Квартирник «Скрябіна». Як вінничани провели вечір пам’яті Андрія Кузьменка

П’ять років тому фронтмен гурту «Скрябін» загинув у страшному ДТП. Щороку 2 лютого країна вшановує пам’ять співака і просто класної та мотивуючої людини — Кузьми. Вінничани також проводять свій захід. Нечисельний, але душевний. 

Андрію було всього 46. На його рахунку 20 альбомів гурту «Скрябін», 6 книг та мільйони люблячих його людей. Вінницькі прихильники вже вп’яте організували вечір пам’яті Андрія Кузьменка. Цього року — дещо інакше та дуже зворушливо. 

Музичний гурт «Мій дотик» та інші виконавці, що були на вечорі, — це люди з особливими потребами. Вони дарували присутнім подарунки та давали відповіді на питання про життя та діяльність Кузьми. 

Іграшка напам’ять дісталася й автору цієї статті: м’який та милий і дуже символічний пінгвін, який асоціюється з Андрієвим «Танцем пінгвіна». Разом з усім залом музиканти сміялись із цитат Андрія, які організатори заходу склали у фільм. І звісно — співали. 

Прозвучали вподобані публікою «Спи собі сама», «Мовчати», «Люди, як кораблі», «Шампанські очі». Зала підхоплювала найвідоміші композиції Скрябіна, ліричні та смішні, як «Порш Панамера» або ж «Кохана».

— Я в захваті від вечора, це просто щось надзвичайне! — говорить вінничанка Оксана. — Дуже душевно, гурт дуже класний, я прямо ними пишаюся! Кузьма у наших серцях назавжди.

Рекомендує

Живи біля парку Ющенка: краща ціна на «Поділлі»

— Усі попередні концерти проводилися під відкритим небом, біля Вежі, — розповідає журналіст Михайло Курдюков. — Ніколи не помічав, щоб вишукувалися черги з бажаючих померзнути там. Максимумом, напевно, була сотня людей. Більша половина з яких — випадкові перехожі, що затримувалися на одну-три пісні.

За словами Михайла, з теплого стільця підспівувати значно комфортніше, ніж з холодної вулиці. 

— Кузьма подобався мені своєю щирістю та простотою, і тільки потім піснями, — зізнається Михайло. — Хоча в них, звісно, також закладалися важливі меседжи. Останні кілька років музичним супроводом займається гурт «Мій дотик». Особисто мені, їхні попередні виступи не подобалися. Підготовка була слабкою, виконавиця забувала слова, музиканти грали повз ноти, поганий звук. Це дратувало. І не одного мене. Попри це, «Мій дотик» залишався єдиним гуртом, учасники якого вшановували у Вінниці пам’ять Кузьми. За це я був їм безмежно вдячним і продовжував ходити, знаючи, що виконання мені не прийдеться до смаку. Приходив більше не слухати, а побути в колі однодумців. У тій атмосфері завжди було приємніше згадувати Андрія. Цього року все було набагато краще.

— Сам захід набув інших масштабів, — говорить Михайло. — Краща підготовка виконавців, поява клавіш та саксофону, понад сотня невипадкових людей. Думаю, це був кращий та найламповіший «скрябінівський» квартирник з-поміж усіх.