Подкаст про ПТСР «Не вбивай. Себе»: чи дійсно в усіх бійців він є? (Перший випуск)

— Не будемо говорити науковою мовою. Простою мовою — що таке Посттравматичний стресовий розлад? 

—  Зараз ці кілька літер — як кліше. Що у всіх бійців ПТСР. На щастя, то не так. Це маленька частинка того, що може бути з військовим. Тому що є і бойовий стрес, і розлад соціальної адаптації. Треба дивитися на кожен діагноз і на симптоми. А не читати в інтернеті і лікувати когось. Не все так просто. Деякі лікарі ставили мені такий діагноз. Але це був не класичний розлад, а була симптоматика. 

— А розкажи свою історію. 

— Майдан. Після Майдану процес окупації Криму. Перша хвиля мобілізації, друга, третя — і тоді лише вийшло піти на війну. Потрапив у частину. Майже всю службу я ніс у Луганській області. І найважчою була перша ротація. Все було не так, як я собі уявляв. І це була моя помилка. Я собі війну намалював у голові. А потім прийшла реальність. І багато бійців з цим стикаються. У голові одне — а насправді інше. Думаєш, ти Рембо, а насправді це бомбардування, не миття, втрата близьких, втрата цінностей і переконань. У фільмах же це не так. І я потрапив на гачок. 

— Ти казав, що у тебе були травми. 

— Так, це під час служби був перелом ноги, і контузія. А потім воно вилазило через кризи глаукоми. І був певний процес лікування. 

— І потім тобі поставили діагноз ПТСР?

— Була симптоматика. Була агресія, тривожність, навіть хапанув «флешбек». Це якраз симптоми. Але я пішов навчатись, і на шостий день роботи над собою майже всі симптоми зникли. 

Коли проявляється?

— Як би ти назвав одним реченням «Що таке ПТСР?»

— Неадекватно переосмислений досвід. Я вважаю, що кожна ситуація нам дана для чогось. І кожна людина через свої звички сприймає ситуацію «погано чи добре». Ось розлучення, це добре чи погано? Деякі люди нормально це переносять. А деякі ж ні. По своєму психотипу вони пів життя зляться на іншу людину. Так і ПТСР. Є системний стрес, як ми на нього реагуємо і як переосмислюємо. 

— ПТСР проявляється одразу чи після повернення з війни? 

— Із плином часу. Найчастіше через пів року після стресів. І зараз не в усіх військових є цей стресовий розлад. Тому що вони знаходяться в середовищі, де є системний стрес. Якщо люди бачили смерті та були поранені ще на початку широкомасштабного вторгнення, то от зараз вони лише можуть відчувати перші симптоми. 

— Я бачив, що деякі психологи кажуть про те, що з мільйона людей 30% вже мають ПТСР. 

— Та не сказав би. Мені цікаво, як вони робили зрізи. Не всі військові на передовій. Скільки військових перебувають на передовій? Наприклад, 100 тисяч. ПТСР виникає, коли є системна загроза життю. Але тилова частина, чи в Тернопільській, у Вінницькій чи в іншій, не може мати стресовий розлад. Може бути виснаження психіки. 

Поради родичам бійців

— Я так розумію, що в кожного по різному проявляється ПТСР. Один кидається з агресією, інший замикається в собі або не виходить на вулицю. Що порадиш родичам бійців?

— Набратися терпіння. Самому почати ходити до терапевтів, щоб розуміти, що то таке. І особистим прикладом показувати, що нормально ходити до психологів. А ще не змушувати лікуватися. Краще запитати бійця, чи щось турбує, сказати, що хочете допомогти. І коли він буде готовий, то разом пошукаєте виходи з цієї ситуації. Відчуй різницю фраз: «Йди до психолога» і «Я бачу, що тебе щось турбує. Давай вирішимо разом».

— Які ще поради?

— Не лізти в душу. Зі словами: «А що там?» Бо там війна. Це жахіття і не прогулянка по лісу. І бійці часто не розказують, що з ними коїлось, тому що хочуть захистити своїх близьких. І через це люди можуть закриватися. Але є ще друга сторона, коли бійці уникають згадування травмуючої події. 

— Уявімо, що я повернувся з війни. У мене було поранення. І я починаю пити. Це дуже велика проблема зараз. А може я сплю з гранатою під подушкою. Що б ти мені сказав? 

— Я можу тільки пояснити й роз’яснити, що це погано. Що ти вбиваєш свій організм і тобі легше не буде. На скільки алкоголь полегшує тобі життя? На 5-10 хвилин? Ти не можеш розв'язувати проблему від чого ти вживаєш той алкоголь. Я буду радити, що давай звернемось до спеціалістів. Треба м’яко підходити. От наприклад, людина повернулася з війни і спить у спальнику на підлозі. Родичі думають, що з ним щось не так. А він просто банально звик! Він поспить так кілька днів і перелізе на ліжко. Не потрібно чіпати, тому що це ще більше спонукає закритись. Потрібен ліхтарик, коли лягає спати? Значить так потрібно. Потрібно, щоб працював телевізор? Так потрібно! Це нормально! А родичі, що кажуть? «Ти хворий!» І всі чомусь говорять про стресовий розлад, а не говорить про посттравматичне зростання. Чув про таке? 

— Ні. Поясни. 

— От ти потрапив у стресову ситуацію. І зробив щось таке, що вижив. Переступив через себе. І це все потім тобі дає поштовх до зростання. Але людина має цього захотіти. Досвід потрібно трансформувати в те, що хочеш. Тому я вважаю, що ПТСР, це заїжджений термін. 

Куди звертатись за допомогою?

— Якщо людина відчуває, що її криє. Куди їй бігти? Куди звертатися?

— Давай спочатку я про себе. Мене теж підгрібало. Були сварки з дружиною. Але лікар прописав заспокійливе на травах. І коли починало мене крити — я випивав цю пігулку. І відходив умовно в сторону, щоб заспокоїтись. Сам питав себе «А на що я злюсь?» Ходив до колег. Це особисто що було у мене. Але якщо зараз когось із бійців криє — я б радив звертатись у Ветеран Хаб і у них є системна допомога. Є український ветеранський Фонд, і у них є гаряча лінія (0800332029). У кожному обласному центрі в Україні є ветеранські спільноти. Можна попитати знайомих, чи зверталися вони кудись? Можна запитати про спільноти в шпиталі чи в лікарні. Як мінімум, можна звернутись до сімейного лікаря. Та просто вбити в Google. Але основне — не зупинятися на одному спеціалістові. Якщо не підійшов — шукайте іншого. 

— Я розумію тепер, чому ти почав не тільки займатися психологією, але і робити бізнес. Це був поштовх для розвитку? 

— Підтримка учасників бойових дій у нас в країні не ідеальна. Будемо говорити чесно. На психологію потрібні гроші, і не малі. Тому що навчання дорого коштує. І або ти робиш бізнес із цього, або ти вузько направлено допомагаєш. Тому моя місія — заробляти кошти, щоб оплачувати класних спеціалістів учасникам бойових дій і їх сім’ям. Тому я разом із побратимами заснували компанію Часничок. Це спільна робота фермерського господарства і ветеранів. Ми виробляємо часникову пасту і чорний часник. 

— Я думаю, це буде мотивувати наших слухачів, які пройшли війну і заробили стрес. І про це поговоримо в наступних випусках. Але скажи, будь ласка. Що найголовніше з нашої розмови? 

— Розвиватися. Зрозуміти, що якщо щось не виходить або вам погано — то краще звернутись по допомогу. А родичам військових — не пиляти їх. І розвиватися також. Готуватися до повернення близьких із війни, приводити себе та свою голову в порядок. 

Наступний, другий випуск подкасту «‎Не вбивай. Себе», слухайте в понеділок, о 19.00 на сайті 20minut.ua. 

Читайте також:

Що змінилося у військовому обліку з початку 2023-го? Пояснює юристка

Не тільки Залужний отримав мільйон доларів від вінничанина. Дізналися його історію

Якщо не можеш повпливати на ситуацію, впливай на себе. Як? Прості поради на складний час