«Тримались за руки, а КДБ знімало на камери». Про перший флешмоб в день Соборності України

Живий ланцюг в Києві, 1990 рік.

450 тисяч людей за офіційними даними. А за неофіційними від одного до п’яти мільйонів українців — стільки було учасників акції 21 січня 1990 року. Тоді, за півтора року до розвалу Радянського Союзу, пам'ять про акт злуки, спонукала людей утворити живий ланцюг, який з’єднав Львів з Києвом.

Цією ініціативою наш народ показав, що прагне жити не в «маріонетковій» радянській країні, а в незалежній Україні.

КДБ знімало на відео

Проректор з науково-педагогічної роботи ДонНУ імені Стуса Микола Удод був учасником першого такого флешмобу.

35-річний чоловік тоді працював в кооперативі, був підприємцем. Він поїхав в Київ від донецького товариства української мови імені Тараса Шевченка, що утворилося в 1989 році:

— Нас було приблизно 50 людей, сарафанне радіо добре спрацювало. Стояли біля метро Берестейська. Енергетика була колосальною: люди стояли, тримавшись за руки аж до виїзду з міста.

Донецька делегація. Фото з Вікіпедії. Науковець згадує, що на всіх активістів тоді заводили справи в радянській спецслужбі — КДБ:

— Дозволу на проведення акції не було: партійна влада хоча й не заважала, але й не підтримувала нас. Навколо їздили фургончики з великими камерами, які фільмували всіх учасників. На кожну людину «живого ланцюга» 1990 року правоохоронці збирали матеріали. Але це ж громадська ініціатива, що тут такого? Радянське керівництво боялося, що буде більший соціальний вибух, тому не чіпали учасників. Комуністи питали поради в Москви, а там відповідали — «вирішуйте все на місці».

Українське товариство в Донецьку

Для проректора донецького вишу, акція єдності розпочалася на рік раніше — коли в Донецьку створили товариство української мови імені Шевченка:

— У 1989 році ми створили донецьке товариство української мови імені Тараса Шевченка. Збиралися у величезному залі обласної бібліотеки імені Крупської. Не повірите, але щоб послухати українські твори, поговорити про мову, збиралося стільки людей, що ніде було яблуку впасти, — казав Микола Удод.

Їх товариство об’єднувало не тільки українців Донбасу, але й росіян, білорусів та інших людей:

— Усі вони відчували себе українцями. І на тому референдумі (на Всеукраїнському референдумі про незалежність 1991 року — авт.) Донбас проголосував за незалежну Україну.

Читайте також про те, як донецький виш опинився у Вінниці: ​Університет в екзилі: з Донецька до Вінниці 

Згодом їх товариство переросло в політичну силу — Народний рух України за перебудову, де співголовою був Ілля Шутов (журналіст, громадський діяч, реформатор перебудови радянської України в 1991 році. Він був учасником чотирьох революцій в Україні та є одним із фундаторів партії Народний рух за перебудову— авт.). До речі, Ілля Шутов також був у «живому ланцюгу» 1990 року.

«Ланцюг» може бути знову

Чи можливо зібрати подібний флешмоб в масштабах 1990 року? На думку науковця, цілком:

— На сьогодні ще простіше. Є соцмережі, потрібна лише ініціатива від самих людей.

— Цією акцією намагаються користуватися політичні сили. І у Вінниці також. Але чи повинна вона бути політичною? — питає журналіст.

Залучені траспортні засоби дають можливість оцінити розмах події. Фото: Олег МУШОРА (school.dobromyl.org)

— Живий ланцюг не політичний. Це відчутне бажання бути поряд з іншими українцями. Символ, що Україна не може бути поділена на шматки, має бути єдиною. Хоча якщо політсили бажають прийти зі своїм прапором, то нехай.

З часів першого живого ланцюгу, Микола Удод продовжує виходити на подібні флешмоби — він не зневірився:

— Ця подія важлива для українців, акт злуки «малої» України з «великою». Вважаю, що це потрібно згадувати. А якщо ні, тоді що ми будуємо далі? Колишній міністр освіти Іван Вакарчук тоді казав, що «Схід і Захід разом». Може це не його цитата, але в цьому він був правий. Ось, наприклад, були обміни студентами. Молоді люди зі Сходу та Заходу побачили, що у Львові не існує «злих бандерівців», а Донецьк — не є містом бандитів та злочинців. І для молоді тоді відкривалася істина, що українці — єдиний народ.

Історична довідка: проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року

1 листопада 1918 року була утворена Західноукраїнська Народна Республіка, населення і політичні діячі якої прагнули до об’єднання з УНР у соборній державі. Акт Злуки вирішили приурочити до першої річниці проголошення IV Універсалу – 22 січня 1919 року (у 1918 році в цей день УНР проголосила незалежність, а Вінниця протягом кількох місяців 1919 року була столицєю народної республіки — авт.). Над тисячами присутніх у Кєві на Софійській площі прозвучали слова Акта:

Проголошення Акту Злуки на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 р. Знято з дзвіниці Софійського собору

«…Віднині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

(За матеріалами Українського інституту національної пам’яті)

Читайте також:

• «Незалежність легше здобути, ніж втримати» — викладач ДонНУ Марія Бистра
• 22 січня Україна святкує 90 річницю проголошення Соборності єдиної української держави
• Свято є - єдності немає