Я залишаю всі турботи і проблеми поза машиною.
Я сідаю за кермо, я впевнений і спокійний.
Я повністю відповідаю за себе і свій автомобіль.
Я зібраний і уважний. Я думаю тільки про водіння.
Тепер я можу вирушати в дорогу!
Вальтер Рерль - дворазовий чемпіон світу з ралі.
Досить часто причинами ДТП стають не слабкі знання водієм правил дорожнього руху (ПДР) або низька підготовка водія з управління ТЗ, а порушення функціонування внутрішніх (психічних) механізмів регуляції діяльності, про які водії в переважній своїй більшості нічого не знають. Це проявляється в агресивній поведінці при водінні, а також при виконанні дій, що не адекватні ситуації і призводять до порушення ПДР або небезпечному керуванню транспортним засобом. Автотранспортна статистика рясніє подібними прикладами. Досить згадати такі типові випадки, як виїзд на смугу зустрічного руху, розворот з перетином подвійної суцільної розмітки, проїзд залізничного переїзду при закритому шлагбаумі і (або) включеної червоною сигналізації, скорочення дистанції до попереду рухомого ТЗ, зневага швидкісним режимом руху з подальшою втратою керування ТЗ, недотримання черговості проїзду перехрестя, перестроювання без оцінки ситуації в суміжному ряду та ін.
Часто сам водій не розуміє, чому він не зміг приборкати свою агресивність при русі або виконав помилкову дію, яка стала причиною аварії.
Я так думаю, що ви неодноразово помічали, що поведінка багатьох людей різко змінюється, коли вони сідають за кермо. Начебто, щойно був нормальний чоловік, вітався і сміявся з усіма, як буквально за кілька хвилин за кермом він перетворюється на справжнє чудовисько. Чому так відбувається? Спробуємо розглянути це питання докладніше, адже на Заході поняттям «Дорожня лють» або Road rage і цією проблемою займаються цілі інститути!
ПРИЧИНА ПЕРША: СВОЇ І ЧУЖІ
Так уже влаштована людина, що мозок підсвідомо ділить людей на «чужих» і «своїх» - ця функція дісталася нам від далеких предків, коли поява представника іншого племені призводила до сумних наслідків. Але помилковість подібних висновків в сучасних умовах легко підтверджується логікою. Адже якщо який-небудь водій має будь-які ознаки, це ще не означає, що інший водій з такими ж ознаками буде вести себе так само.
Але чому ж ми робимо такі поспішні висновки, ледве побачивши автомобіль тієї або іншої марки, побачивши за кермом жінку або, водія таксі? Як пише у своїй книзі «Трафік. Психологія поведінки на дорогах» відомий американський вчений Том Вандербільт, причина настільки стереотипної поведінки на дорогах пов'язана з тим, що у нас занадто мало інформації про оточуючих нас людей. Ми покладаємося на стереотипи, як на якісь «ярлики свідомості», що допомагають нам знайти сенс у діях оточуючих в умовах, коли у нас просто немає часу на ретельну оцінку.
ПРИЧИНА ДРУГА: АНОНІМНІСТЬ І «відчуття захищеності»
Мова йде про анонімність - погодьтеся, мало хто з вас, будучи пішоходом, розпочне кричати на людину похилого віку, яка злегка забарилася на дорозі. Але, перебуваючи в машині, ми відчуваємо себе абсолютно захищеними від соціуму, і наше несвідоме тут же дозволяє робити досить дивні речі з точки зору моралі.
А у великому місті анонімність дій тільки збільшується! Психологами доведено, що суспільна мораль в селах набагато вище просто через меншу кількість населення: в разі будь-якої події людину одразу впізнають і все село швидко дізнається "хто? і "що?" зробив. У місті людина постійно стикається з людьми, яких вона бачить в перший і останній раз у житті.
Ця ж тотальна анонімність призводить і до більш безвідповідального водіння. «Порушив і швидко поїхав, все одно ніхто не бачить», - саме так зазвичай думає типовий порушник.
|
|
Впливає на нашу поведінку і «відчуття захищеності», яке дає автомобіль. І чим він більший, тим воно вище. Машина створює у водія штучну ситуацію, коли йому здається, що за кермом безпечно. Не випадково ж люди намагаються купити чим більший автомобіль. І коли людина стикається на дорозі з якимись проблемами, потрапляє в складні ситуації, то виникає неприємна ситуація уразливості. Такому водієві навіть може здатися, що пішоходи спеціально повільно йдуть, щоб його якось образити, зачепити.
ПРИЧИНА ТРЕТЯ: «ПРОБКИ»
Але порушення правил - не єдина причина конфліктів на дорозі. Чи не менше ми дратуємося через пробки. Злість через те, що кілька залізних «коробок» стоять щільно один до одного, може здатися дивною і навіть безглуздою. Однак сучасна людина часто приходить у лють. Чому?
Запізнення на роботу, зірвані домовленості, які не відбулися або побачення і просто втрачений час - це не власне причина роздратування за кермом, а лише наслідки пробки. А ось підстави для роздратування схожі з тими, що виникають ... у звичайній черзі. Стаючи в черзі, наприклад, у банку, ми не можемо оцінити, скільки часу доведеться витратити. Що робитиме цей клієнт? Хоче він сплатити одну квитанцію або у нього цілий ряд питань? Ми позбавлені інформації! І чим ближче наша черга, тим більше її важливість для нас, адже ми стоїмо вже давно. «Куди преш, я тут вже годину стою!», - Вам це знайомо? Роздратування наростає разом з наближенням до заповітної мети, хоча, здавалося б, все повинно бути рівно навпаки. Точно так само відбувається і в пробках, особливо якщо перед тобою великий автомобіль, і ти не бачиш, що відбувається попереду. Крім «ефекту черги», є і ще одна, можливо, головна причина нашого роздратування за кермом - необ'єктивна оцінка власних сил.
«Існують лише дві області, в яких чоловік ніколи не визнає себе некомпетентним: водіння автомобіля і секс», - сказав якось колишній гонщик Формули 1 Стірлінг Крофард Мосс. За даними великої кількості досліджень, проведених від США до Франції та Нової Зеландії і зібраних ученим Д. Уолтоном, більшість автомобілістів вважають свої навички водіння значно вище «середнього рівня». Але при цьому та ж більшість стверджує, що градус агресії на дорогах збільшується. Хороших водіїв стало більше, але вони стали злішими? Схоже на парадокс. Але насправді, водії просто переоцінюють власні навички! Ми не можемо поглянути на всю поїздку з боку, але ж, скажімо, футболісти обов'язково переглядають відеозаписи власних ігор і тренувань, щоб знати, над чим працювати. «Знову якийсь дурень на дорозі попався!». А може, не він дурень, а це ти сам не включив «поворотник», чим викликав агресію? Адже часто ми зриваємося на інших, забуваючи пред'явити високі вимоги насамперед до самих себе. І не забуваємо - знань багато не буває.
ПРИЧИНА ЧЕТВЕРТА: ДОРОГИ
Думаєте, вся психологія руху зводиться до самих лише водіїв? Зовсім ні! Багато в чому відповідальність лежить і на владі.
Багато спеціалістів вважають, що боротися з агресією на дорогах потрібно не стільки пропагандою, скільки інженерною складовою. Вона може дуже сильно впливати на поведінку людей. Ось, наприклад, у нас з часів Радянського Союзу вулиці і паркувальні місця дуже широкі. Це провокує на підвищені швидкості. Ніхто не хоче чекати, коли попереду є місце, а позаду вже активно підганяють. У Європі інша ситуація. Там вулички вузькі, проїжджі частини не надто широкі. І гнати, і підрізати когось вже не виходить. Тому треба обмежувати швидкість руху острівцями безпеки і світлофорами. Це не дає розігнатися так, як хотіли б цього агресивні водії.
ПРИЧИНА П'ЯТА: АВТОВИРОБНИКИ
Але є і ще один момент - часом агресію провокують самі виробники. Подивіться звичайну рекламу про автомобілі. Її автори заохочують агресію за кермом – розказуючи про можливості автомобіля, про кінські сили, про пасивну та активну безпеку в автомобілі, тощо! Хоча ніхто не каже, що жодна система активної безпеки не відміняє закони фізики та не може «прибити ваш автомобіль до дороги гвіздками», тому і трапляються ДТП, коли водії проходять повороти на дуже великій швидкості, розраховуючи на ESP?!
Що робити?
Експерти відповідають однозначно - агресію водіїв за кермом треба ... ігнорувати. Потрібно намагатися не вплутуватися в конфлікт. У діях агресивних водіїв немає ніякої логіки і ніяких правил. Грати по них неможливо. Тому краще навіть і не починати суперечку. Безглуздо псувати собі настрій. У народі навіть з'явилося правило трьох «Д»: «Дай Дорогу Дурневі»! Але таврування всіх навколо не кращий вихід, щоб дійсно змінити ситуацію на дорогах.
В автошколі ми часто кажемо майбутнім водіям: «Зрозумій, Дай дорогу, Допоможи!». Можливо колись і ти будеш десь поспішати або зробиш якусь помилку за кермом, а тобі пробачать твою помилку!
Безпечних доріг вам, друзі!
