«Я чув, що їх викрала міліція»: колишній голова Гайсина розповів, як зникли скульптури сфінксів
- У Гайсині знову (вже вкотре!) порушили питання про повернення до міста скульптур сфінксів. Нині це активно обговорюють у групі «З вулиць Гайсина».
- Журналіст «20 хвилин» розмовляв з керівником міста, який працював у той час, коли викрали скульптури.
- Редакція направили журналістський запит до керівника Одеської юридичної академії. Про що він?
Десятки років Гайсин прикрашали дві скульптури сфінксів з білого мармуру. Вони мали унікальну цінність, бо виготовлені у Єгипті. Принаймні так стверджують місцеві.
Шлях скульптур до міста був непростий. Спершу їх привезли з Єгипту до Берліна. Звідти вивезли радянські офіцери у 1946-му після перемоги над гітлерівцями.
Є ще одна версія: скульптури зявилися у Гайсині значно раніше. Повторюю, інформація базується на спогадах місцевих, вона не підтверджена документами. Принаймні ніхто із співрозмовників журналіста не говорив про те, що знає, чи бодай чув про існування таких документів.
Сфінксів встановили при вході у тодішній Будинок офіцерів. Гайсин був військовим містечком, там розташовувалися п’ять військових частин.
Скульптури залишалися на своєму місці після того, як приміщення Будинку офіцерів передали під Будинок піонерів (нині тут Будинок школярів та молоді).
Наприкінці 90-х скульптури несподівано зникли. Зникли загадково. І ось тепер у групі «З вулиць Гайсина» її учасники активно обговорюють необхідність їх повернення до міста.
«Прийшли дві жіночки й сказали: пропали сфінкси»
Журналіст «20 хвилин» спілкувався з міським головою, який працював у той час, коли зникли скульптури. Його прізвище підказав один з місцевих. Ось як чоловік згадує про той випадок. На жаль, не може пригадати рік, коли це сталося.
— Увечері я повертався з роботи, то сфінкси ще стояли на своєму місці, а вранці по дорозі на роботу їх вже не було, — розповів журналісту «20 хвилин» один з місцевих, просив не називати прізвище, чоловікові нині уже майже 70 років.
У той же день, за словами співрозмовника, він зустрів міського голову. Каже, запитав його, де окраса нашого міста, куди зникли сфінкси, а той не відповів жодного слова. Тільки руками розвів, мовляв, звідки йому знати.
Автор публікації поцікавився у співрозмовника, хто на той час працював міським головою. Після того, як дізнався прізвище, місцеві допомогли знайти його номер телефону.
Ось якою вийшла розмова з Олександром Цвігуном — міським головою Гайсина він працював у 1994-2006 роках.
На запитання, чи пам’ятає пан Олександр про ту подію, чоловік відповів ствердно: «Аякже, звичайно пам’ятаю». Цікавлюся, як він дізнався про зникнення скульптур. Каже, першими йому розповіли про це не правоохоронці, а працівниці Будинку школярів.
— До мене прийшли дві жіночки, по-моєму, вони були з Будинку школярів, і сказали: так і так, кудись пропали сфінкси, — розповідає колишній міський голова. — Саме від них уперше почув про те, що сфінксів нема на звичному місці. Це була інформація від людей, а не від правоохоронних органів. Після того у місті можна було почути, що їх вивезли в Одесу, нібито в академію Ківалова чи ще кудись. Чиясь дитина там вчилася, і ось тобі, як кажуть, від нашого столу до вашого подарунок. Доказів нема, але саме так говорили у місті люди.
— Не пригадаєте, коли саме це сталося, в який рік?
— Точно не скажу, але знаю, що відбулося це невдовзі після початку моєї першої каденції на посаді керівника міста, — пояснює співрозмовник. — Перший раз мене обрали на посаду у 1994 році. Тому, можливо, це через рік чи два після початку роботи.
— Чи вживали заходів з розшуку? І до речі, чи перебували скульптури на балансі міста?
— Ні-ні, вони не були на балансі, — продовжує колишній міський голова. — Якби зникло майно, що належить місту, тоді, самі розумієте, стали б шукати.
Нагадую співрозмовнику, що загадкове зникнення скульптур збурило жителів міста. Здавалося б, у такому випадку варто запросити керівника міліції, щоб пояснив голові, громаді, як таке могло статися. Після цих слів відповідь співрозмовника неабияк здивувала.
— Я чув від людей, що їх вкрали за підтримки міліції, — говорить колишній керівник міста. — Ви знаєте, на той час правоохоронні органи мали велику всесильність, вони були сильніші за керівництво міста. Тим більше, що міліція нам не підпорядковувалася. Міський голова не міг вплинути на ситуацію. Як кажуть, питай-не питай, де поділися, нічого не доб’єшся. Якщо вони дозволили собі зняти їх вночі, значить, знали, що ніхто їм нічого не зробить, бо вже все погоджено.
— Можливо, хтось з депутатів на сесії цікавився, де поділися скульптури?
— Ні, депутати про це не говорили, — стверджує співрозмовник.
Не знаю, чи про все, що знав, розповів пан Цвігун, але від нього вдалося почути: ні голова міста, ні депутати не наполягли на тому, щоб офіційно встановити, хто розпорядився вивезти скульптури і кому їх передали.
Було чотири скульптури?
Нині гайсинчани знову підняли на щит питання про сфінксів. Щоправда, розмови про це ведуть тільки у соціальній мережі «З вулиць Гайсина». Журналіст розповів про це нинішньому міському голові Гайсина Анатолію Гуку. Запитав, чи не звертався хто-небудь з мешканців міста до нього з питанням про пошук і повернення скульптур.
— Не пригадую таких звернень, — каже Анатолій Гук. — До мене особисто ніхто не звертався жодного разу. Якщо в ті часи люди мовчали, то вже скільки років минуло, про що нині можна говорити…
Ще один мій співрозмовник — Микола Ричков, начальник відділу культури, молоді та спорту Гайсинської міськради. У час зникнення скульптур він також керував місцевою культурою.
— Не були сфінкси у нас на балансі культури, — говорить пан Микола. — Це правда. На мою думку, вони належали військовим. Саме тому їх встановили при вході до тодішнього Будинку офіцерів.
Про те, хто і куди вивіз скульптури, Микола Ричков знає тільки те, що говорять люди. Офіційної інформації не має.
Лілія Болтянська має статус Почесного громадянина Гайсина, вона заслужена вчителька України, на той час працювала заступницею директора Будинку школярів. Ось що вона розповіла журналісту:
— У нас не було сторожа, а вивозили їх вночі, зранку прийшли на роботу, а від скульптур тільки порожнє місце, ніби самі встали і кудись пішли. Намагалися взнати, звичайно, де поділися, у міліцію звернулися, туди-сюди, директор питав у військовій частині, але скрізь у відповідь була глибока мовчанка. Як це все можна було зробити? Вони ж важкі, треба було крани пригнати, машину, це непроста робота. Хтось її організував. Хтось же чув про це, хтось же бачив, але всі мовчали. Пізніше, уже пройшло багатенько часу, хтось сказав директору, що бачили наших «левів» в Одесі. Ми їх так називали — «наші леви», вимовляти простіше, ніж сфінкси. Мої учні говорили, що бачили наші скульптури в Одесі.
Добре пам’ятає скульптури Алла Поздоровкіна, вона керувала у Будинку школярів танцювальним ансамблем «Посмішка». Пані Алла здивувала інформацією, про яку не говорили інші. Жінка каже, що скульптур було не дві, а чотири. Дві стояли при вході до Будинку офіцерів, це приміщення пізніше передали дітям під Будинок школярів, а ще дві при вході до танцювального майданчика, «клітка» — так називали майданчик гайсинчани.
— Пані Алло, можливо, це ті самі скульптури, тільки їх перемістили до входу на танцмайданчик? — запитую співрозмовницю.
— Я виросла в Гайсині і проживаю тут дотепер, все знаю кругом, як свої п’ять пальців, тому кажу вам, що скульптур було чотири: дві більші при вході у Будинок школярів, а дві менші при вході на танцмайданчик, — говорить Алла Поздоровкіна.
Проректор не пояснив, як скульптури опинилися в академії
Дехто з моїх співрозмовників у Гайсині негативно поставився до пропозиції згадати історію про сфінксів.
— Ви б ще через сто років згадали про них, — невдоволено відповіла жінка, яка на час розмови перебувала у Будинку школярів та молоді. — Раніше треба було шукати, а то нагадала баба, як дівкою була.
До речі, схожі слова довелося чути також від декого з інших моїх співрозмовників. Дехто говорив, що в час війни не про сфінксів треба говорити. Мовляв, є важливіші речі. Нагадував таким про те, що це їхні земляки обговорюють, як повернути до міста вкрадене кимось майно. Але таке нагадування, чомусь, викликало ще більше роздратування.
Отож, у Гайсині є люди, яким байдуже до пошуку істини з викраденням скульптур.
У групі «З вулиць Гайсина» один з дописів підтверджує, що сфінкси дійсно передали Одеській юридичній академії. Їх встановили при вході до головного корпусу навчального закладу.
«Коли я навчалася в Одесі в юридичній академії у 2002 році, особисто запитувала тодішнього проректора по науці Баймуратова про скульптури, — читаємо в дописі. — Він почав вихвалятися перед студентами, наскільки це унікальна «пара» сфінксів! З його слів, унікальність в тому, що обличчя у сфінксів жіноче, а не чоловіче, як буває зазвичай. І що у світі, нібито, не збереглося ще однієї такої «пари» сфінксів, яка стоїть при вході в академію.
Ще тоді ми почули, що скульптури виготовлені з рідкісної породи мармуру. За його словами, академія витратила немалі гроші для їх очищення та полірування.
Після цих слів я сказала проректору, що сфінкси з мого рідного Гайсина, поцікавилася, яким чином вони опинилися в академії, бо в місті говорили, нібито, їх забрали на реставрацію. Проректор після цього став «петляти», говорив, що до них ставилися по-варварськи, царапали цвяхами і тд., що академія врятувала шедевр мистецтва, зрештою, змінив тему розмови».
Лежать «красунчики» при вході в головний корпус
Журналіст попросив колегу з Одеси під’їхати до юридичної академії, щоб особисто переконатися, чи насправді сфінкси встановлені біля цього навчального закладу.
Колега навідався до академії, що на вулиці Академічній, 2 у четвер, 11 грудня 2025 року. Звідти зателефонував: «Лежать красунчики при вході до головного корпусу», — сказав він.
На моє прохання зробити фото відповів: «Уже стемніло, а тут жоден ліхтар не світиться, я думав, що хвіртка на замку, але ні, відчинена, тому підійшов ближче, доторкнувся руками, ніби передав вітання з Гайсина», — усміхається співрозмовник. Він пообіцяв зробити фото іншим разом.
Запит до пана Ківалова і звернення до головного міліціонера
Редакція сайту «20 хвилин» підготувала запит до керівника національного університету «Одеська юридична академія» Сергія Ківалова з проханням пояснити гайсинчанам і нашим читачам, коли і на яких умовах скульптури сфінксів «перебралися» з Гайсина до очолюваного ним навчального закладу.
У запиті просимо назвати документ, на підставі якого два твори мистецтва отримав університет, і надіслати копію такого документа.
З відповіддю пана Ківалова ознайомимо читачів.
Ще одне прохання адресуємо колишньому начальнику міліції Гайсинського району В’ячеславу Максименку. На жаль, зв’язатися з ним по телефону не вдалося, тому просимо його зателефонувати або написати в редакцію, щоб уточнити, чи проводила міліція розслідування стосовно загадкового зникнення з міста двох скульптур. А також дати відповідь на ще одне питання: «Наскільки відповідають дійсності, чи не відповідають, підозри на адресу міліції у причетності до демонтажу скульптур сфінксів». Такі звинувачення дотепер можна почути у Гайсині.
Уточнимо, за нашою інформацією, саме пан Максименко керував міліцією Гайсинського району у час зникнення сфінксів.
Прохання до читачів з Гайсина підказати контакти В’ячеслава Максименка. Контакти автора тут.
Читайте також:
Хто годує Вінниччину: представляємо ТОП-10 господарств аграрної еліти області
«Якщо загину, пофарбуй мені ірокез»: пропозицію коханій зробив на Говерлі і пішов на війну
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
