«Вистави вчать вічному»: головний режисер театру ляльок Олександр Свіньїн про добре мистецтво

Дарина ДІДИК

Фото: fb.com/vinpuppets

У День захисту дітей у Вінницькому академічному обласному театрі ляльок влаштували справжнє свято для маленьких вінничан.
Їм показали повчальну виставу та лялькове естрадне циркове шоу, провели чимало веселих конкурсів та ігор, а також запропонували залишити свої малюнки на асфальті.
Журналісти «20 хвилин» поспілкувалися з головним режисером лялькового театру про важливість «живих» вистав, культурне щеплення, випробування карантином і плани на майбутнє.

Традиційно у перший літній день відзначається Міжнародний день захисту дітей. Для малечі готують багато цікавих розваг і активностей — все, щоб викликати щирі посмішки й незабутні враження.

Велике свято влаштували й у театрі ляльок, де від самого ранку на дітлахів чекало чимало сюрпризів: захоплюючі ігри, загадки, веселі конкурси, арт-моб малюнків на асфальті, а також лялькове естрадне циркове шоу «Бука».

І поки маленькі глядачі розважалися, ми поспілкувалися з головним режисером Олександром Свіньїним.

Відео дня

— Сьогодні ми дуже щасливі, — зізнається він. — Нам так приємно, що прийшло багато дітей, що ми зробили три вистави, що змогли звеселяти дітей не тільки зі сцени, але й на площі біля театру. Ми справді дуже скучили за подібними заходами, бо вже так давно через карантинні обмеження не могли провести велике свято для дітей.

Ляльковий театр досить довго не міг запросити улюблених глядачів до себе в гості — культурна сфера тривалий час підпадала під карантинні обмеження, і для митців це стало справжнім випробуванням.

— Театр не може існувати без живого глядача й без живого спілкування, — говорить Олександр Свіньїн. — Нас часто запитують про online-покази вистав, але потрібно розуміти, що це вже зовсім інший жанр. Щобільше, записані вистави будуть завжди однаковими, а наживо, навіть якщо дивитись десять разів, щось обов’язково відрізнятиметься — і це значно цікавіше. До нас щоразу приходять різні глядачі, які по-різному реагують, і завдяки цим реакціям актори дуже надихаються. Отримавши глядацьку віддачу й підтримку, вони починають працювати ще краще.

Не приховує головний режисер, що карантин відчутно вплинув і на фінанси.

— Ми вдячні державі, що вона дає нам гроші на зарплату, але все інше лягає на наші плечі. Раніше ми заробляли виставами, але за час коронавірусу не так і часто доводилось ці вистави ставити, — продовжує розповідати він. — Тому виживати справді складно. І хоч зараз йде трохи послаблення, збирати повні зали ми все ще не можемо. Крім того, дехто з батьків поки боїться відпускати дітей у театр...

Робота не зупинялась

І хоч за останній рік театр для глядачів працював не часто, самим працівникам роботи вистачало. Митці вирішили скористатись кожною вільною хвилинкою, щоб стати ще кращими, а вільний час використати на те, до чого раніше не встигали дійти руки.

— У театрі завжди вистачає репетиційної роботи. Це як із, скажімо, скрипалем чи балериною: якщо день-два не тренуватись, то навички втрачаються. З акторами така ж історія, вони мають постійно репетирувати, — розмірковує головний режисер. — Також буває, що в деяких виставах потрібно щось змінити, оновити чи почистити, так би мовити. Актори іноді так звикають до своїх ролей, що не помічають якихось огріхів, тому тут вже вмикається режисер, який і вказує на помилки й дає поради, як зробити краще. Власне, цим ми також займалися на карантині.

Вплинула вимушена пауза й на акторський склад загалом. За словами нашого співрозмовника, у них нарешті з’явився час для введення у вистави молоді.

— Насправді це дуже важливо. Для того, щоб вистава жила, потрібно час від часу поновлювати акторський склад, — пояснює він. — З деяких ролей актори просто виростають. І це абсолютно природний процес. До прикладу, не може 60-річний актор грати маленьке кошеня, бо в нього вже не той голос і не та манера. Маленькі глядачі не повірять у таку історію, а ми завжди за чесність.

За словами Олександра Свіньїна, у роботі з дітьми саме чесність відіграє одну з головних ролей. Бо на відміну від дорослих, діти не прикидаються, і якщо їм не цікаво — відразу дають про це знати.

Не всім планам судилось здійснитись

Коли театр ляльок тільки переїхав у нове приміщення, у митців виникла ідея — запросити шістьох режисерів зі всієї України, щоб вони поставили тут свої п’єси. Така мистецька співпраця не лише б оживила нову сцену, але й розширила репертуар для вінницьких глядачів.

Та за час карантину встигли презентувати лише три нові роботи. Одну з них, до речі, поставила режисерка з Ужгорода. Прочитати про цю повчальну й пізнавальну виставу, нагадаємо, можна у нашому матеріалі:

Весело і пізнавально. Яку прем'єру підготували в ляльковому театрі й до чого тут англійська?

Додамо, що навіть три нові вистави — це хороший результат і ще одне підтвердження, що навіть попри пандемію усі працівники театру продовжували невпинно працювати.

Нові форми спілкування з малечею

Як вже сказав режисер, театр неможливо уявити без живого спілкування з публікою, та все ж під час пандемії їм довелось піти на певний компроміс.

Ситуація диктувала свої правила, і щоб підтримувати стосунки зі своїми маленькими глядачами, ляльковий театр також частково перемістився у online-площину.

— Коли театр не працював, люди взагалі не знали чим ми займаємось, — пригадує Олександр Свіньїн. — Тому в нас виникла ідея — зняти програму «Королівство білих зайців» і розповідати новини театру, показувати залаштунки, анонсувати майбутні вистави.

Маємо зазначити, що програма цілком відповідає потребам глядацької аудиторії. Ведучими тут виступають ляльки, які завжди залишаються з дітлахами на одній хвилі.

— Ми й надалі плануємо вести «Королівство білих зайців», можливо, додамо нові рубрики й нових героїв, бо гарних ляльок і охочих акторів нам вистачає, — сміється чоловік. — Обов'язково додамо ще більше гумору, бо без нього взагалі ніяк.

Крім того, глядачі можуть подивитись відеозаписи деяких вистав. Але, зазначимо, що в мережі є лише старі п'єси, які вже списані з репертуару. Такі архівні історії цікаво дивитись всією сім’єю, адже дорослі зможуть пригадати як самі були дітьми й дивились ці вистави наживо — така собі подорож у минуле та єднання поколінь.

— А ще ми зробили декілька інформативних роликів про те, які дітям поводитись під час карантину, — додає він. — Вони анімаційні та цілком зрозумілі.

Чому театр — це граблі?

Олександр Свіньїн зізнається, що його дуже хвилює, як карантин вплине на самих глядачів і чи не відвикнуть вони від театру.

— Культурна людина має мати звичку ходити до театру — це надбання віків, — ділиться він міркуваннями. — Колись невігласи говорили, що поява кіно й телебачення знищить театри, але, як бачимо, цього не сталося. Театр справді дуже важливий для людини. Ми так влаштовані, що коли дивимось виставу, починаємо асоціювати себе з якимось героєм і ніби обираємо приклад для наслідування.

Саме ці підсвідомі асоціації особливо важливі для дітей. Малюки на прикладі казкових героїв вчаться пізнавати світ, розуміти різні явища й емоції, а також формують певну поведінку.

— Вистави для дітей вчать вічному: показують, що таке дружба, зрада, кохання, любов до батьків і до Батьківщини, — перераховує Олександр Свіньїн. — Тому я завжди раджу батькам прийти з дитиною на виставу, щоб перевірити чи є в їхньої малечі співчуття. Коли дитина не вміє співпереживати й співчувати, потрібно терміново бити на сполох...Взагалі мені здається, що театр — це певне щеплення, завдяки якому дитина вчиться дуже багатьом важливим речам.

При цьому, зрозуміло, не варто сприймати повчальну силу казок буквально, це більше про загальне розуміння, ніж про конкретний план дій.

— Театр — це граблі, які розпушують ґрунт душі, щоб там могли прорости зерна добра, — ділиться улюбленим висловом головний режисер театру ляльок. — Після гарної вистави, людина завжди виходить з бажанням зробити щось хороше. І цей потяг до добра з кожним разом лише збільшується й так маленькими кроками людина стає людиною!

Чого очікувати від театру ляльок

Наостанок Олександр Свіньїн розповідає про найближчі плани лялькового театру. Зізнається, що чіткого розуміння, що буде далі, поки немає, але робота за лаштунками вже «кипить».

— Зараз ми почали працювати над матеріальною частиною нової вистави, яку ставить дуже досвідчений режисер з Хмельницького, — говорить чоловік. — Це буде «Спогад.Тарас» за віршами Шевченка — певне переосмислення і нове бачення. Вистава розрахована більше на дітей шкільного віку, тому ми дуже хочемо впоратись з нею до вересня, щоб показати її нашим школярам на початку навчального року.

Також на маленьких глядачів чекає ще одна класика української літератури.

— Харківський режисер, з яким ми вже неодноразово працювали, має поставити виставу за твором Івана Франка. Ми ще думаємо, буде це «Лис Микита» чи «Фарбований лис», — інтригує режисер. — Крім того, наразі тривають перемовини зі ще одним талановитим режисером із Закарпаття.

Нову виставу хоче зробити й сам Олександр Свіньїн. За його словами, поки він працює з художником над пошуком засобів виразності.

— Це має бути вистава за невеличкою, але дуже цікавою п’єсою, Олександра Олеся «Бабусина пригода». Можу трішки припідняти завісу, що вся вистава буде просякнута автентичними українськими піснями, — додає він. — А ще думаю, що добре було б поставити щось до 30-річчя Незалежності. Власне, вже давно мрію поставити козацьку виставу. Я ще шукаю підходящий матеріал, бо не хочеться робити просто «ура-патріотизму» — це трохи плоско...Перш за все, це має бути мистецтво.