- Будь-яку людину, яка прийде до нас в клуб, ми абсолютно безкоштовно навчимо грати в бридж та ще й підвеземо додому, - каже організатор вінницького бридж-клубу Дмитро Латишев. - Ми вже давали інформацію в газетах, але ніхто не відгукнувся...
Навчитися грати в бридж зовсім не просто. Мабуть, саме це відлякує вінничан від спроб оволодіти бриджем, який є обов'язковим для вивчення предметом у багатьох європейських коледжах. Але Дмитро не падає духом - хоч улюблена гра Маргарет Тетчер та Уїнстона Черчілля і складна, але зусилля по її популяризації не повинні пройти марно.
Дочка вчиться грати у... п'яницю
Поки що "стенд слави" клубу поміщається на підвіконні. По сусідству з двома алое - кубок за перемогу в змаганнях на першість області.
До речі, зі своєю дружиною Яніною 30-річний Дмитро також познайомився у клубі. "Вона тоді була зовсім дитиною", згадує "старий бриджист". Вчилася у сьомому класі. Дмитро - у десятому.
- Роки три грали в бридж, були просто знайомі. А вже потім почали зустрічатися. Вона мій стабільний напарник. Нещодавно на турнірі першості Києва по бриджу ми зайняли дев'яте місце.
У юриста Яни і економіста Дмитра росте трирічна донечка. "У п'яницю вчиться грати. До карт звикає - що це таке". Взагалі для дітей корисний бридж, вважає Дмитро, якого до карт долучив... вчитель математики.
- Саме поняття бриджу у Вінниці появилося десь із 1995 року, можна сказати. Започаткував його Ігор Михайлович Кривошеєв, це мій вчитель математики. Він і зараз працює, створив якусь приватну школу математики... Саме він починав вчити бриджу, і, можна сказати, сам починав вчитися. Створив бридж-клуб, який навіть був зареєстрований у вінницькій федерації спорту. Грали ми так впродовж років чотирьох у шахово-шашковому клубі. Це поки ми навчалися в школі. Після випуску людей у клубі залишилось не так багато, тому що гра досить складна і навчитися її досить важко. Потім був занепад. З 2000 року бриджу у Вінниці не було, як і по всій Україні. Немає його і зараз, як воно має бути. А з осені 2008 року старі бриджисти вирішили знову зібратися. Поки що не можна сказати, що це клуб. До речі, бридж в країнах НАТО в обов'язковому порядку вивчають офіцери. І взагалі, це олімпійський вид спорту. Тут, на відміну від шахів, в яких повністю бачиш ситуацію, багато що потрібно додумувати.
Бридж - не гра в карти, а гра картами, запевняє Дмитро. І хоча порівнювати її з іншими "геть некоректно", він все ж береться за порівняння.
- Навіть в "дурня" потрібно вміти грати. Але там верхня межа є. Якщо ви добре запам'ятовуєте карти, більше там нічого не потрібно, - вважає Латишев. - Дійшов до цієї межі і далі зростання не може бути. На мою думку. Так само в преферанс. Комбінацій не так багато. Погравши рік в преферанс, стає нецікаво. І тоді починають грати на гроші. Хоча зазвичай бриджисти дуже добре грають у преферанс. Ця гра найбільш схожа на бридж. Не дуже коректне порівняння, але за логікою схожі.
Деберц простіший за преферанс. Комбінацій стає ще менше. Але там більше азарту. Результат у більшій мірі залежить від того, яка карта тобі попаде. Бридж відрізняється від усіх ігор тим, що перемога не залежить від того, чи йде тобі карта. Грають багато людей за різними столами. І потім порівнюються результати - як інші люди зіграли точно такими ж картами.
Сам Дмитро вважає себе людиною неазартною і на гроші не грає. Саме гра на гроші псує картам усю репутацію. "Врешті, на гроші можна грати в будь-що. В ті самі шахи".
Приходьте - навчимо
Члени клубу бриджу - публіка доволі різношерста.
- Одна із найсильніших пар - шахісти Тютюников - йому років 40 та Діхтяр - йому років 35. Тютюников - вузівський викладач, я навіть не скажу чого саме. Щось із математикою пов'язано... Діхтяр - директор якоїсь металобази. Є у нас офіцер української армії. Є вчителька, дружина військового. Полячка одна. Ну це я так називаю її "полячка". Вона довго у Польщі грала. Є психолог, який підбирає кадри для МВС. Приватних підприємців декілька... Більшість членів клубу мають вищу освіту, за невеликим винятком.
- Зараз збираємося в ТОВ "Сигнал", за адресою: провулок Щорса, 14а. О шостій вечора кожного понеділка. Будь-яка людина може прийти і попросити, щоб ми її навчили, і ми її навчимо. Навіть додому потім підвеземо, - обіцяє Дмитро.
№ 50 від 10 грудня 2025
Читати номер