Податківець-письменник Валерій Єрємєєв: “Коли працюю над романом - всі комп’ютерні ігри геть”

Валерію Єрємєєву 47 років, народився в Красноярському краї. Батьки були геологи, і з цим пов’язані часті переїзди родини. Валерій пожив у Красноярську, Іркутську та Оренбурзькій області. Потім Єрємєєви переїхали до України і школу Валерій закінчив уже у Вінниці. Далі два роки служби в танковій дивізії у Володимирській області. Після «дембеля» - навчання в інституті іноземних мов у Нижньому Новгороді. Спеціальність французька та англійська мова. Стажувався у Франції та викладав у рідному вузі.

- Після розвалу СРСР вирішив повернутися в Україну, - розповідає Валерій Єрємєєв. – Працював перекладачем для комерційних структур і Вінницької торгово-промислової палати. І вже майже 20 років на держслужбі. Наразі він податківець.

Паралельно з держслужбою Валерій закінчує заочне відділення Української академії зовнішньої торгівлі в Києві. Почав навіть писати дисертацію на тему залучення інвестицій, але закінчити її вже не вдалося через різні причини. Натомість, визріло бажання спробувати свої сили в літературі.

- Завжди подобалося писати, але то було радше хобі і розвага, - каже Валерій. – 2001 року вирішив спробувати «письменницького хліба». Перше оповідання, яке я відправив до журналу «Москва», мені повернули. Але редактор журналу, відомий майстер детективного жанру Бородін, порадив не опускати руку і продовжувати. Друга спроба була вже успішною – оповідання «Веселі свята» опублікували через рік в тому ж таки журналі «Москва». Після дебюту я написав ще сім романів: «Смак крові», «Небезпечне полювання», «Природний відбір», «Чорний янгол», «Той, хто вмер вчора», «Полювання на янгола»,  «Слід вовка».

У творах Валерія в різних пропорціях змішані реальні історії та авторський вимисел. Проте, він завжди слідкує за тим, щоб читач впізнавав у творах сьогоднішні реалії. А ще, ретельно описує світосприйняття героїв та трансформації їх поведінки під тиском обставин.

   - Сучасний український детектив повинен бути чимось більшим, ніж просто декорації, на фоні яких розгортаються події, - пояснює своє бачення жанру Валерій Єрємєєв. – Моє завдання – достовірно зобразити психологічні портрети героїв, рушійні сили та мотивацію їх вчинків, показати, як міняється їхній стан та цінності в процесі динамічного розвитку подій. Я не хочу зображувати чорно-білу дійсність, тому що тоді це буде схоже на індійське кіно з патологічно злими та не менш патологічно позитивними персонажами. Мені цікаво показати проблеми морального вибору героя. Приміром, як негідник може неочікувано проявити людяність та благородство. А ззовні позитивний персонаж раптом розкрити малоприємний бік своєї особистості.

«Муки творчості» у Валерія теж бувають. Не те щоб лінь, просто іноді треба зробити  тайм-аут і ретельно все обдумати.

- Коли мене поглинає інтерес та азарт, спеціально змушувати себе творити потреби немає, - розповідає Валерій. - Але написання роману – не конвеєр. Іноді немає часу або поглинають інші проблеми. Інколи – відчуваю, що написання зайшло у глухий кут і треба просто на деякий час відкласти цю роботу, поки не прийде підходяща ідея. Трапляється, що «горять строки» і видавець нагадує про необхідність прискоритись. Тоді «спалюю мости» і «йду на жертви», - сміється Валерій. – Видаляю з комп’ютера всі ігри, щоб не відволікали від роботи.  

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google