецедентів, подібних до тих, що відбулися наприкінці квітня на території Кирнасівської цукроварні, більше не буде.

Сировина є, працювати нікому
Те що у Джиги знають і займаються проблемою Кирнасівки, селяни дізналися під час зустрічі з Іваном Мовчаном. Вони із подивом дізналися, що навколо їх заводу, що не працює останні шість років, вже сформовано гарну сировинну зону. Так, у Тульчинському району цього року посіяли 4,412 тисячі га цукрових буряків, у Тростянецькому – 3,712 тис. га, у Немирівському – 4,3 тис. га, у Шаргородському – 2,335 тис. га, у Тиврівському – 1,18 тис. га та у Томашпільському – 5,634 тисяч га.

Звісно не весь цей буряк може поїхати на переробку до Кирнасівки, але, навіть якби цукроварня взялася переробити хоча б десяту частину цієї сировини, то завод був би завантажений роботою щонайменше два місяці. Залишилося вирішити лише дві головні проблеми – це найти ефективного інвестора та повернути на завод кваліфікованих працівників. Адже те, що завод стоїть останні шість років, призвело до того, що у Кирнасівці залишилося максимум 20% від тих, хто здатний запустити цукроварню та підтримувати її у робочому стані. До того ж, для відродження його працездатності треба вкласти близько 50 мільйонів у відновлення технічного стану цукроварні.

Потрібні десятки мільйонів гривень
За словами Івана Мовчана, ще на початку року до нинішніх власників зверталися інвестори з Росії. Тоді вони пропонували за Кирнасівську цукроварню заплатити близько 30 мільйонів гривень. Нинішні власники ж погоджувалися на ціну не менше 35 мільйонів. У результаті, завод не отримав інвестора, а у Кирнасівці стався озброєний напад. Адже, вирізавши та продавши на металобрухт обладнання заводу, власник очікував отримати ті самі 35 мільйонів. Хоча, зважаючи на існуючі ціни на металобрухт (близько 2,5 тисячі гривень за тонну) він навряд чи отримав хоча б половину цих грошей.

Отож, після невдалої спроби порізати цукроварню, його власники вже шукають компромісу із владою та готові суттєво знизити «апетити», щоб Кирнасівський цукровий завод врешті-решт потрапив до ефективного власника.
- Він (власник) мені пообіцяв, що ціну підприємства серйозно знизить, і він буде запропонований зацікавленій у його придбанні стороні, - каже Іван Мовчан.

Ну а кирнасівчани, які боронили своє підприємство, вже налаштовані, що першому заступникові губернатора вдасться знайти інвестора та відродити роботу цукрового заводу. До того у Мовчана є гарний досвіт у цьому питанні, адже саме завдяки його зусиллям ще у 2007 році був збережений та зараз ефективно працює Моївський цукровий завод, що у Чернівецькому районі. Його селяни теж шість років захищали від «горе-власників».
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google