Композитор, педагог і жертва політичних репресій. Що відомо про Родіона Скалецького

• Усе життя відомого композитора Родіона Скалецького було пов'язане з музикою. Він писав власні твори, обробляв народні пісні, диригував і навчав дітей музичному мистецтву.
• Така віддана любов українській музиці стала причиною політичних репресій і заслання до Росії.
• Що ще важливо знати про життя і творчість нашого славетного земляка?

 

Наш край багатий талановитими людьми. У різний час на Вінниччині жили й творили письменники, поети, художники, музиканти й актори, знаті далеко за межами не тільки нашого міста, але й країни, тут працювали геніальні лікарі, вчителі, архітектори й винахідники.

Рекомендуємо прочитати про наших видатних земляків у таких матеріалах:

• Славетна польська родина на Вінниччині. Що відомо про Ґрохольських?
• Рекордний «Щедрик»: що варто знати про майбутній рекорд України й композитора Миколу Леонтовича
• Видатний художник із вінницьким корінням. Що відомо про Натана Альтмана

А тепер пропонуємо познайомитись ближче з українським композитором Родіоном Скалецьким. 

З музикою по життю

Майбутній композитор народився 23 листопада 1899 року в Михайлівці Бершадського району. Його батьки були незаможними селянами й мали сімох дітей, Родіон з них був найстаршим.

Хлопчик почав відвідувати церковноприходську школу, де й отримав свої перші музичні знання. Натхненний цим мистецтвом, Родіон Скалецький швидко почав робити успіхи, що не залишилось поза увагою вчителів. 

Саме вчителі порадили перевести його до двокласної Ольгопільської школи, де музичному вихованню дітей приділяли особливу увагу.

«У 1912 році Скалецький опинився в Ольгополі у двокласній вчительській школі. Тут він одразу занурився у вир творчого життя школи: хоровий колектив, струнний оркестр, уроки гри на скрипці, музично-теоретичні предмети, духовий оркестр — все це вабило хлопчика чарівним світом музики, — зазначає кандидатка мистецтвознавства, старша викладачка кафедри вокально-хорової підготовки, теорії та методики музичної освіти ВДПУ імені Михайла Коцюбинського Нінель Сізова. —  У 1914 році через реформування Ольгопільської школи Скалецького переводять до ідентичної школи у Степашках Вінницької області, яку він закінчив у 1916 році. Починаючи з цього часу, життєвий годинник почав відраховувати його творчу педагогічну діяльність. Адже школа, яку він закінчив, давала право на викладання у молодших класах загальноосвітніх предметів та музики (співів)».

І справді, юнак починає активно цим правом користуватися: організовує різні хори й музичні гуртки, працює молодшим вчителем, навчає основам грамоти своїх побратимів під час війни й не забуває давати справжні концерти. 

Крім того, Родіон вирішує отримати ще одну освіту й у 1923 році вступає до Одеського інституту народної освіти, що допомагає розширити поле його педагогічної діяльності. Скалецький починає викладати історію, мову й літературу й, маємо зазначити, що попит на його викладання був як у сільських і професійних школах, так і в технікумах.  

Та навіть насичений графік вчителя не завадив нашому видатному земляку продовжувати творити й покращувати свої диригентські навички.

По стопах Леонтовича

Родіона Скалецького іноді порівнюють із його відомим колегою Миколою Леонтовичем. Обидва композитори зробили справді багато для популяризації української пісні й обоє прожили відверто важке життя. Перетнулись їхні стежинки й у 1926-му… Через п’ять років після трагічної смерті останнього.

Це стало можливим, коли Скалецький очолив капелу в Тульчині, яку заснував Леонтович у 1920-му.

«Репертуар капели скла­дався переважно з творів Леонтовича, нові твори пролетарської музики оцінювалися як убогість і безглуздя, за що Скалецький отримав прізвисько «Стара українська піс­ня». Хористи при керівникові осягали ос­нови музичної грамоти та згодом здобува­ли фахову освіту, — читаємо на сайті музею-квартири М. Д. Леонтовича. — Місцеве керівництво, оцінивши професіоналізм виконавців, зареєструвало хор як «Державну капелу ім. М. Д. Леонто­вича» при Брацлавському повітовому комі­теті народної освіти. Учасники капели ста­ли членами професійної спілки працівни­ків мистецтв РОБІС і користувалися пільга­ми радянських службовців».

Кандидатка мистецтвознавства Нінель Сізова також додає, що краще зрозуміти свого попередника Скалецькому допомогло особисте знайомство з його дружиною та донькою.

«З цією капелою Родіон Скалецький починає давати концерти — як місцеві, так і виїзні (у межах Вінницької області), — пише вона. — Перший такий концерт відбувся у 1927 році. Цікавим фактом є те, що концертмейстером на цьому концерті виступила дочка Леонтовича Надія Миколаївна».

А потім були репресії…

Присвятивши всього себе мирній музиці, Скалецький все-одно нажив ворогів серед керівної верхівки. У 1933 році його репресували й вислали з України до Курської області. Цьому передував арешт у 1932-му й численні допити не тільки композитора, але й колег по творчому ремеслу.

Родіона Скалецького звинувачували серед іншого у надмірній роботі з тульчинською капелою і у соціальному статусі її учасників, у замовленні для виступів вишитих українських костюмів і загалом у причетності до контрреволюційної організації. 

«За все время моей преподавательской работы я злостных, идеологических явлений не только не допускал, а наоборот — исправлял, разбивал, тем самым помогал партии на том участке культуры, который мне было доверено, — йдеться у свідченнях самого композитора, які зберігаються у вінницькому архіві. — Что касается того, мною за все время существования советской власти якобы велись антисоветские разговоры, имелись антисоветские связи с другими антисоветскими классовыми врагами, то я с уверенностью отрицаю мою виновность в этом. Я все свои досуги отдавал после работы в школе, на общественную работу в селе вместе с членами сельсовета».

У «справі Скалецького» знаходимо й інші цікаві документи того часу. До прикладу, постанову, в якій слідчий пише, що композитор заявив, що він брав участь тільки в антирадянських розмовах і критиці заходів радянської влади.

Ось так наш земляк з родиною опинився у Росії, в місті Валуйки.

«Ворог» до смерті

Дивовижним є той факт, що навіть у засланні Родіон Скалецький продовжував писати музику й навіть випускає свій перший друкований твір «Бойова юність». Щобільше, «ворог народу» очолює одну із сільських шкіл Валуйського району й починає з часом диригувати кількома хорами.

«Поступово Родіон Андрійович переїздить ближче до рідної Батьківщини, отримуючи народне визнання. Вже у 1935 році він зупиняється у місті Верхнє Лисичанського району на Донбасі. У цьому невеликому містечку він викладає мову, літературу та музику, — продовжує розповідати Нінель Сізова. — У 1936 році Скалецький переїздить до Полтави. Саме у цьому місті проявляється талант Скалецького-вчителя...  Паралельно із педагогічною працею, Родіон Скалецький ні на хвилину не залишає свою улюблену хорову справу: організовує і очолює дитячі шкільні хори, формує у дітей знання про хоровий спів, знайомить їх із багатим світом української народної пісні. Для цих колективів Родіон Андрійович створює сам хорові твори».

Коли розпочинається Друга світова, митець з сім’єю вирішує повернутись додому на Вінниччину, та вдається їм це лише у 1944 році.

«Саме з цього періоду і до кінця свого життя Р.Скалецький організовує безліч хорових колективів: хор хлопчиків, чоловічу хорову капелу, шкільні хори, хор у відділенні ЗАГС і відомий хор ветеранів, який існує і до сьогодні, — перераховує мистецтвознавиця. —  При філармонії Родіон Скалецький дає життя капелі бандуристів «Подільський вітрець», що згодом переросла у відомий ансамбль пісні і танцю «Поділля». Окремо можна також відзначити хорову роботу Скалецького в загальноосвітній школі №2 міста Вінниці. Р. А. Скалецькому вдається  організувати шкільний хор досить високого виконавського рівня».

Та навіть така активна й важлива діяльність, численні композиторські, диригентські й педагогічні досягнення не зняли з нашого земляка грифу «ворог народу». Шлейф репресованого й «в’язня КДБ № 13» тягнувся за ним до самої смерті у 1984 році.

Реабілітувати ім’я композитора взялись працівники СБУ у 1989-му.

В обласному архіві зберігається документ, датований шостим грудня 1989 року, в якому йдеться про те, що Скалецький «підпадає під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 «Про додаткові заходи по відновленню справедливості у відношенні жертв репресій, що мали місце в період 30-40-х і на початку 50-х років».

Вражаючий доробок митця  

Родіона Скалецького називають подільським солов’єм — і таке прізвисько він заслужив по праву. У доробку майстра близько 600 творів, частина збереглась у рукописах, частину надрукували. Композитор також створив близько 100 авторських робіт, обробив велику кількість народних пісень і навіть підготував методичні збірки для учнів. 

«Як великий поціновувач українського поетичного слова, композитор неодноразово звертається до класики української поезії: Шевченко, Франко, Глібов, Руданський, Тичина, Рильський. Часто у співавтори Скалецький обирає і молодих поетів Вінниччини, більшість яких він знав особисто. Так народжуються «Пісня про рідне село», «Стежечки-мережечки», «Вінниччино, славетний краю», «Подільський вітрець», — розповідає Нінель Сізова. — Окремо можна відзначити співавторство Родіона Скалецького із Василем Юхимовичем, відомим українським поетом, який починав свій творчий шлях у Вінниці. Цикли обрядових пісень «Щедрий вечір, добрий вечір», «На Поділлі весілля» були створені саме у творчій співпраці Юхимовича та Скалецького. Така лірично-драматична «аура» народних звичаїв та обрядів, пісень, танців, ігор була визначальною у всьому мистецькому житті Родіона Андрійовича».

Про інших видатних особистостей Вінниччини читайте у наших наступних матеріалах.

 

Читайте також:

Земські лікарні, навчальні заклади й фотосалони: продовження історії Жмеринки до 1917 року

Ненудна історія міста: добірка пізнавальних відео про Вінницю від редакції 20minut.ua

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.