Мало клієнтів, але зарплату поки платять. Як війна змінила умови роботи у вінничан

• У перші дні війни вінницький бізнес завмер: продовжили працювати аптеки, заправки, продуктові та деякі непродовольчі магазини.
• Але паніка через напад росії минула. Вінницю бережуть ЗСУ. Підприємці відновлюють роботу.
• Чи змінилися умови праці в співробітників? Зарплату платять? 
• Зібрали кілька історій вінничан про те, як у них змінилася робота через російсько-українську війну.

Альбіна, 27 років

копірайтер у компанії, яка займається державними аукціонами

— Я ще до війни працювала дистанційно у Вінниці для компанії, яка має офіс в Києві. Керівництво та команда розробили кризовий план дій в залежності від рівня небезпеки. Коли вже почалось повномасштабне вторгнення — увесь офіс перейшов на дистанційку в режимі воєнного стану.

Усі орієнтовані на збереження команди співробітників. Тобто, нікого не звільнили та не відправили у відпустку.

Щодо моєї роботи, то вона змінилася: до війни я писала тексти на економічну тематику. Зараз пишу про благодійні аукціони, які ми нещодавно запустили. Наприклад, перший лот — прапор України, який підписав Святослав Вакарчук (стартує 24 березня - авт.). Отримані кошти підуть на ЗСУ та гуманітарні потреби. Кожний в команді волонтерить та допомагає чим може.

Кирило, 31 рік

електрик, приватний підприємець

— До війни я працював сам на себе. Разом з напарником організували фірму, яка виконує електромонтажні роботи на об'єктах різної складності. 

Так от, нові замовлення зникли у з перших днів війни. Людям просто було не до ремонтів, бо хтось виїжджав за кордон, хтось поїхав у село. Та чи є сенс прокладати електрику в будинку, який можуть розбомбити?

Тому в перший тиждень волонтерили. Почали робити металеві штирі, які мають зупиняти просування ворожої техніки. Робили їх доти, поки не закінчився метал.

Зараз шок в людей минув. Але із замовленнями поки не густо: мав дві невеликих «халтурки» за майже місяць. А оскільки працюю сам на себе, то сиджу без зарплати. Як буде далі — усе залежить від ситуації на фронті.

Лера, 27 років

менеджерка фірми, яка займається гранітною продукцією

— Як і решта людей, новину про початок повномасштабної війни ми зустріли з панікою. Тоді керівництво вирішило не виводити нікого на роботу, бо незрозумілий був подальший розвиток подій.

Оскільки ми приватна фірма, то наша робота залежить від потоку клієнтів. Їх не було у перші два тижні війни, тому виробництво повністю зупинилося. Нікого не виводили, адже запуск станків потім «виливається» у чималі витрати на комуналку.

Зарплату за лютий нам виплатили. Що буде далі — поки незрозуміло. Через майже місяць з початку війни на фірмі працюю тільки я. 

Людей, зайнятих на виробництві, виводимо один-два рази на тиждень. І то, коли накопичуються замовлення від клієнтів, які вже потроху приходять. Але, звісно, це далеко не той рівень, який був до війни.

Анатолій, 48 років

лаборант в одному з вінницьких вишів

— Робота зі студентами особливо не змінилася. На початку війни оголосили канікули, а після відновили дистанційку. Тому продовжуємо викладати онлайн.

Звісно, з цим тривожним часом, додалася нова робота: ми облаштовували приміщення нашого закладу для приймання біженців; навели лад у нашому бомбосховищі.

Під час повітряних тривог впускаємо до укриття людей з навколишніх будинків. А через це вирішили чергувати у будівлі позмінно та цілодобово.

Крім того, я і мої колеги слідкуємо за порядком як на території закладу, так і в самих приміщеннях. Щодо зарплати, то у нас затримок чи скорочень окладу не було. В цьому питанні все стабільно.

«На Вінниччину переїжджають виробництва з інших областей»

Олександр Печалін, голова спілки підприємців «Стіна»

— Ми отримуємо заявки на релокацію підприємств. Це поняття, яке поєднує кілька факторів: 

• перевезення виробництв з постраждалих регіонів на територію Вінниччини, де люди винаймають площі та завозять своє обладнання і залучають своїх працівників; 
• зміна виду діяльності, коли фірми починають випускати продукцію, яка відрізняється від їх довоєнних товарів; 
• кооперація з іншими компаніями, задля розширення виробництва. 

Головна мета — щоб бізнес залишався в Україні, а не виїжджав за кордон.

Щодо Вінниці, то справді, підприємці виходять з простою. Починають працювати перукарні, офіси, магазини з непродовольчими товарами тощо. Це можна побачити просто проїхавшись містом.

По проблемі виплат зарплат ми не отримували заявок. Хоча знаю, що є випадки, коли виплати здійснювали частково; інші — «міксували» гроші із продуктами; а на одному підприємстві давали матеріальну допомогу на виплату комунальних послуг. Тобто, без підтримки людей не залишали. 

Як буде далі — складно спрогнозувати, бо росія продовжує нападати на Україну. І зараз вся економіка має працювати на оборону та військові цілі.

Якщо вам потрібні консультації щодо ведення бізнесу, або є питання про релокацію виробництва з іншого міста до Вінницької області — звертайтесь до спілки підприємців «Стіна». Номер телефону: 063-778-16-16, Олександр Печалін.

Раніше, нагадаємо, уряд дав максимальну податкову свободу приватним підприємствам. Зокрема, дозволив не сплачувати єдиний податок ФОПам 1-ої і 2-ої групи, скасував вимогу застосування РРО. 

А за наймання переселенців держава буде виплачувати по 6,5 тисяч гривень. Стільки будуть платити підприємцям за працевлаштування кожної людини, яка переїхала з постраждалих регіонів.

 

Читайте також:

Після початку війни деякі власники квартир суттєво підняли орендну вартість: що з цим можна вдіяти?

Коли фізичні магазини не працюють у Вінниці: де в інтернеті можна придбати необхідні товари

Допомагають пенсіонерам, лікарям і не тільки. Вінничани створили спільноту волонтерів-кур'єрів

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.