"У відпустці скучаю за дітьми"

- Я ніколи раніше не приймала участі у подібних конкурсах, - розповідає Юлія. - Мені сказали про нього десь за місяць до початку. Тому часу для підготовки було замало. Але мені допомагали і колеги, і дітки, і їхні батьки. Звичайно, в глибині душі я сподівалась на перемогу, хоча конкуренція була серйозна. Але конкурс пройшов і навіть вже трохи забувся. Зараз ми готуємося до новорічних та різдвяних свят. У мене середня група, дітки від чотирьох до п’яти років. Жваві такі, непосидючі.
Як прийшла на роботу у садочок, мені дали гурткову роботу - витинанки. Чесно кажучи, я не дуже цьому зраділа. Але почала разом з дітьми вчитися і зараз вже вирізаю досить серйозні роботи. Це стало моїм захопленням і на конкурсі я представила свої витинанки. Діти також із задоволенням вирізають. Спочатку вчу їх працювати з папером, правильно тримати ножиці. Тих, у кого вистачає терпіння і зосередженості, у старшій групі беру в гурток.
У садочку №71 працюю вже шість років. Прийшла сюди одразу після закінчення училища. Те, що стану вихователем, знала зі школи. Моя мама і сестра - вчителі, тому щодо вибору професії у мене сумніву не було ніякого. Але зізнаюся, спочатку було важко. Діти такі різні! Вивчала їх, до кожного приглядалася, а потім звикла. Тепер коли у відпустці, страшенно скучаю за своїми малюками.