Зниклого на Ельбрусі вінничанина шукатимуть до грудня

- Ігор - романтик, про це скаже кожен з його близьких знайомих, - розповідає колишній головний еколог області Олена Яворська. – Його мрія жила в горах. Повернувшись з одного сходження на гірські вершини, він уже виношував плани нової зустрічі з ними. Щоразу поспішав назустріч своїй мрії з усе більшим бажанням...

Друга спроба – і знову невдача
Подробиці цього трагічного сходження на Ельбрус розповів Олексій Новак - керівник групи вінницьких альпіністів, які шостого серпня вирушили на Кавказ.

- З Ігорем Чаплинським ми не були близько знайомі, - розповідає Олексій Новак. – Торік я консультував його перед походом на Кавказ. Він справив враження серйозної і дуже відповідальної людини. В цьому я ще раз переконався під час нашого нинішнього сходження. Наскільки мені відомо, у минулому році йому так і не вдалося добратися до вершини Ельбрусу. Хтось розповідав, що вони вийшли на висоту 4,4 тисячі метрів над рівнем моря, і на цьому зупинилися. Далі йти не було можливості, бо різко погіршилися погодні умови.

У цьому році Ігор вирішив вдруге спробувати підкорити Ельбрус. Саме він був ідейним організатором походу.
- Ігор, хоч і замкнутий у собі, але легко знаходить контакт з іншими, - каже Олексій Новак. – Організував ще двох людей – свого колегу по роботі і його дружину. Решта учасників групи були мої знайомі альпіністи.
Прикро, що друга спроба для Ігоря знову виявилася не просто невдалою, а й мала такий сумний наслідок.

- Ми піднімалися по західному схилу Ельбрусу, - продовжує Олексій Новак. – Добралися до висоти 4,5 тисячі метрів, де й сталося непередбачуване. 12 серпня, у неділю, був дуже гарний сонячний день. З видимістю не виникало жодних проблем. Але саме в цей день, точніше, уже під вечір, ми втратили Ігоря з поля зору.

Спіткнувся – і вниз
Керівник групи каже, що не буде вдаватися у подробиці, бо така деталізація тільки викликає зайві розмови.
- Хто не бував у горах, тому важко щось пояснити, - каже співрозмовник. – Він ніколи не зрозуміє ситуації.
У той день їх було четверо. Двоє з групи, чоловік і дружина, залишилися внизу. Решта піднімалися по схилу, вкритому льодом. Крутизна становила приблизно 45 градусів. Кожен мав взуття зі спорядженням під назвою «альпіністські кішечки», це спеціальні «зуби» проти ковзання по льоду. В якийсь момент Ігор спіткнувся, втратив рівновагу і почав з’їжджати донизу. Йому вдалося зупинитися на відстані приблизно 180 метрів від товаришів. Вони почали спускатися, щоб надати допомогу: у тому місці без мотузки йти неможливо. Спочатку бачили його, а потім Ігор зник з поля зору.

- У нас було дві рації, - розповідає Олексій Новак. – Одну несли з собою, інша залишилася в тих, хто чекав групу внизу. По рації повідомили про пригоду. Наші товариші передали інформацію загону МНС Карачаївського району Карачаєво-Черкеської республіки. Поки в небо підняли вертоліт, члени групи самотужки обстежили всю частину схилу, де тримався Ігор.
Укрита льодом поверхня має багато тріщин. Альпіністи припускають, що їхній товариш міг зірватися в одну з них.

>Пошуки відновили без нашого втручання
- Спочатку «еменесники» Карачаївського району підняли в небо рятувальний вертоліт Мі-8, - каже Олексій Новак. – З такої машини мають можливість бачити, що робиться на схилі гори. На жаль, у такий спосіб їм не вдалося розшукати Ігоря. Тоді вони здійснили обліт на малому вертольоті. Цю техніку використовують, коли виникає необхідність зависнути над льодовою тріщиною і заглянути всередину. Повторний обліт також не дав бажаних результатів. Після цього рятувальники припинили пошуки.

Керівнику вінницької групи «еменесники» пояснили правила, за якими можна відновити пошукові роботи. Для цього треба, щоб рідні зниклого альпініста написали заяву в управління МНС за місцем проживання. Далі таке звернення по інстанції мають передати в Київ. Міністерство закордонних справ нашої держави виходить з клопотанням на МЗС Росії, а там уже вирішують, що з ним робити – давати вказівку продовжити пошуки чи відмовити у їх проведенні. Процедура клопітна, а головне – розтягнута в часі. Кожна хвилина в такій ситуації, як кажуть, на вагу життя.

- Ми були приємно здивовані, коли після такої інформації вже наступного дня до нас підійшов начальник загону МНС Карачаєвського району і повідомив те, чого аж ніяк не сподівалися почути, - каже Олексій Новак. – Він сказав, що їм надійшла команда «згори» відновити пошуки українського альпініста. Навіть назвав терміни, до якого часу будуть шукати Ігоря Чаплинського. Роботи триватимуть до першого снігу. А перший сніг у них випадає у грудні.

Наші земляки були настільки пригнічені втратою товариша, що навіть не уточнили, чим саме викликане рішення про відновлення пошукових робіт зниклого у горах вінничанина. Важливо інше – що є таке рішення, за що маємо бути вдячні тому, хто його прийняв.

Разом з дружиною, донькою і матір’ю зниклого в горах земляка будемо благати долю, щоб вона була прихильною до цієї прекрасної людини – Ігоря Чаплинського. А що він саме такий, дізналися від його колишньої колеги, а також від вінницьких «моржів» з клубу зимового загартування «Нептун».

Його мрія – в горах
- Ми багато років працювали з Ігорем Володимировичем, - розповідає колишній начальник управління охорони навколишнього природного середовища Олена Яворська. - Я прийшла в управління у 1995 році, Ігор, він гідролог за фахом, на той час був інспектором. Потім став старшим інспектором. Я його призначила начальником відділу комплексного управління природоохоронною діяльністю. Пригадую, доручила йому надзвичайно непросте завдання – визначити екологічний стан кожного району області. З цією метою він побував у кожному куточку області. Завдяки йому отримали тоді своєрідну екологічну карту нашого регіону. Так само відповідально він ставився до кожного доручення.

У 2008 році ми працювали з ним під час повені у Ямпільському районі. Ситуація складалася таким чином, що треба було оперативно добратися до місця призначення. Телефоную йому і кажу, що для того, щоб зібратися в дорогу, у нього є не більше 15 хвилин. Коли під’їхали до будинку, де він проживав, Ігор уже чекав нас із рюкзаком за плечима. Ми тоді робили прогноз, на підставі якого підготували інформацію для влади про найбільш «вузькі» місця під час стихії. Ігор працював в епіцентрі подій до завершення повені. Ще можу згадати, як Ігор разом з Євгеном Вороною, він теж був начальником відділу, організовували походи по річках Мурафа і Кам’янка з метою дослідження екологічного стану цих водних артерій нашої області. Крім того, що він комунікабельний і доброзичливий з колегами, Ігор ще виділявся, як особистість.

Найбільше його манили гори
- Про таких, як Ігор Чаплинський, кажуть, що це людина легка на підйом, - розповідає ветеран клубу «моржів» «Нептун» Раїса Макієвська. – Пригадуєте, одного разу ми організували запливи з театралізованим дійством. Вийшли у костюмах балерин і танцювали «Танець маленьких лебедів». Ігор був одним із тих, хто зображав такого лебедя. Дехто з чоловіків не схвалював такої ініціативи. Ігор, навпаки, казав, що це буде весело. То чому б не потішити людей?

Друзі та знайомі в Ігоря є також серед членів шахового клубу. Шахи – ще одне захоплення цієї обдарованої людини. Але найбільше його манили до себе гори.
- Ігор - романтик, про це скаже кожен з його близьких знайомих, - розповідає Олена Яворська. – Його мрія жила в горах. Повернувшись з одного сходження на гірські вершини, він уже виношував плани нової зустрічі з ними. Щоразу поспішав назустріч своїй мрії з усе більшим бажанням…

Колеги ніби в рот води набрали
- Ми нічого нікому не розповідаємо! У людей горе, а вам тільки сенсацію подавай, щоб гонорари заробляти! – такі слова журналіст RIA почув в управлінні екології у відповідь на прохання розповісти про Ігоря Чаплинського.

Навіть колега по роботі, який разом з Ігорем був на Ельбрусі, відмовився будь-що говорити.
- У мене є начальство, воно прийняло рішення нічого не розповідати, тому не можу порушувати, я на роботі, - сказав у телефонній розмові чоловік.
Дивна позиція. Але це право кожної людини – мовчати чи говорити.

Переплутали фотографії
Є два Ігорі Чаплинські. Один – наш земляк, 51-річний вінничанин, начальник відділу обласного управління екології; другий проживає у Києві. Обидва мають однакове захоплення – альпінізм.
Киянин - більш маститий спортсмен. У нього за плечима немало сходжень на гірські вершини. Його фото нескладно знайти в інтернеті. Саме знімок київського альпініста журналісти одного з видань надрукували разом із статтею про зниклого на Кавказі вінничанина. Стаття про вінничанина, а фото – однофамільця-киянина.
- Добре, що киянин у цей час не був у поході, інакше його рідні і друзі посивіли б від такої інформації, - каже Олексій Новак, який керував групою вінницьких альпіністів.

 

Довідка
«Двоголовий» Ельбрус, найвища точка Європи, знаходиться на кордоні Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії. Найбільш висока західна частина гори. Вона піднімається на 5642 метри над рівнем моря. Східна вершина трохи нижча – 5621 метр.
Першим підкорив обидві вершини Ельбрусу російський військовий топограф Пастухов. У 1890 році він піднявся на західну частину гори, а через шість років – на східну.
Нині найвища частина кавказьких гір надзвичайно популярна для сходжень як альпіністів, так і гірських туристів.
Читайте також:
З Ельбрусу привезли мобільний телефон зниклого вінничанина

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.