Суд скасував розпорядження виконавчого комітету Хмільницької міської ради (ПРЕС-СЛУЖБА ВААС)

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу рішення виконкому Хмільницької міської ради, яким затверджено Акт про  визначення розміру та нарахування Товариству збитків від неотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою  на суму 13335,06 грн.

Судом встановлено, що Товариство на підставі договору купівлі-продажу є власником частини будівлі. При цьому земельна ділянка окрема не була виділена. Тобто фактично Товариство використовує земельну ділянку без оформлення документів, що посвідчують право її оренди (користування).

Разом з тим частиною 1 ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” № 963 від 19.06.2003 визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При цьому згідно зі статтею 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Суд наголосив, що неодержаним доходом у розумінні Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993  №284, який могла одержати міська рада як орган, який розпоряджається земельною ділянкою у відповідності до вимог ПК та ЗК України, є земельний податок, тому підстави для нарахування збитків на рівні орендної плати є не обґрунтованими і не можуть вважатись неодержаним доходом.

Також  колегія суддів ВААС звернула увагу,що при розрахунку розміру збитків не враховано те, що Товариство придбало не всю будівлю, а її частину, тому неправильно визначено площу земельної ділянки, якою користується Товариство.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення відповідача є таким, що суперечить вимогам ст. 19 ч.2 Конституції України та чинним на момент його прийняття нормативним актом, тому підлягає скасуванню.