Подільське «дербі» на меморіалі рекордсмена світу Анатолія Житецького

Євгеній МИХАЙЛІВ

27 жовтня у вінницькому спорткомплексі «Колос» відбувся Всеукраїнський меморіал чотириразового рекордсмена світу із важкої атлетики Анатолія Житецького. Його проводять, починаючи з 1986 року.

Змагання пройшли під патронатом НОК України та за підтримки Вінницької громадської організації «Батьківщина молода».

Юнаки, дорослі й ветерани

Стартували 56 учасників із Вінниці, Крижопільського, Тульчинського, Жмеринського районів, а також Хмельницької області. Серед них були шість майстрів спорту України: чотири із сусіднього регіону і два – вінницьких.

– Подобається демократичний формат проведення змагань. На меморіалі Анатолія Житецького немає жорстких вимог щодо майстерності учасників. Це сприяє масовості і допомагає молоді отримати змагальний досвід. Тому у меморіалі беруть участь і юнаки, і майстри, і навіть один ветеран, – прокоментував суддя змагання, тренер Жмеринської ДЮСШ, майстер спорту України Василь Стрельбицький.

– Це вже 33-й меморіал Анатолія Житецького. По традиції він збирає кращих штангістів Вінниці та сусідніх регіонів. Саме тому ми й підтримуємо ці традиційній змагання, – прокоментував голова Вінницької громадської організації «Батьківщина молода» Вадим Кудіяров.

Виконала норматив кандидата у майстри

Кращі серед жінок визначалися у 9-и вагових категоріях. Найкраще всіх виступила вінничанка Ірина Слюсаренко. Вона перемогла у ваговій категорії до 64 кг і виконала норматив кандидата у майстри спорту України. У вазі до 55 кг чемпіонкою стала інша представниця міста над Бугом Ольга Осадчук, яка виконала перший спортивний розряд.

14-річна Вероніка Кремса (с. Городівка, Крижопільський район) перемогла у ваговій категорії до 81 кг.

– Мені подобається важка атлетика. Я хочу доказати, що цей вид спорту личить дівчатам і жінкам. Зокрема, у мене завдяки заняттям важкою атлетикою покращилася постава. І взагалі я добре себе відчуваю. Поки піднімаю 100 кг (разом у двох вправах). Прагну покращити цей показник і виконати норматив кандидата у майстри спорту, – каже Вероніка Кремса.

– Наші вихованці, особливо молодшого віку, нерідко перемагають вінничан. В селі діти можуть стати сильними штангістами, бо вони переважно працелюбні. Також у Городківці гарна екологія, що має значення для спорту, –додав тренер Крижопільської ДЮСШ Олександр Рябенький.

Штанга замість боксу

Серед чоловіків також призерів визначали у 9-и вагових категоріях. На поміст виходили 40 спортсменів. Найкращий результат серед усіх продемонстрував Руслан Войтов (Хмельницький). У вазі до 96 кг він переміг із результатом за сумою двох вправ 330 кг і підтвердив таким чином норматив майстра спорту України.

Серед вінничан високий показник у Вадима Мельника (Вінниця), який став чемпіоном у ваговій категорії до 81 кг. Йому трохи не вистачило до майстерського нормативу.

21-річний вінничанин В’ячеслав Алекса здобув золото у ваговій категорії до 109 кг. Він раніше багато років займався боксом, а нещодавно (через травму) переключився на важку атлетику.

– Важка атлетика мені по душі. Це вже треті мої змагання. Спочатку виходив лише для себе, а тепер вже намагаюся покращувати результати, – каже В’ячеслав Алекса. – І у боксі, і у важкій атлетиці потрібна гарна фізична підготовка. Суперник боксера може допустити помилку, якою ти можеш скористуватися; бувають й не дуже сильні опоненти. А штанга завжди однакова важка, і розраховувати ти можеш лише на себе.

Розділили командну першість

Як повідомив головний секретар меморіалу Микола Тютрін, в командному заліку серед чоловіків перше місце розділили збірні Вінниці і Хмельницького. Наступні позиції посіли команди Крижопільського і Тульчинського районів.

В заліку серед жінок командну першість здобула збірна Крижопільщини. На другій позиції – колектив Вінниці.

Призери змагань отримали грамоти і медалі, переможці – ще й Кубки.

Нагороджував голова відділення НОКУ дворазовий срібний олімпійський призер Павло Хникін.

– Пам'ять про Анатолія Житецького, як й про будь-якого видатного спортсмена, має жити. Молодь повинна знати про досягнення наших земляків, – каже Павло Хникін.