Робить фотокамери з бляшанок і протигазу: про пінхол-зйомку фотографа Олексія Кібкало

Олексій Кібкало — вінницький пінхол-фотограф

Виявляється, для того, щоб зробити справжню камеру, на яку можна робити справжні знімки, потрібна лише спритність рук, елементарні знання зі шкільного курсу фізики та бажання трішки збожеволіти. Так про пінхол-камеру відгукується фотограф Олексій Кібкало. який проводив майстер-клас з виготовлення такої камери для любителів аналогової фотографії.

Для кожного учасника він заздалегідь приготував лимонад у жерстяних бляшанках. Смакувавши напоєм в процесі навчання, наші бляшанки поступово перетворювалися на фотокамери. І справді — потрібна була лише спритність рук і жодного шахрайства.

Власне, ємкість треба розрізати на дві частини і феном висушити зсередини. Потім, використовуючи балончик, ми зафарбовували середину банки чорною фарбою. «На десерт» залишилося найцікавіше — продірявити один бік бляшанки голкою, розгледіти цей отвір через мікроскоп та затерти всі нерівності «наждачкою».

— Всередину бляшанки не має потрапити жоден промінь світла, — каже Олексій Кібкало, поки ми робимо свої фотокамери і поступово готує нас до наступних секретів фотомистецтва.

23-річний Олексій Кібкало захопився фотографією в дитинстві, від дідуся у спадок він отримав два радянських фотоапарати  – «Зеніт» і «Любитель». Саме ці «монстри» поклали початок колекції фотокамер, яка згодом розрослася до понад сотні екземплярів та чималої домашньої бібліотеки.

Фотограф  зазначає, що вперше почув про пінхол-фотографію на уроках фізики — тоді вчитель розповідав про камеру обскура (найпростіший механізм, що дозволяє отримати оптичне зображення — ред.)

— Тоді намагався зробити першу камеру з коробки з-під сірників, але не вдалося. Це вимагало багато посидючості. Повернувся до цього як до фотомистецтва десь у років 18, — згадує Олексій Кібкало.

Що таке «пінхол»?

У перекладі з англійської пінхол означає «шпильковий отвір» (pin- вістря, hole – отвір). Фактично, саме з пінхолу й почалася історія всіх сучасних фотоапаратів.

— Пінхол-зйомка — це особливий напрямок в сучасному фотомистецтві, оскільки механізм його роботи наближає фотографа до реальності настільки близько, наскільки це взагалі можливо. Принцип роботи пінхола дуже простий і заснований на законі прямолінійного розповсюдження світла. Промені проходять через крихітний отвір в стінці камери і створюють зображення на чутливому світлоносії — це може бути фотопапір, фотоплівка або цифрова матриця. Чим менший отвір, тим різкішим буде зображення в результаті. Найоптимальніший розмір отвору — від міліметра до кількох десятків мікрон, — розповідає Олексій.

Здавна отвори робили за допомогою голки — звідси й назва камери. В сучасному світі це можна робити лазером, щоб отримати ідеальний отвір, але ми це зробили голкою і затерли «наждачкою».

Як тільки пробили дірку в бляшанці, потрібно навести туди мікроскоп. Якщо краї рівні, об’єктив  абсолютно готовий до використання. 

Олексій каже, що пінхол-фотографія в Україні не дуже популярна. В усій країні таких фотолюбителів лише близько двадцяти. Однак всі вони гуртуються і беруть активну участь у міжнародних виставках, пов’язаних саме з цим напрямком. Олексій Кібкало теж серед них — найбільше захоплюється стріт-фотографією.

— Я брав участь у кількох таких виставках, фотографував на сірникову коробку. Тоді бував у кількох містах, знімав найцікавіші локації на плівку. Завершальною серією стали знімки у Чорнобилі, — згадує Олексій. — В основному, мені подобаються вуличні фотографії. Надворі більше світла і значно простіше знімати. Одного разу залишав камеру на вулиці на два дні: на плівці потім бачив зображення двох треків сонця — як воно сходило і заходило. Це був експеримент, але мені не дуже сподобалося. Це для терплячих людей, я так не можу: одразу хочеться бачити результат.

«Нескінченна глибина різкості»

Головна особливість пінхол-фотографії полягає в зображенні — це суперширокий кут охоплення, який сягає 360 градусів, пояснює Олексій Кібкало.

— Це ексклюзивно. Щоб досягти такого результату звичайною камерою, можна зшити у фотошопі панораму, — розповідає він. — Особливість картинки теж дуже цікава, адже кадри, зняті пінхол-камерою будуть у різкості незалежно від віддаленості об’єкта від камери.

До речі, за принципом роботи камери обскура зображення перевертається — власне, саме так працює і зір людини. Однак на відміну від очей чи сучасних камер, світло не фокусується на плівці.

— Саме тому фотографії виходять дещо розмитими. А от зберегти баланс між розмитим зображенням і недостатньою чіткістю можна лише завдяки діаметру «об’єктива», — додає фотограф.

«Зробити в домашніх умовах»

За словами Олексія, зробити таку камеру можна в домашніх умовах з будь-яких підручних матеріалів. Найчастіше фотографи роблять камери з коробок з-під сірників, алюмінієвих банок, картонних коробок. Дехто з фотомитців вирішив проявити креативність та зробили ексклюзивні фотокамери з гітари чи фортепіано, портфелів та іншого.

— Найбільшу пінхол-камеру у світі зробили з ангару в США, а в Україні – з тролейбусу, хлопці домовилися з міською владою у Маріуполі і отримали тролейбус, який вже давно був не на ходу. Я практикувався на радянському протигазі, тубусі, бляшанках та сірникових коробках, — перераховує Олексій Кібкало. — Є один американський пінхол-фотограф, для нього важлива концепція виготовлення камери і матеріали, з яких він це робить. Наприклад, він поєднує матеріали тваринного і рукотворного походження. Зокрема, у нього була серія фотографій, пов’язана із терактом в США, коли впали вежі-близнюки: він зібрав уламки після цього теракту, зробив з них фотокамеру і фотографував нові торгові центри, які звели на тому ж місці.

«Якщо засвітиш — фотографії не буде»

Коли пінхол-камера готова до використання, потрібно її наповнити ще й зсередини. Навпомацки Олексій заклав фотопапір у бляшанку. Це відбувалося в аболютній темряві, бо якщо «засвітиш» – фотографії не буде. А вже на вулиці варто було знайти «смачне» місце для зйомки.

— Далі все просто:відкриваєш об’єктив, ставиш камеру на асфальт і завмираєш у позі британського гвардійця на хвилинку-другу. Поки об'єктив не закритий, бажано не рухатися, бо картинка вийде розмита, — інструктував Олексій Кібкало. — А після зйомки треба проявити знімки у спеціальних хімічних розчинах.
 

Читайте також:

Юна вінницька тхеквондистка обрізала волосся, щоб допомогти хлопчику з онко

«Смішки смішками, але асфальту немає». Калинівчанин зробив місцеву калюжу зіркою Інстаграму

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google