Подкаст про ПТСР «Не вбивай. Себе»: як поводитись родичам, коли військовий випиває (#5 випуск)

Не потрібно провокувати людину

— Як поводитись родичам військових, які повернулись з війни та почали активно вживати алкоголь? (Тобто маючи залежність)

— Питання актуальне. Я з 1983 року працюю переважно зі станами залежності. І більша кількість людей мають саме алкогольну залежність. І ось ми говоримо про село або місто, куди повернувся боєць. Туди, де живуть його батьки, там де пройшло його дитинство. І якщо розбирати практично, в багатьох випадках людина пару днів або навіть тижнів буде пити. Тому що повернувся живий, можливо з втратами побратимів, можливо з фізичними пораненнями. І ставить питання собі: Хто я? Як я буду адаптуватись? Як мене будуть сприймати?,— каже Гліб Головатий. — І аби цей стан не поглиблювався, я пропонував би змінити парадигму відношення до таких людей. Афганський досвід ні до чого не привів. Конфлікти та війни в інших країнах не змінили досвід суспільства до тієї категорії, яку називають ветеранами. 

За словами Гліба, такої кількості людей, які стикнулись з війною, в Україні ніколи не було. 

— Ми маємо інший формат війни, яка не просто так називається гібридною. Не беручи участь у військових діях, ми потерпаємо від неї. Ми всі є її учасниками. Тому шанобливе, поважне відношення до людини, яка повернулася з передової, це перший крок до того, щоб змінити ситуацію. Але не потрібно провокувати людину на вживання алкоголю, кажучи «Ти повернувся! Слава Богу! Давай за зустріч!»,— каже експерт. — Іноді військовий може знаходити в цьому порятунок для себе. Суто психологічний. Ми таким чином висловлюємо, нібито, повагу і ділимо з ним хліб-воду. Але краще поділити хліб-воду, ніж горілку. Тому що після цього псевдо шанувального процесу залишається людина вдома, в сім’ї. І родичі відчують занепокоєння, коли почнеться зловживання алкоголем. Виникає питання, як себе поводити, що робити, як до цього відноситись? 

Період адаптації має бути

Гліб Головатий каже, що військовим не просто повернутись до звичайного життя. Тому іноді є й алкозалежність. 
— З одного боку ми маємо справу з повнолітньою людиною, яка має право розпоряджатись своїм життям як хоче. З другого боку, ми не можемо дивитись як на очах гине ця людина… Родичам бійців потрібно розуміти, що період адаптації до цивільного життя повинен бути. І він у будь-якому випадку буде травматичним для них, буде важким. І потрібно мати готовність оцінити цей травматичний досвід і допомогти бійцю справитись з цим. Ненав’язливо. Не дорікати. Не використовувати слів, які ріжуть більше ніж шабля. «Ти алкаш, ти синій». Тобто, всі ті слова, які принижують людську гідність,— каже Гліб Головатий. — Коли людину, яка готова була віддати життя за державу і за свою родину називають такими словами, то це викликає такий дисонанс. Є всі шанси наразитись на таку реакцію, що буде непереливки. 

Є два фронти залежності 

В даних ситуаціях потрібно розуміти, що у цих проблем залежності є два фронти: там, де залежний, і там, де співзалежний. 

— Співзалежні — це родина, дружина, діти, батьки. Співзалежні іноді докоряють собі, що вони нічого не зробили, що не вберегли, не змогли й не зупинили. Треба прибрати ці докори сумління. Тому що маємо справу зі свідомою людиною. Тому що якби ви наливали та провокували, то можна було розподілити відповідальність. Але якщо ви були противником — наступним кроком є інша річ,— каже психіатр і психолог. — Залежна людина має психологічні проблеми, які вона рятує вживанням алкоголю. Співзалежна людина — не може цього зробити. І переживає стан, коли не працює, не спить. 

За словами нашого експерта, співзалежні мають право і повинні дбати про своє здоров’я, про свою безпеку. 

— Ще раз повторюсь, людина яка залежна — може отримати розвантаження під час вживанню алкоголю. А ось співзалежні не можуть. І такі люди гинуть швидше…Є тонкі нюанси. Як тільки ми ходимо колами навколо залежної людини, вона відчуває, що нами можна маніпулювати. Що все навколо неї та що їй буде прощено, все минеться і все залишиться як було. Тому ми її миємо, годуємо, викупаємо якісь проблеми, провокуючи у людини безкарність і безвідповідальність. Тому родичі не мають цього робити. І рятувати таку людину не є прямим обов’язком,— каже Гліб Головатий. — Також ми маємо говорити про дітей. Вони в небезпеці, коли батько або мати п’ють. Діти можуть потім повторити сценарій поведінки у своїй родині.  

Про тактику допомоги 

— Якщо залежна людина попросила про допомогу — не вірте, що вона її одразу буде реалізувати. Пацієнт просить про допомогу коли йому не добре зараз, або у нього є проблеми які він хоче вирішити вашим коштом. Тут тактика наступна. Родичі можуть сказати: «‎Ми знаємо куди йти і до кого, а ти назви нам дату, коли ти підеш». Тому що людина, щоб йому не їздили по вухах, каже: «‎Так, завтра пішли!». А вранці прокидаємось…а у нього єдина мета — похмелитись і продовжити пиячити,— каже Гліб Головатий. 

Експерт каже, що після виписки та надання допомоги в гострому періоді, потрібно дружити з лікарем і проходити профілактику, щоб убезпечити себе від рецидивів. 

— Треба зважити на те, що ми знаходимось в умовах хронічного стресу. Він виснажує. Ми не можемо собі дозволити компенсувати все відповідним харчуванням, дозвіллям і бути впевненими у спокійному майбутньому. Це все чинники, які провокують алкоголізацію. Ще в 1945 році Шелдон і Гордон назвали основні чинники розповсюдженню стресу:
1. Рівень напруги в суспільстві. 
2. Темпи змін в суспільстві. 
3. Традиції, культура, релігія. 
Ризик виникнення станів залежності буде занадто високий, якщо не зрозуміємо як до них бути готовими. 

— Ви казали, що не потрібно дорікати хворому. Це дуже важливо. 

— Ми ж не дорікаємо онкохворому?! Ми допомагаємо. 

— Тоді потрібно близьким підвести до лікування. Змусити подивитися зі сторони... 

— Є один варіант, який пов’язаний з усвідомленням. Ми бачимо, що людина хоче одужати, вона проситься. Тоді скажіть йому: 
«‎Ми родичі, ми близькі, але ми не спеціалісти і нічого не розуміємо що з тобою. Може ми чіпляємося до тебе?! Слухай, на консультацію давай сходимо. З тобою там ніхто нічого робити не буде. І хай третя особа, яка не є в родинних стосунках, скаже чи є залежність, чи ні. Якщо ні, то вибачимось, встанемо на коліна і будемо тебе цілувати. А якщо фахівець скаже, що потрібно щось робити — то давай вже його послухаємо», — каже Гліб. — Потрібно не тиснути, не вимагати, а пропонувати співпрацю. І вже завдання лікаря розкласти все так, щоб людина не боялась. Багато пацієнтів йдуть з острахом, що з ними щось там будуть робити. Ніхто нічого поганого робити не буде! Тому що ми ніколи не змушуємо когось бути тверезим!

Читайте також: 
1. Взяли на хабарі у $10 тисяч. Кого затримали слідчі ДБР у вінницькому військкоматі?
2. Якщо не можеш повпливати на ситуацію, впливай на себе. Як? Прості поради на складний час
3.