Вони не чують – про них чує вся планета. Як наші дзюдоїсти "вибили" три медалі на Дефлімпіаді

Алім Брижак і Антон Слушний разом з тренером Миколою Костенком

Дефлімпійці поспілкувалися з кореспондентом RIA за допомогою свого наставника, який розуміє мову жестів.

Конкуренція зростає

Дефлімпійські ігри, які відбуваються раз у чотири роки, проходили у місті Самсун (Туреччина). Майже 5 тисяч нечуючих спортсменів та атлетів із порушеннями слуху зі 109 країн світу змагалися у 21-у виді спорту.

32-річний вінницький суперважковик, майстер спорту міжнародного класу Антон Слушний виступав у ваговій категорії понад 100 кг. На минулій Дефлімпіаді він здобув срібло і в команді, і в особистому заліку. Цього разу вінничанин став третім і в особистому, і в командному заліку. Антон Слушний виграв дві зустрічі – у монгола і болгарина. Поступився киргизу, який перший раз брав участь у Дефлімпійських іграх 

– На минулій Дефлімпіаді у моїй вазі виступали шість учасників, а зараз – 11. З’явилися нові цікаві борці – корейці, киргизи. Тобто конкуренція зростає, – розповідає Антон Слушний. – Але я планую взяти участь і на третій Дефлімпіаді. Бо у важкій вазі борються й до 40 років. Головне, щоб була техніка і фізична сила, чого мені не бракує.

Нашим борцям сподобався відпочинок у вільний час на Чорному морі. А ось незвичним турецьким харчуванням та рівнем суддівства вони виявилися незадоволеними.   

Судді не дали відпочити

25-річний майстер спорту України Алім Брижак боровся у ваговій категорії до 60 кг. У ній виступали 13 спортсменів. Вінничанин переміг монгола та сильного іранця. У півфіналі Алім програв господарю килима. Нарікає на упереджене суддівство.

 – За вихід до фіналу я боровся з турком. Судді після попередньої сутички дали мені відпочити лише  п’ять хвилин замість регламентованих 15. Напевно, таким чином вони створювали переваги для місцевого борця, господаря килима, – нарікає Алім Брижак.

Далі Алім поступився у сутичці за третє місце корейцю. До речі, збірна Кореї у дефлімпійців – беззаперечний лідер. Вона випередила у командному заліку навіть фаворита – Росію. Отже, Алім Брижак став п’ятим в особистому заліку і третім – у команді. 

Він також прагне потрапити на наступну Дефлімпіаду. Для цього збирається  наполегливо тренуватися, підвищувати свій рівень.

Алім у спорті з 12 років. Спочатку займався греко-римською боротьбою. Був неодноразовим чемпіоном і призером Вінниччини серед звичайних борців серед юнаків і дорослих. Закінчив у цьому році інститут «Україна» за фахом «вчитель фізкультури». Виграв спартакіаду вищих навчальних закладів з дзюдо.

Могли й краще

Заслужений тренер України Микола Костенко працює  тренером у Вінницькій ДЮСШ «Інваспорт» для спортсменів з вадами слуху. Незважаючи на те, що саме він підготував наших борців, на Дефлімпіаду не потрапив. Микола Костенко каже, що на такі міжнародні форуми, окрім спортсменів, в Україні переважно їздять чиновники та функціонери. Водночас, за його словами, збірна України у Самсуні могла б виступити й краще.  

– У цьому ж турецькому місті минулого року проводився чемпіонат світу серед спортсменів з вадами слуху. Чому нашу команду туди не направили, невідомо. Там боролися всі найсильніші збірні, окрім України. Виступали нові команди (приміром, з Киргизії, Кореї), які раніше ніколи не брали участь. Ось ці «темні конячки» на Дефоліміаді зустрілися нашим борцям, до чого вони були не готові, – каже Микола Костенко.

Різносторонні спортсмени

Алім Брижак і Антон Слушний є спортсменами-інструкторами штатної збірної України. Тобто отримують кошти за свою спортивну діяльність, як справжні профі. Водночас вони є досить різносторонніми спортсменами, які мають чимало захоплень.  Алім Брижак і Антон Слушний дуже добре грають у футбол,  захоплюються тенісом, шахами і шашками.

Антон Слушний – не лише дзюдоїст. Він також є майстром спорту з сумо, був призером чемпіонату України з цього виду єдиноборств. Входив до збірних України з з греко-римської і вільної боротьби. Вигравав Кубок області з боротьби на поясах.  

Як спілкується тренер зі своїми учнями? Є спортсмени слабочуючі, які трохи розмовляють. Їм легше донести термінологію, пояснити технічні прийоми тощо. Інші – тотально нечуючі.

– Алім і Артем єдині такі у збірній України. Решта трохи чують, з ними працювати легше. Але ми з учнями один одного розуміємо, бо я їх треную давно. Займатися з Алімом і Артемом приємно, адже боротьба – сенс їх життя, – пояснює Микола Костенко. – Мову жестів вивчити не так просто. Але є ще азбука. Якщо я щось не можу пояснити, розмовляю з учнями буквами, за допомогою яких створюємо слова.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.