«Почалося з бабусиної гирі». На іграх майстрів в Італії виступає 70-річний важкоатлет з Вінниччини

На змаганнях у Дніпрі 70-річний Микола Мельничук відзначився двома рекордами у своїй ваговій категорії і віковій групі

З Миколою Мельничуком журналіст 20minut.ua спілкувався у четвер, коли він їхав в аеропорт «Київ». Саме звідти українська команда відправлялася на Апеніни.

-З поїздкою на престижні європейські змагання допоміг наш підприємець Геннадій Вацак, - говорить Микола Мельничук. – Надав частину коштів. Без такої підтримки не вдалося б поїхати на змагання. Хочеться подякувати пану Геннадію, а заодне привітати його з обранням до парламенту України.

Важкоатлет Мельничук з Могилева-Подільського. Тренується у спортивному комплексі «Степ». До його порад охоче дослухаються молоді важкоатлети.

Микола Мельничук з юними спортсменами, які тренуються у спорткомплексі "Степ", що у центрі Могилева-Подільського.

-Дуже правильно зробили наші підприємці,що створили у місті комплекс для занять спортом, - говорить важкоатлет Мельничук.

В Італію він поїхав разоом зі спортсменами, які входять до всеукраїнської ГО «Юкрейн мастерс атлетікс».

Два рекорди у Дніпрі

Навесні нинішнього року Мельничук виступав у Дніпрі на чемпіонаті України з важкої атлетики серед майстрів. У змаганнях брали участь 60 спортсменів, віком від 30-ти років з різних міст країни.  За словами спортсмена, він виступав у ваговій категорії 81 кг і віковій 60 плюс. Каже, встановив рекорди України в обох вправах – поштовху і ривку. Підняв штангу вагою  64 і 85 кілограмів.

Почесним гостем чемпіонату був дворазовий чемпіон світу, переможець олімпійських ігор 1976 року в Монреалі Юрій Зайцев.

-Для кожного спортсмена велика честь спілкуватися з людиною, яку називають легендою важкої атлетики, - розповідає Микола Мельничук. – він вручав нагороди переможцям, тиснув нам руки. Такі моменти запам’ятовуються на все життя.

Ще один приз наш земляк отримав від міського голови Дніпра пана Філатова. Змагання відбувалися під патронатом Дніпровської міськради. Відповідно були призи від керівника міської влади.

Двічі був другим у Європі

Як розповів важкоатлет. За своє спортивне життя він дев’ять разів перемагав і був призером чемпіонатів України серед важкоатлетів.

Перший раз це сталося в Угорщині у 1999 році.

Вдруге виборов друге місце через десять років, тобто у 2009-му. Тоді європейські змагання відбувалися у Росії.

Номер значка майстра спорту знає напам’ять

Звання майстра спорту Мельничук виборов у далекому 1974 році. Змагання у Черкасах виявилися для нього щасливими.

-Я тоді виступав у ваговій категорії 75 кілограмів, - розповідає пан Микола. – Дотепер пам’ятаю результат – у двох вправах підняв штангу вагою відповідно 120 і 152 кілограми.

Чоловік по пам’яті називає номер посвідчення майстра спорту – 136074.

Запам’ятав, як його зустрічали у новому статусі майстра спорту.

Аби віддячити за привітання, зібрав спортсменів міста у ресторані. Каже, довелося порушити спортивний режим.

-Така тоді існувала традиція – значок треба було опустити на дно склянки зі спиртним, випити напій і дістати його, - розповідає співрозмовник. – Але дістати, не допомагаючи руками. Тільки тоді тебе визнають справжнім майстром.

Нарешті пудова залізяка піддалася!..

Микола Мельничук родом з Хмельниччини. До Могилева-Подільського приїхав на навчання у місцевий технікум торгівлі. Після його закінчення залишився у місті. Заочно здобув вищу освіту у Вінницькому торговельно-економічному інституті.

Захоплення важкою атлетикою почалося з бабусиної гирі

-У бабусі була пудова гиря, - згадує пан Микола. – Вона нею притискала сир, аби вичавити сироватку. Я весь час думав, як вона її підіймає. Був тоді ще малий. Все силувався зрушити з місця. Робив це коли бабусі не було дома. Довго не вдавалося.

Старший на півтора року брат теж не міг це зробити. І вони щодня віджималися від підлоги. Знали, що треба гратувати мязи, аби бути сильним.

Нарешті, пудова залізяка піддалася. Після того він піднімав її щодня.

Приходьте штангу піднімати

-Пригадую у село повернувся після служби один морячок, - продовжує Мельничук. – Ми, учні школи. Побачили його біля цукрового заводу. Він читав щось на дошці об’яв, а ми розглядали значки на грудях.

-Приходьте завтра на завод, будемо штангу піднімати, - сказав хлопчакам кремезної статури моряк. – згадує його фразу пан Микола.

Каже, він прибіг перший. Так йому хотілося бути таким само сильним, як той моряк.

-Місяць він нас тренував у спортивному залі цукрозаводу, - говорить чоловік. – А далі виїхав з села. Після того я тренувався дома. Повторював вправи, що їх показав моряк. Ми з братом тренувалися разом. Брат на півтора року старший.  

Хто з моїм Миколою хоче поборотися?

Не тільки штангою займався у шкільні роки. Швидко бігав – дистанцію 60 метрів долав за 7,1 секунди. Каже, тоді це був норматив другого дорослого розряду.

-На перерві у нас була традиція – боротися на спортмайданчику або на туніку підтягатися, - розповідає пан Микола. – Брат часто говорив, хто з моїм Миколою готовий поборотися? Навіть дужчих від себе вдавалося класти на землю.

Він дотепер ходить у спортзал. Як робив це упродовж багатьох років життя.

Такою є емблема IV європейських ігор майстрів, що тривають нині у Турині. Про те, як виступить ветеран важкоїатлетики на Апенінах, розповімо у подальших публікаціях. Його участь у такого ірвня змаганнях - уже вагомий результат

Побажаймо успіху змеляку, як це зробили перед поїздкою син Олесандр, донька Тетяна, внук Костя, друзі, знайомі.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.