«Його праця — подвиг». Що відомо про епідеміолога Данила Заболотного

Дарина ДІДИК

Зображення: mao.kiev.ua

Видатний мікробіолог, епідеміолог, педагог і поет Данило Заболотний народився у селі на Вінниччині й зумів прославитись на весь світ.
Його небезпечні експерименти й дослідження холери, чуми, сифілісу й висипного тифу мали неабиякі результати й врятували тисячі людських життів.
Що ще відомо про нашого геніального земляка?

На теренах нашого краю у різний час жило чимало талановитих людей. Своєю діяльність Вінниччину на весь світ прославляли майстри слова, звуків і форм — поети, письменники, композитори, музиканти, художники й актори, а також віддані своїй справі лікарі, вчителі, архітектори, винахідники й непересічні політичні та громадські діячі.

Продовжуємо з ними знайомитись і пропонуємо дізнатися більше про життя і діяльність Данила Заболотного — геніального епідеміолога й мікробіолога.

Навчання і ще раз навчання

Данило Заболотний з’явився на світ 2 січня 1867 року в селі Чоботарка (нині — село Заболотне Крижопільського району Вінницької області). Походив майбутній біолог із простої селянської родини.

Відео дня

Відомо, що його тато, Кирило Заболотний, був сином матроса, учасника оборони Севастополя під час Кримської кампанії. А мама, Євгенія Заболотна, була донькою сільського писаря.

Данилу Заболотному не судилось довго прожити зі своїми батьками. Коли хлопчику було лише 10, не стало його батька, а мати за якийсь час сильно захворіла. У жінки діагностували туберкульоз кісток, тому на багато років вона опинилась прикутою до ліжка.

Як розповідають дослідники, саме мама була першою вчителькою для сина. Вона багато йому читала, навчала грамоти та прищеплювала любов до природи й навколишнього світу. А в подальшому вагомий внесок у виховання Заболотного вніс його дядько Макар Сауляк. Він забрав дитину у Ростов-на-Дону, де жив сам, і відправив на навчання у село поблизу. Відомо, що ще з перших років навчання у Заболотного проявилося захоплення природничими науками.

По завершенню школи, Данило Заболотний їде в Одесу, щоб вступити до Рішельської гімназії. Її він без особливих труднощів закінчує у 1885 році й вступає до Новоросійського університету (тепер — це Одеський національний університет імені Мечникова) на природниче відділення фізико-математичного факультету.

Маленький бунт

У рівні знань і працьовитості студента Данила Заболотного сумнівів не було. Проте навчання у Новоросійському університеті пішло трохи не за планом. Власне, нашого земляка звідти вигнали.

У той час відбулося масове звільнення активних працівників навчального закладу й численні репресії. Це Заболотного не влаштовувало, тому він став одним із організаторів студентських протестів проти такої несправедливості — за це й поплатився: у 1889 році його виключили з вишу, заарештували й посадили до в’язниці.

Та маємо зазначити, що вже тоді серед знайомих Заболотного були видатні й впливові діячі, вони добились для хлопця дозволу складати випускні іспити. Одним із таких знайомих, до речі, був Ілля Мечников.

Навчання Данило Заболотний таки продовжив, у 1891-му став магістром природничих наук і вступив на медичний факультет Київського університету святого Володимира.

Перші кроки на шляху до успіху

Коли завершилось навчання, епідеміолог повернувся трохи ближче до рідного краю — до Кам’янця-Подільського, де отримав роботу лікаря.

Важливим є те, що Данило Заболотний активно боровся з епідемією черевного тифу, холери й дифтерії на території всієї Подільської губернії. Ба більше, він став першим у Російській імперії, хто почав робити щепленням дітям.

У тому ж таки Кам’янці, дослідник створив бактеріологічну лабораторію.

Крім того, починаючи з 1895-го Заболотний почав завідувати лабораторією і заразним відділенням Київського шпиталю. За якийсь час отримав посаду асистента кафедри загальної патології медичного факультету. А вже у 1898 році науковець отримав роботу в Інституті Пастера, що в Парижі. За свою діяльність він отримав орден Почесного легіону (найвища нагорода у Франції).

Небезпечні експерименти

Данила Заболотного особливо цікавили інфекційні хвороби, причини їхнього виникнення і шляхи подолання. Тому перед великими відкриттями його не лякали навіть екстремальні експерименти.

Так, досліджуючи холеру епідеміолог наважився поставити експеримент на собі.

«Будучи студентом-медиком, Данило Кирилович Заболотний виконав низку важливих наукових робіт. Велике значення мають його дослідження зі впливу збудників холери на ховрахів. Учений показав, що ці тварини дуже чутливі до холерного вібріона, але їх можна зробити несприйнятливими до холери за допомогою пероральної вакцинації. Уже в цих дослідженнях він розвивав слушну думку про те, що зараження тісно пов’язане з імунітетом організму, — повідомляють у Національній академії наук України. — Наступним кроком була перевірка й подальше опрацювання даних, отриманих на ховрахах, але вже у спостереженнях на людях. І ось 1893 року Данило Кирилович Заболотний спільно з учнем і співробітником Підвисоцького Іваном Григоровичем Савченком, ризикуючи власними життями, здійснили героїчний і дуже небезпечний експеримент. Дослідники випили спочатку культуру убитих холерних мікробів, а потім культуру живих вірулентних вібріонів холери. Захворювання при цьому не настало. Експеримент Заболотного й Савченка мав виняткове наукове та практичне значення, оскільки вперше дав змогу поставити на наукову основу питання про вакцинацію проти холери. Він став вихідним для обґрунтування так званого методу пероральної вакцинації, який у подальшому набув широкого розвитку. Видатний науковець, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини 1908 року Ілля Мечников захоплювався сміливістю Заболотного і подаровану йому на згадку фотокартку підписав такими словами: «Безстрашному учневі від здивованого вчителя. З найкращими побажаннями у боротьбі з мікроскопічними ворогами».

Борець із чумою

Холера — далеко не єдина інфекційна хвороба, яку намагався розгадати й подолати наш земляк. Дослідницькою «зброєю» він воював також із чумою. Для цього він разом із групою вчених поїхав у 1897 році в Індію, де саме вирувала смертельна недуга. Загалом поїздка тривала три місяці та завершилась фундаментальними відкриттями.

«За результатами цієї експедиції були виявлені шляхи проникнення інфекції до організму, захисна дія протичумної сироватки, ефективність сіркової терапії залежно від часу введення сироватки після зараження та інше, — пишуть дослідники з Вінницького національного медичного університету. — Потрібно було довести, що джерелом інфекції чуми в природі є гризуни, що люди заражаються саме від них. Без прямих доказів всі праці і пошуки залишалися безплідними. Данилу Кириловичу Заболотному вдалось довести, що носіями чуми в природі є дикі гризуни. Епідеміологічне обстеження бактеріологічно підтвердженого її спалаху, дало можливість заперечувати зв'язок чуми в Монголії з цією ж хворобою в інших регіонах. Вчений сформулював також оригінальну гіпотезу щодо причин ендемічності хвороби і зв'язку захворювання людей з епізоотіями серед гризунів».

Примітним є те, що і дослідження чуми виявились небезпечними… Тепер, правда, не цілеспрямовано. Випадково Заболотний вколовся зараженою голкою, але значна доза сироватки й міцне здоров’я дозволили йому успішно перенести хворобу.

«Заболотний натхненно продовжував шукати факти і тільки через 12 років докази були одержані. Була доведена також і роль бліх, як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей. Завдяки Заболотному було встановлено принцип географічного поширення чуми на земній кулі, — читаємо далі дослідження медичного університету. — Геніальний чумолог був визнаний в усьому світі. Ефективність запропонованої ним системи протичумних заходів була підтверджена на практиці. З його ініціативи для лікування хворих легеневою чумою лікарі почали застосовувати сироватку проти чуми і пасивну імунізацію медичного персоналу».

Вагомі досягнення і робота у світі

Не можемо не згадати й про те, що Данило Заболотний за своє життя написав близько 200 праць. Він не відмовлявся від «роботи в полі», тому з лікарськими й дослідницькими цілями побував у вже згаданій Індії, Монголії, Китаї, Шотландії, Ірані, Месопотамії та інших країнах.

При цьому ґрунтовно досліджував малярію, сифіліс і тиф. А ще Данило Заболотний читав багато лекцій по результатах своєї діяльності.

«Данило Кирилович брав участь у багатьох міжнародних з’їздах і конференціях. У 1911 році він був делегатом від Російської імперії на Міжнародній конференції з чуми в Мукдені (Китай), у 1912 році — на Міжнародній конференції з чуми, холери, жовтої лихоманки в Парижі, — перераховують у Національній академії наук України. — Його праці публікували найавторитетніші наукові журнали».

Заболотний — педагог

Вміло передавав свої знання біолог не тільки колегам, але й студентам. Значну частину життя Заболотний присвятив викладацькій діяльності. Серед іншого він побував очільником кафедри медичної бактеріології Петербурзького жіночого медичного інституту, де організував першу в Російській імперії самостійну кафедру медичної мікробіології.

Також працював ректором Одеського медичного університету з 1919 по 1923 рік. А у 1920-му відкрив там кафедру епідеміології. До речі, першу в світі.

Починаючи з 1926-го наш видатний земляк був дійсним членом Академії наук СРСР і упродовж одного року навіть був президентом Всеукраїнської академії наук.

Творча душа

Данила Заболотного насправді ідеально описує фраза — талановита людина талановита в усьому. Бо крім досягнень у науковій царині, він міг похизуватись і творчими здібностями. Ще у 1889-1891 роках Заболотний входив до літгуртка «Плеяда». У різний час його учасниками були Леся Українка, Грицько Григоренко, Антін Синявський та інші.

Крім того, за своє життя епідеміолог написав декілька віршів українською мовою.

Повернення до джерел

Життєві дороги Данила Заболотного не обмежувалось лише Вінниччиною чи навіть Україною. Але про коріння він ніколи не забував. У рідному селі провів медовий місяць з коханою дружиною і саме тут подружжя Заболотних знайшло свій останній спочинок.

15 грудня 1929 року геніальний мікробіолог і епідеміолог помер після затяжної хвороби. Поховали його у Чоботарці — такою була остання воля Данила Заболотного.

Про інших видатних особистостей Вінниччини читайте у наших наступних матеріалах. А також радимо пригадати тих, про кого ми вже писали. Зробити це можна, прочитавши такі публікації з серії «Видатні особистості Вінниччини»:

У матеріалі використані зображення з library.vnmu.edu.ua

Читайте також:

Добірка travel video про Вінницю, або Яким наше місто бачать українські туристи

Зброю до бою: у краєзнавчому музеї відкрили спільну виставку з Національним музеєм історії України

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.