Літературно-музичну виставу про долю Василя Стуса побачила Вінниця
Літературно–музичне дійство про життя людини-легенди Василя Стуса представили на розсуд глядачів в театрі ім. Садовського. В проекті брали участь Роман Семисал, сестри Леся і Галина Тельнюк та Дмитро Стус.
- Кожен із нас йшов до цієї роботи по-своєму, - каже син поета Дмитро Стус, - для мене це підсумок двадцятирічної діяльності. Це спроба говорити мовою емоцій, мовою життя.
За словами режисера проекту Сергія Проскурні, це вистава з елементами інтерактивності.
У виконавця головної ролі Романа Семисала є доволі великий фрагмент виступу, коли він працює в безпосередньому контакті з публікою. На сцені був розміщений великий екран, на якому протягом всієї вистави демонструвався фотофільм із використанням документальних фотографій родини Стусів. Хтось навіть зауважив, що він аж ніяк не відволікав увагу і не заважав насолоджуватися майстерною грою актора.
- Публіка цю мову розуміє, - каже Сергій Проскурня, - приймає правила гри, так що зворотній зв'язок існує. Власне, поєднання тиші в залі з одного боку, й зойків, які ми чули час від часу, та навіть юнацького реготу в одній ситуації, і створюють таку атмосферу. Я до цього ставлюсь досить поблажливо.
Момент, коли Роман крикнув зі сцени стандартну по цей час команду при обшуку: «Лицом к стене, раздвинуть ягодицы! Откатить! Закатить!», справді супроводжувався сміхом у залі. Можливо тому, що цю команду чує кожен підліток при медогляді у військкоматі. І вона навряд чи вона нагадує їм про катівні КДБ.
- Це дихання залу, - каже Сергій Проскурня, – це безкінечно і надзвичайно напружена творча увага всіх учасників на сцені. Коли пісня, яку ти чуєш багато разів, кожного разу звучить як нова. Тому що Леся і Галя почули якусь інтонацію Романа, чи Дмитро сказав про якусь ситуацію зі свого дитинства так, що ми здивовані знову. І це – живий процес.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
