Весело і пізнавально. Яку прем'єру підготували в ляльковому театрі й до чого тут англійська?

Інтерактивна вистава «Мишка та рожева стрічка»

Вінницький академічний обласний театр ляльок «Золотий ключик» у суботу, 13 лютого, дивуватиме маленьких глядачів незвичайною прем’єрою. У виставі-грі «Мишка та рожева стрічка» на дітлахів чекає цікава історія Мишки, яка шукає друзів, а також дуже веселе вивчення англійської мови. Граючись разом із казковими героями, глядачі дізнаються, як розмовляють різні тварини, та вивчать цифри й кольори.

Про розвиваюче дитяче мистецтво й досвід роботи в чужому театрі розповідає головна режисерка. 

— Мишка, головна героїня казки, мріє знайти собі справжніх друзів, але робить це зовсім не правильно. Вона вередлива, перебірлива й егоїстична, ніхто не може їй догодити, — говорить режисерка-постановниця, заслужена артистка України Наталія Орєшнікова. — Ця казка вчить малюків дружити й обирати собі товаришів не лише за зовнішнім виглядом, але й за внутрішні якості. А саму історію ми подаємо через таку інтерактивну гру, щоб трохи навчити маленьких глядачів англійської мови. Там немає нічого складного, лише ази: навчимось рахувати, розрізняти кольори й тварин. 

Не варто хвилюватися, що діткам буде не зрозуміло. Актори багато жартують, все перекладають і повторюють далеко не один раз.

— Не забуваймо, що діти зараз зовсім інші, хоч ми їх досі порівнюємо із собою, — переконана режисерка. — Вони й в комп’ютерах з раннього дитинства гарно розбираються і мультики англійською дивляться з великим зацікавленням. Маленькі діти справді значно краще сприймають нову інформацію. А ми хочемо показати, що важливо вчитись і пізнавати світ довкола й це може бути в задоволення. 

В інтерактивній виставі маленькі глядачі стануть повноцінними учасниками всього дійства і це, за словами Наталії Орєшнікової, завжди припадає їм до душі.

— Діти дуже люблять казки-ігри, коли є можливість особисто взяти участь у тому, що відбувається на сцені, — пояснює вона. — Тому ми з нетерпінням чекаємо на наших маленьких глядачів. Зізнаюсь, ми всі хвилюємось, зараз тривають останні приготування, та ми вже на фінішній прямій. 

Пропонуємо подивитися, як в театрі готуються до вистави:

Особливості роботи з дитячою аудиторією

— Ставити дитячі вистави насправді досить складно, — зізнається Наталія Орєшнікова. — Ми маємо завжди пам’ятати, що їх не можна обманювати, нам потрібно бути щирими й відвертими зі всім, що відбувається на сцені. Діти все відчувають і все розуміють. Крім того, варто бути дуже уважними, бо малеча часто асоціює себе з персонажами й ситуаціями, вони шукають себе в казкових героях і їхніх вчинках.

Щобільше, постановники час від часу можуть забувати, як це бути дітьми.

— У нас, дорослих, свої проблеми і ми вже не можемо повною мірою усвідомити, що зараз хвилює дітей. Пригадайте, коли ми були маленькими, то теж весь час думали, що дорослі нас не розуміють... І от ми виросли й теж перестали все розуміти, — розмірковує вона. — Саме тому, мені здається, що всі актори театру ляльок у душі залишаються дітьми. Залишаючи в собі дитячу душу й дитяче сприйняття світу, можна творити справді чесні вистави, не обманювати й не кривити душею. 

Наталія Орєшнікова розповідає, що дуже любить, коли після вистави діти з залу виходять щасливими. 

— Коли вони починають ділитися враженнями, розповідати всім, що було на сцені, обговорювати між собою; коли ти бачиш їхні посмішки, а в очах зацікавленість — це і є справжнє щастя, — ділиться вона. — Також нам дуже важливо, аби наша вистава сподобалась не тільки дітям, але і їхнім батькам. Завжди в такі казки намагаємось вносити щось, що зацікавить дорослих — інакше ніяк. Ми розуміємо, що саме батьки приводять малечу в театр, і якщо їм буде нудно, вдруге вони вже не прийдуть.

Обмін досвідом

Майбутню прем’єру можна вважати у дечому експериментальною, адже ставить її режисерка з іншого міста — Ужгорода. Такий творчий тандем може стати справжньою знахідкою як для глядачів, так і для самих працівників театру.

— До мене звернувся головний режисер Вінницького театру ляльок і запросив щось поставити, — пригадує Наталія Орєшнікова. — Я запропонувала зробити виставу саме для малечі, таку інтерактивну, ігрову, веселу й повчальну. Переслала Олександру Свіньїну (головний режисер-постановник вінницького театру ляльок — авт.) п’єсу Руслана Неупокоєва, він прочитав і йому сподобалось. Тому далі ми вже обговорювали, як будемо над усім цим працювати. 

Спочатку планувалося, що виставу покажуть ще у минулого театральному сезоні, та карантин вніс свої корективи. 

— Взагалі я вперше ставлю у Вінниці та й загалом десь на виїзді. Тому мені було дуже приємно, почесно і хвилююче отримати таке запрошення, — говорить ужгородська режисерка. — Мені сподобався колектив і наша співпраця, тут панувала справжня творча атмосфера. Мені дуже цікаво було працювати з акторами й помічати, як їх теж захоплюють ідеї, вони починають фантазувати й вносити щось своє.

Наталія Орєшнікова додає, що в Ужгороді вона вже ставила виставу «Мишка та рожева стрічка», але тут їй вдалось зробити все трохи інакше.

— Це вийшли дві зовсім різних казки. Мені не хочеться повторюватися і штампувати однакові вистави, — зізнається вона. —  До того ж тут був інший художник. Взагалі, всі майстри, художники, лялькарі та актори — прекрасні люди й професіонали. Я навіть щось підгледіла, чогось навчилася, і тому додому повезу великий багаж вражень і досвіду. 

Пропонуємо подивитися, як виготовлялися ляльки для вистави та трохи більше дізнатися про залаштунки:

Розповідає режисерка і про враження від роботи з новими акторами.

— Для режисера робота з іншими акторами — це завжди дуже цікаво. Скажімо, в нашому театрі в Ужгороді я знаю, на що спроможні актори, й приблизно уявляю, яким буде результат, — зазначає співрозмовниця. — Тому цікаво попрацювати з людьми, з якими ти раніше не мав взаємодії. Також мені було приємно трохи поділитись своїм акторським досвідом з молодими акторами, щось підказувати й допомогти розкрити їхній потенціал... У нас відбувся справжній творчий обмін. Мені було дуже приємно зі всіма працювати!

Враження від Вінниці

— Як режисерка, люблю за всім спостерігати: за людьми, за атмосферою, за подіями — і від Вінниці в мене дуже позитивні враження, — усміхаючись, говорить вона. — Минулого тижня не вдалось особливо погуляти, бо ми дуже плідно працювали. А зараз вже з’явилось більше часу, тому Вінницю побачити встигла. Мені сподобалось і дуже вразило саме місто, його історія та історичні пам’ятки. Вчора, до речі, ходила в драмтеатр, і це було дивовижно.

Єдиний недолік, про який згадала Наталія Орєшнікова — погода.

— До такого я не була готова, — сміється вона. — У нас на Закарпатті було п’ять градусів тепла, коли я їхала сюди, тому те, що зараз відбувається на дворі, — трохи неочікувано.

Карантин допоміг з переосмисленням

Наостанок режисерка зізнається, що карантин допоміг з усвідомленням важливим речей.

— Правду кажучи, карантин відкрив новий напрям творчості, подарував нам переосмислення і допоміг змінити цінності. Я суджу й по своєму театру й по розмовах з вінницькими колегами — у нас немає катастрофічної зневіри, — ділиться вона думками. — Навпаки є величезне бажання працювати й шукати нові прочитання, нові форми та нові можливості. Напевно, нам потрібно було цих кілька місяців посидіти вдома й подумати, як має далі рухатися театр, що ми маємо робити. Ми ж люди публічні, вся наша робота пов’язана з глядачами, ми звикли виходити на сцену, творити, мати живий контакт... Ніщо віртуальне не замінить справжніх емоцій, глядачів у залі і їхніх сяючих очей!

Головне — мистецтво

Керівниця літературно-драматургічної частини Вінницького академічного обласного театру ляльок «Золотий ключик» Маргарита Шаповал погоджується зі словами своєї ужгородської колеги. І додає, що під час карантину їм було досить важко.

— Карантин допоміг нам зрозуміти, наскільки для людей важливе реальне життя і мистецтво, — каже вона. — А найголовніше, що коли в липні був карантин, актори були у відпустці, до театру приходили діти з батьками і постійно цікавилися, коли ж ми повернемось до роботи. Ми були приємно вражені, що є така кількість дітей, які прагнуть прийти в театр і подивитися виставу. І ось нарешті ми чекаємо на прем’єру, яку готували майже рік через карантин. Ми з великим нетерпінням чекаємо на глядачів, щоб подарувати їм свято. 

Квитки на виставу можна придбати в касі лялькового театру або онлайн на сайті MoeMisto.ua.

Читайте також:

У театрі Садовського прем'єра. Що підготували актори для маленьких глядачів?

Поїздка в Карпати й заняття з кінологом. Що ще можна виграти за участь у челенджі «Дай5»?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.