Журналістка та науковиця: «Якщо треба зробити – треба покликати жінку» (Пресслужба Вікторії Родінкової)

«Якщо таких, як ти, партія ставить першою у передвиборчому списку, то в Україні ще не все втрачено». Оголосивши про свій намір йти у депутати облради, я чула чимало схвальних відгуків і підбадьорливих слів. Але вислів, що навела на початку, мабуть, був таки, найкращим.

Багато хто знає мене у Вінниці як журналістку. Так. Працювала у декількох щотижневих газетах. Зокрема, у «Вінницьких відомостях» та в «RIA». Була головню редакторкою щоденної газети «20 хвилин», коли вона лише з’явилась на вінницькому ринку, а також – директоркою інформаційного агентства «RIA-інформ».

Втім, в останнє десятиліття, написавши в інтернеті запит «Вікторія Родінкова», ви знайдете там, радше, інтерв’ю та статті про алергію та довкілля. Адже доля склалася так, що з журналістики мені довелося повернутися у науку. Щоб просунути Україну вперед на науковій ниві Європи, а жителям нашої країни надати алергопрогноз – сервіс, яким можуть похизуватись далеко не всі країни світу.









І тепер, зробивши чимало для рідної країни, маючи змогу подорожувати і як журналістка, і як науковиця, поживши трохи у США, я розумію, що краще України в світі немає. І лише ми несемо відповідальність за те, якою батьківщина буде завтра. А нічого не робити самій, критикуючи тих, хто довкола – це позиція слабких. Відтак, маючи серйозний досвід громадського та наукового життя, будучи головною редакторкою сайту «Все про алергію», професоркою Вінницького медичного університету, завідуючою лабораторії вивчення алергенних факторів довкілля, Членкинею правління Європейського аеробіологічного товариства, представницею в Україні Європейської аероалергенної мережі, Людиною року-2017 у номінації «Наука», я йду до облради. Разом з командою однодумців з Європейської Солідарності. Адже принципи цієї політичної сили є мені найбільш близькими. І команда ЄС визначила, що я представлятиму її номером один по територіальному виборчому округу № 9. Його межі охоплюють правобережну Вінницю, колишній Ленінський район.









Сморід щодня

А остаточно підштовхнув мене до рішення балотуватись сморід. Той, що від Сабарівських очисних споруд. Саме він чи не щодня, зокрема, улітку, накриває все у радіусі, як мінімум, 5 км від колектора нечистот. І для жителів мікрорайона Поділля, де живу, витримати той сморід – це щоденний квест за здоров’я та гідне життя. Неможна сказати, що влада нічого не робила з цього приводу. Робила. Але майже нічого. Декілька років тому при губернаторові була створена комісія, яка розглядала стан очисних і питання їх реконструкції. І мені довелося стати її учасницею як представниці мікрорайону. Самим неконструктивним у тій історії був Водоканал. І засідання комісії, яка, навіть, напрацювала якійсь план реконструкції, знайшла людей, які могли б її втілити, закінчилась нічим. У облраді не знайшлося людей, які могли б довести питання реконструкції очисних споруд до кінця. Відтак, зсунути питання з мертвої точки мусимо зараз. І, сподіваючись отримати мандат депутата облради, я поставлю собі це за першу мету. Адже очисні – то бомба уповільненої дії під Вінницею, яка може вибухнути екологічною катастрофою кожного дня.

Зупинити зміни довкілля

Але очисні – то не єдина проблема, що погіршує екологію та здоров’я мешканців Вінниці. Чи замислювались ви, чому осінь така тепла, у криницях бракує води, а зимою більше немає снігу? Так, це зміни клімату. І вони ближчі, ніж ми думаємо. Разом зі своїми учнями-науковцями ми спостерігаємо за змінами довкілля більше 20 років і змушені констатувати, що зміни клімату проходять в Україні скоріше, ніж на прилеглих територіях. Не раз розповідала про них на Європейських та американських наукових конференціях. І щоразу замислювалась, чому у нас все відбувається так швидко. Відповідь прийшла, коли Україну почали накривати пилові бурі. Просто природа у нас нищиться по-варварськи швидко. Будуючи бетонні вставки у містах, вирубаючи ліси, парки та лісосмуги, ми своїми руками прискорюємо хід природних змін. І вони вже починають накривати й тих, хто думав, що, заробивши копійчину на деревині, чи побудувавши гарний будиночок із неї ж, він залишить проблему зміни клімату наступним поколінням. Ні, вирішувати проблему потрібно вже зараз – оглянутися навколо, почати відновлювати лісосмуги, садити більше дерев, перестати будувати бетонку на бетонці у місті. Ці прості, здається, кроки, час усвідомити і зробити їх стратегією Вінницької громади. І це – ще одна моя ціль.

Місто, дружнє для людей, що потребують допомоги

А позаяк я багато років займаюся питаннями природніх алергенів, знаю, що озеленювати простір потрібно правильно. Так, алергію у Вінниці у багатьох людей викликає пилок берези і її родича граба – це ми встановили разом із лікарями. Декілька років тому, коли влада реконструювала вулицю Замостянську, мені вдалося зупинити плани озеленення цієї вулиці грабом. Інакше б алергенний пилок летів просто у вікна жителів будинків, що знаходяться обабіч проспекта. Вулицю засадили кленами – деревами, набагато більш дружніми для людей з алергією. І таку роботу, по озелененню, і озелененню правильному, впевнена, у місті потрібно продовжувати.

Потрібно покращувати й доступність людей до медичних послуг – реформа медицини, яку почали за американським зразком – то не завжди вдала ідея. Адже вузькі спеціалісти мають залишатись доступними для людей. Є сенс збільшувати кількість на регіональному рівні і за регіональним замовленням лікарів-епідеміологів та інфекціоністів. Або, принаймні, визначивши оптимальну кількість таких та інших лікарів різних профілів, підтримувати їх кількість у регіоні.

А ще важливою є підтримка освітян, які не можуть бути бідними, розв’язання проблем транспорту, який також шкодить довкіллю, і багато інших питань покращення життя вінничан, наближення його до європейських стандартів.

Підтримка жінок

Останні передбачають і гендерну рівність та підтримку жінок. І для мене це – окрема тема. Адже директоркою інформаційного агентства я стала, коли моєму другому синові був 1 місяць і 2 дні, а першому синові на той момент було 3,5 роки. Кандидатську дисертацію з аеробіології захистила через рік, за три дні до виходу у світ газети «20 хвилин», головним редактором якої вже на той момент була. А між цими двома подіями, коли молодшому було 5 місяців і я продовжували очолювати журналістський колектив, медичний університет попросив мене вийти з декрету, аби з нуля розпочати викладання студентам англійською мовою двох біологічних дисциплін. Відтак, знаю ціну важкої жіночої праці і важливість підтримки жінок у їх кар’єрі. Адже саме жінка – часто є найкращою опорою роботодавця і рушієм економіки країни. І роботодавцям вже час це визнати. Відтак, на регіональному рівні варто подумати про запровадження програм підтримки жінок на ринку праці. Програм, які б допомагали жінці після народження дитини, які б допомагали їй по догляду за дітьми, тих, які б допомогли жінці з малими дітьми відшукати нову роботу, у разі втрати старої. А підтримуючи жінок, ми підтримаємо і економіку. Недарма ще Маргарет Тетчер казала: "Якщо треба добре сказати – треба покликати чоловіка. Якщо треба зробити – треба покликати жінку".

Відтак, підтримавши мене під час виборів до облради, ви отримаєте вирішення вищеназваних питань. Адже я розумію, що депутатство – то не лише статус, а й відповідальність перед громадою.

Instagram @viktoriia.rodinkova
Facebook @VikaRodi