Всі статті- Юрій БАСЮК

да, крута колись була гра, та і піонерські змагання були прикольні - розвивали трошки молодь, а подивіть на теперішню молодь - більше половини з хворобами серця і розвитком на рівні вКонтакте.

Гриша нормальный пурец! Брата ещё подтянуть по идее надо :)

Лукьянец думал что бабла сможет срубить, и даже Завальнюк рядом притусовался. Но не тут то было! Порох молодец! Четко просек, что к чему!

Покращення вже наступило - Начальник Немирівського РЕМу Анатолій Чуткий збирає з людей по 100 гривень з зарплати кожен місяць під видом соцстраху в компанію "Альянс" - 150 чоловік на 100 грн = 15000 гривень кожен місяць комусь ідуть в карман...

Судя по тому, как упорно Басюк раскидывает дерьмо в сторону Малиновского - парень на жирный заказ сел. И на бек-вокале у него Н.Гончарук - заслуженная журналистка им. генерала Ноника, - самого честного и удачливого приобретателя недвижимости в Виннице

УГ.

А ця дівчина справді красунечка...

"Майдауны", сколько вы будете копировать "Гамэрыку" которую совершенно не знаете? Вы "скручиваете" ручки в эпилептических конвульсиях совершенно не понимая что это на самом деле значит у негров. Занимайтесь своими славянскими (человеческими) танцами а не копируйте африканских обезьян.

7 червня 2011 року в електронних засобах масової інформації, а саме – на інтернет-сайтах vn.20minut.ua та www.vinnitsa.info – з'явилися статті з ідентичним змістом під авторством Юрія Басюка, назва матеріалу: "Націоналісти у Вінницькій області із тріском програли вибори у Жмеринці". У статтях висуваються обвинувачення і претензії до керівника Вінницької обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олексія Фурмана і до Всеукраїнського об'єднання "Свобода" як політичної сили. Cтатті мають відверто замовний характер і спрямовані на дискредитацію "Свободи" і її обласного керівника Олексія Фурмана. Автор використав брудні і неприпустимі як для порядного журналіста аргументи, притягнуті за вуха у вигідному для замовників стилі. Прикро, що саме в дні, коли в Україні відзначали День журналіста, з'явилися згадані матеріали, адже професія журналіста вимагає, в першу чергу, професійної об'єктивності, неупередженості, порядності. На жаль, нерідко політична упередженість і продажність у журналістському середовищі є тим негативним явищем, що не прикрашає високе звання журналіста. Це лише підтверджують вказані статті. Немає сенсу зупинятися на звинуваченнях і закидах на адресу голови Вінницької обласної організації ВО "Свобода" у програних виборах, зв'язках із владою, використанні кулуарних домовленостей, адже самі факти зростання авторитету і впливу "Свободи" за останні кілька років на Вінниччині є незаперечними. Варто навести лише кілька прикладів, аби зруйнувати побудовану на піску аргументацію автора. По-перше, що стосується виборів до місцевих рад у жовтні 2010 р., зокрема, до Вінницької обласної ради. Не секрет, що вибори до місцевих органів влади в Україні відбувалися зі значними порушеннями і були далекими від стандартів демократії та прозорості. Це підтвердили міжнародні спостерігачі і моніторингові кампанії. Відомо, що на цих виборах Всеукраїнське об'єднання "Свобода" досягнуло значного прогресу, особливо у західних областях України. Однак владі, не зацікавленій у зростанні рейтингу націоналістів, великою мірою вдалося "підкорегувати" результати волевиявлення громадян. Не стала винятком у цьому і Вінниччина. Аби потрапити до Вінницької обласної ради, "Свободі" забракло лише 300 голосів. Навряд чи це закономірність. Причому, отриманий результат розбігається із даними екзит-полів, за якими "Свобода" набирала необхідну кількість голосів. Покладати відповідальність на Олексія Фурмана за вказані вибори як мінімум не коректно ще й з тієї точки зору, що він не здійснював керівництво Вінницькою обласною організацією під час виборів, а очолював Вінницьку міську організацію ВО "Свобода". До речі, на виборах до Вінницької міської ради 2 депутатських місця все-таки вдалося вибороти. Крім того, на Вінниччині вперше за всю історію виборів націоналісти змогли здобути 38 депутатських мандатів різних місцевих рад. Тому покладати відповідальність за обласні вибори на міського керівника – неправильно. Щодо вигаданих "домовленостей" О. Фурмана з іншими опозиційними силами типу БЮТ і "Єдність", то ця інформація є нічим іншим, як відвертою брехнею, що нічим не підкріплена. Автор, використовуючи у своєму "професійному" арсеналі чутки, посилається на якихось "невдоволених націоналістів", відомих лише йому. По-друге, у вказаних матеріалах наводиться нібито "провальний" результат виборів міського голови у Жмеринці за участі "Свободи". На цих виборах Вінницький обласний комітет Всеукраїнського об'єднання "Свобода" – аж ніяк не сам Олексій Фурман – ухвалив рішення висувати кандидатуру Галини Смоленцевої на посаду міського голови Жмеринки з кількох міркувань. За професійними і моральними якостями кращого кандидата годі було шукати, адже Галина Смоленцева має необхідний досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Крім того, вона є депутатом Жмеринської районної ради від ВО "Свобода", до речі, її обрано вже вдруге, що свідчить про виявлену до неї довіру людей. Водночас, Галина Смоленцева очолює Жмеринську районну організацію, яка є доволі молодою і діє фактично рік. Вибори міського голови Жмеринки є першими, у яких "Свобода" взяла участь, висунувши власного кандидата. Для багатьох очевидно, що жмеринські вибори були змаганням грошових мішків, у яких кандидат від "Свободи", звичайно, не могла посісти перше місце. Однак, за усіх несприятливих обставин, кандидат Галина Смоленцева посіла шосту позицію. Усього кандидатів було вісім. Вінницька обласна організація ВО "Свобода" провела необхідну інформаційну кампанію, на зустріч із жмеринчанами приїздив навіть лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок. Тому вважати провальною цю виборчу кампанію, беручи до уваги лише однин результат – це радше видавати бажане за дійсне. Приклади ж нібито "співпраці" Галини Смоленцевої з іншим кандидатом – З. Трахтенбергом – є нічим іншим, як висмоктаними з пальця фактами, котрі не мають жодного реального доказу. А особи, які поширюють ці чутки, є відвертими провокаторами, метою яких є дискредитація затвердженого "Свободою" кандидата в Жмеринці на догоду певним антиукраїнським колам. По-третє, автор замовних статей звинувачує Олексія Фурмана у співпраці із владою і кон'юнктурництві, не навівши жодного конкретного доказу. Питання же про відсутність добудови дороги по Келецькій до Барського шосе й закільцювання трамвайної колії між Вишенькою та Західним вокзалом покладається на О. Фурмана, що само по собі є абсурдом, адже відповідальність за це несе виключно Вінницький міський виконком і Вінницька міська рада. Щодо "еволюції" політичних поглядів керівника Вінницької обласної організації ВО "Свобода". Варто сказати, що Олексій Фурман, будучи ще студентом історичного факультету Вінницького державного педагогічного університету в кінці 80-х – на початку 90-х років в період національного відродження, був учасником українського студентського руху, йому загрожувало виключення з університету за участь у несанкціонованих мітингах, організованих Народним Рухом України у Вінниці. Крім того, О. Фурмана разом з іншими учасниками громадських акцій затримувала міліція під стінами обкому Компартії і допроваджувала у відділки в міліційних "воронках". Політична кар'єра свободівця розпочалася не з комуністичної, лівої або іншої антиукраїнської організації, а з блоку "Наша Україна", куди, до речі, входили націоналістичні і демократичні партії, на той час популярні серед українців, серед них і Народний Рух України. Будучи депутатом Вінницької районної ради двох скликань, обраним у мажоритарному окрузі, О. Фурман очолював земельну комісію, яка розслідувала зловживання у сфері земельних відносин. Так, у відверто опозиційній фракції Народного Руху України О. Фурман дійсно перебував. Але в чому тут полягає співпраця з владою чи кон'юнктурництво? За час головування О. Фурмана на посаді обласного керівника "Свободи" проведено чимало антиурядових і опозиційних акцій, що якраз спростовує закиди у співпраці із владою. На сьогодні Вінницька обласна організація ВО "Свобода" є чітко опозиційною політичною силою щодо обласної та міської влади. Тому аргументи, наведені у статтях з цього приводу, виявилися звичайною мильною бульбашкою. По-четверте, автор дописів робить примітивні закиди на адресу Олексія Фурмана у його "комуністичному корінні", хоча він ніколи не був комуністом. Використовуються факти біографії дідуся з метою тиску на онука, це само по собі є непристойним копирсанням в особистій біографії, що свідчить про моральний рівень і порядність того, хто ці факти використовує. Однак факти – річ уперта, тому їх варто навести для спростування багатьох нісенітниць і наклепів. Факт перший: дід Олексія – Микола Корнійович Фурман – ніколи не був ідеологом Комуністичної партії на Вінниччині, хоч і обіймав певні керівні посади. На той час працювати в органах влади і не бути при цьому членом Компартії не міг ніхто. Проте автор намагається "пришити" діду Олексія Фурмана усі можливі гріхи – співпрацю з КГБ, Голодомор, репресії – не підтверджуючи свої слова жодним документом. Увесь доказовий апарат Юрія Басюка ґрунтується на здогадах, перекрученнях, наклепах і буремних фантазіях, які ставлять під сумнів його професійність. Факт другий: багатьох родичів Олексія Фурмана на Хмельниччині було репресовано в часи сталінських репресій 30-х - 40-х рр., що можна легко перевірити, ознайомившись із книгою "Реабілітовані історією": У двадцяти семи томах. Хмельницька область. – Кн.3. – Хмельницький, 2010. – с. 473, 474, 617, 1079. Факт третій: батько Олексія Юрій був рухівцем і брав активну участь у здобутті державної Незалежності України на початку 90-х рр. на Вінниччині. Але найголовніше – те, що автора використали певні замовники як знаряддя в кампанії із дискредитації "Свободи" на Вінниччині і для "зачистки" єдиної дієвої націоналістичної організації. Це свідчить лише про одне – про панічний страх певних кіл у Вінниці перед зростанням сили, авторитету і впливу Всеукраїнського об'єднання "Свобода" як принципової і послідовної націоналістичної сили. Тому різні недоброзичливці, розуміючи власне політичне банкрутство і мізерність особистих перспектив, намагаються очорнити як обласну організацію, так і її керівника, використовуючи інформаційний бруд. Очевидно, багато кому заважає злагоджена і системна робота Вінницької обласної організації ВО "Свобода", тому й з'являються подібні провокаційні матеріали. Згадані дії не зупинять Вінницьку обласну організацію ВО "Свобода" і її керівника у подальшій діяльності на зміцнення організації і здобутті майбутньої політичної перемоги заради національної і соціальної справедливості в Українській державі. Прес-служба Вінницької обласної організації ВО "Свобода"